Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.4.3. Вплив господарської діяльності на ґрунтовий покрив

Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул природних та посилених людиною стихій завдає ґрунтам величезної, інколи непоправної шкоди. Це насамперед водна і вітрова ерозія, погіршення ґрунтової структури, механічне руйнування та ущільнення ґрунту, збіднення на гумус і поживні речовини, забруднення мінеральними добривами, отрутохімікатами, мастилами та пальним, перезволоження й засолення земель (табл. 3.4).

Зараз у світі орні землі й багаторічні насадження займають близько 1440 млн.га (понад 11% суші) (World Resources, 1994-95). Природно безплідні землі (кліматичні пустелі, виходи скельних порід тощо) займають 2500 млн.га, а площа непродуктивних земель антропогенного походження сягнула 2000 млн.га.

Найвагомішим чинником деградації ґрунтів є водна й вітрова ерозія, тобто змивання або здування родючих шарів ґрунту. Еродовані землі становлять понад 80% всіх антропогенно виснажених ґрунтів планети (Програма дій.., 1993). Основні причини ерозії - надмірна експлуатація сільськогосподарських земель (суцільне розорювання, надмірне пасовищне тваринництво), зведення лісових масивів та іншої природної рослинності. У посушливих і напівпосушливих (аридних, семіаридних і субаридних) кліматичних регіонах планети ерозія ґрунтів спричиняє процеси антропогенного опустелювання, тобто втрата екосистемами здатності забезпечувати живі організми водою. Наслідки опустелювання відчувають близько 12% жителів Землі, найбільш загрозливих масштабів вони сягнули в країнах Африки, Південної Азії та Латинської Америки.

Таблиця 3.4. Наслідки антропогенних впливів на ґрунти

Втрата ґрунтами грудкуватої структури у верхньому горизонті відбувається внаслідок зменшення вмісту органічних речовин, механічного руйнування різноманітними знаряддями обробітку, а також під впливом опадів, вітру, перепадів температур тощо.

Важливою причиною втрати родючості є багаторазовий обробіток ґрунтів різними знаряддями за допомогою потужних і важких колісних тракторів. Часто поле протягом року обробляється до 10 - 12 разів, не враховуючи того, що добрива, посівний матеріал, зерно і солому, коренеплоди і бульбоплоди завозять на поле й вивозять причепами. Часто трапляється так, що автотранспорт, уникаючи розкислих доріг, їде полем, посівами, утворюючи паралельні тимчасові дороги. Такого немає в жодній країні, де кожне поле має свого справжнього господаря. Висока частота обробітку пояснюється ще й тим, що наше сільське господарство не має конкретних знарядь для одночасного проведення кількох видів обробітку землі й догляду за посівами.

Через частий обробіток землі розпилюється поверхня ґрунту. Один трактор "Білорусь", працюючи на сухому полі, утворює по 13-14 тон пилу на кожному гектарі, що призводить до вітрової ерозії (дефляції) і зносу мільярдів тон родючого шару ґрунту щорічно.

Через ущільнення ґрунту колесами важких тракторів і комбайнів типу "Дон" (15-20 т) різко знижується родючість. Нормальна об'ємна маса структурного ґрунту 1,1 - 1,2 г/куб.см на багатьох полях змінюється аж до 1,6 - 1,7 г/куб.см, що значно перевищує критичні величини. У таких ґрунтах майже вдвічі зменшується загальна пористість, різко знижується водопроникна і водоутримуюча здатність, зменшується опірність до ерозійних процесів. Колеса трактора "Кировец-700" ущільнюють у колії ґрунт на глибину до 20 см, і врожай на таких смугах удвічі нижчий, ніж на ділянках між ними. Лише за рахунок цього фактора загальний урожай на полі зменшується на 20%.

