Екологія і організація природоохоронної діяльності - Шматько В.Г. - 8.1. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля

8.1. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля

Природоохоронні проблеми не знають національних кордонів. Через кордони держав повітряними масами перекидаються десятки тисяч тонн забруднюючих речовин, зокрема сірчистий ангідрид - джерело кислотних дощів. Транскордонні ріки, котрі протікають по території кількох держав, також є джерелами перекидання забруднень з однієї країни в іншу. Промислова або інша діяльність суміжних країн тією чи іншою мірою впливає на стан природи: захворювання лісів, забруднення морів тощо, Широке використання в промисловості та в побуті фреонів руйнує озоновий шар всієї планети. Вирубування лісів, нафтове забруднення Світового океану та масове спалювання органічного палива є причиною порушення газового балансу в атмосфері, збільшення вмісту в ній вуглекислого газу, а в перспективі - зниження вмісту кисню, що може зумовити глобальну зміну клімату та інші негативні наслідки. При цьому страждають не лише винуватці цих змін, але й все населення Землі.

Таким чином, екологічні проблеми с міжнародними і вимагають міжнародного співробітництва.

Переважна більшість природних ресурсів, таких як вода, корисні копалини, ліс, тепло, опади тощо, розподіляється вкрай нерівномірно, і без взаємовигідного обміну ними жодна країна світу, навіть найбільша і найбагатша, не може нормально розвиватися.

Крім національних ресурсів, котрі повністю знаходяться під суверенітетом тієї чи іншої країни, існують багатонаціональні ресурси, тобто ресурси прикордонних рік, мігруючих тварин та птахів, внутрішніх морів та озер, на берегах яких мешкають народи різних країн. Освоєння та забруднення космосу також ставить перед людством цілий ряд екологічних проблем.

Існує також багато міжнародних природних ресурсів, котрі не належать якійсь конкретній країні, а е спільними. Це, насамперед, ресурси Світового океану, що виходять за межі територіальних вод, ресурси атмосферного повітря, Антарктиди та космосу. Особливо велике значення для людства мають ресурси Світового океану як сукупність океанів та пов'язаних з ними морів.

Існування біосфери Землі сьогодні залежить від того, чи зможе людство протистояти початку атомної, бактеріологічної, хімічної та екологічної воєн.

Таким чином, проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Це ставить задачу перед людством у розробці ефективних міжнародних механізмів, що забезпечують раціональне використання ресурсів планети, їхню охорону та екологічну рівновагу.

Вирішення таких проблем не можливе без міжнародного співробітництва, концентрації часових досліджень з залученням окремих вчених світу для вирішення таких екологічних проблем. Міжнародне екологічне співробітництво в галузі охорони довкілля розпочалося в 50-60-х роках, коли були досягнуті і підписані перші угоди про охорону від світового океану від забруднення нафтопродуктами, про охорону природи і природних ресурсів.

Необхідність розробки та втілення політики сталого розвитку викликана як внутрішніми соціально-економічними та екологічними передумовами, так і міжнародними зобов'язаннями України, прийнятими на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.).

У відповідності до рішень Конфедерації ООН був розроблений проект Концепції сталого розвитку України та програма, а рамках процесу підготовки до Всесвітнього Самміту зі сталого розвитку, присвяченого десятирічному оглядові виконання рішень Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку підготовлено та надіслано до Секретаріату ООН інформацію щодо розвитку процесу впровадження політики сталого розвитку в Україні.

Міжнародне співробітництво України з питань охорони навколишнього середовища здійснюється на односторонній і багатосторонній основах.