Глобальною проблемою на сьогоднішній день є зменшення вмісту гумусу в ґрунтах (дегуміфікація), який відіграє провідну роль у формуванні ґрунту, його цінних агрономічних властивостей, забезпеченні рослин поживними речовинами. Однією з основних причин нього є споживацький підхід до землі, намагання якнайбільше з неї взяти і якнайменше їй повернути. А гумус витрачається не тільки на мінералізацію з вивільненням доступних для рослин поживних речовин, а й виноситься з ґрунту в процесі ерозії, з коренеплодами та бульбоплодами, на колесах транспортних засобів, руйнується під впливом різноманітних хімічних речовин.

Дедалі більш відчутними стають негативні наслідки хімізації сільського господарства - погіршення властивостей ґрунту, його стану через нагромадження великої кількості шкідливих хімічних речовин, що вносились без належних розрахунків і врахування екологічних законів. До таких хімічних речовин, у першу чергу, належать мінеральні добрива та пестициди. Внаслідок внесення високих доз мінеральних добрив ґрунт забруднюється баластними речовинами - хлоридами, сульфатами, нітратами.

Надмірне застосування пестицидів негативно впливає на якість ґрунту. Стійкі пестициди, відіграючи важливу роль у захисті рослин і тварин від хвороб та шкідників, разом з тим дають різкий негативний ефект у відношенні до кількості й активності ґрунтової фауни й мікроорганізмів. Залишки пестицидів чи продукти їх перетворення потрапляють у вигляді домішок у природні води, включаються в трофічні ланцюги, попадають у продукти харчування і часто виявляються дуже шкідливими для людини. Там, де інтенсивно застосовуються сільськогосподарські отрутохімікати, у місцевого населення пошкоджуються структури спадковості, розладнується діяльність центральної нервової системи і життєво важливих органів, у жінок частішають ускладнення вагітності, випадки народження неповноцінних або мертвих дітей, виникає алергія. Американські дослідники виявили, що 30% інсектицидів, 60% гербіцидів, 90% фунгіцидів, що застосовуються у США, є канцерогенними.

У зв'язку з цим посилено вивчається доля біоцидів у ґрунтах і можливості їх знешкодження хімічними та біологічними способами. Дуже важливо створювати й застосовувати виключно препарати з незначною тривалістю життя, що вимірюється тижнями чи місяцями. В цій справі вже досягнуті певні успіхи, але проблеми загалом залишаються не вирішеними.

Ґрунти також забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів, мастилами та пальним, що виливаються з них під час роботи на полях. У ґрунт потрапляють і техногенні забруднення від промислових підприємств - сульфати, оксиди азоту, важкі метали та інші сполуки.

Винятково гострою проблемою є вилучення орних земель під забудову промислових об'єктів, прокладання доріг, а також складування промислових і побутових відходів.

Негативний бік можуть мати і такі важливі для сільського господарства роботи, як меліоративні. За дією на фунт і рослини меліорація поділяється на декілька видів. Агротехнічна меліорація передбачає значне покращення агрономічних властивостей ґрунту шляхом оптимального обробітку із застосуванням спеціальних прийомів - переривчастого боронування, щілинування, лункування та прийомів для затримання снігу й вологи. Лісотехнічна меліорація здійснюється з метою поліпшення водного режиму та мікроклімату, захисту ґрунтів від ерозії шляхом заліснення схилів, балок і ярів, вододілів і рухомих пісків, насадження лісів загального агрономічного призначення. Хімічна меліорація поліпшує агрохімічні й агрофізичні властивості ґрунту шляхом використання вапна, гіпсу, дефекату, торфу, сапропелів, компостів, гною та інших матеріалів, що збагачують грунт на органіку. Гідротехнічна меліорація спрямована на поліпшення водного режиму шляхом обводнення та осушення.

Зрошувані землі дають близько 30% продукції рослинництва, але створення водойм і зрошення великих площ призводять до підняття рівня ґрунтових вод і зміни хімічного складу ґрунту. Виникає засолення і заболочування ґрунтів, підвищується сейсмічність території. Внаслідок осушення пересихають болота, міліють річки, що в свою чергу призводить до руйнування місць мешкання тварин і рослин.

Тому всі види меліорації потрібно застосовувати лише на основі екологічно обґрунтованих потреб, щоби не погіршити стан земель.