Основи екології - Мягченко О.П. - 4.3.1. Еколого-етичні проблеми

З часів біблійних пророків Ієзикєїля, Ісайї - до сучасних мислителів багато мудреців, вчених стверджували, що споживацьке ставлення до природи - злочин. "...Люди, будьте гуманні! Це ваш перший борг. До чого вся ваша мудрість без милосердя?" запитував відомий філософ, мислитель Жан Жак Руссо.

Давня Греція дала світу декілька філософських шкіл: анімізм, антропоцентризм, віталізм, механіцизм. Серед анімістів центральною фігурою був Піфагор, стверджуючи, що люди і тварини мають душі одного порядку. Він заснував товариство вегетаріанської асоціації. Підґрунтям його вчення були гуманність, самообмеження, поміркованість та справедливість.

Представник антропоцентристів - Аристотель, який визнавав правомірність нерівності між людьми і навіть рабство, вбачаючи нерівність між людьми та тваринами. Це вчення Аристотеля, викладене у примітивному виді його послідовником Ксенофонтом, звільнило людину від докорів сумління з приводу долі інших істот.

Найвидатніші мислителі всіх часів ставили в центр своїх вчень проблему страждань - і людей, і тварин. Поступово склалися основи біологічної етики, а в наш час - екологічної етики, більш широкого поняття. Біоетика - це розділ етики, який вивчає відношення людини, суспільства до різноманітних форм життя. Вона розглядає поведінку людини по відношенню до тварини, відношення до людських єств. У цьому плані біоетика змикається з медичною етикою - деонтологією. Медична біоетика вивчає питання біотехнології, генної інженерії, ставлення до пацієнтів - насамперед до безпорадних, до дітей, або коли люди стають матеріалом для спостережень, дослідів.

Етична поведінка особи - це передусім турбота про іншу живу істоту, і не тільки тварину, а й рослину. Етичне, або моральне відношення до світу живого є відбиттям духовних та інтелектуальних потенцій людини. Вищим даром, що набуло людство в ході еволюції, є емпатія - спроможність співчувати. Ця спроможність вимагає розвитку таких якостей особи, як милосердя, доброта.

Вчені довели, що тварини можуть відчувати, думати, спілкуватися одне з одним та з людиною на рівні, достатньому для їх існування. Особливим обов'язком людини є робити те, що не в змозі зробити інші істоти на землі. Добро полягає в тому, щоб підтримувати життя, оберігати його, а зло - в руйнуванні життя та в перешкодах йому, тобто в збільшенні ентропії, хаосу. Якщо визнається моральний борг людини перед всіма живими істотами на землі, то це біоцентризм. Антропоцентризм - вчення про роль людини у світі, природі, про її центральне, панівне значення було домінуючим світоглядом людства протягом багатьох сторіч.

У нинішній час антропоцентризм розглядається як негативна форма світогляду, що не відповідає вимогам істинної етики. Чималу підтримку це вчення одержало в особі католицького релігійного філософа XIII ст. Фоми Аквінського, який стверджував, що рослини та тварини існують не заради самих себе, а задля людини. Хоча він зазначав, що Бог створив усіх живих істот і тому вони повинні бути збережені, позбавляти тварину життя - це вбивство, а будь-яке вбивство - це гріх, зло, збільшення ентропії. Природа, людина йде від недосконалого до досконалого, але, на жаль, релігійні постулати не дали бажаного результату, хоча на певних історичних етапах виконали свою роль.

Перші законодавчі акти про захист тварин від жорстокості з'явилися в Європі на початку Х1Х ст. Перший закон був прийнятий у Великобританії в 1822 р. В законі про захист тварин у Франції передбачена відповідальність за погане ставлення до тварин, заподіяння їм страждань, утримання у непристосованих приміщеннях, погане годування, побої, і відповідальність за все це передбачена у Кримінальному кодексі.

Акт щодо захисту тварин, прийнятий в Данії у 1875 р., поправлений у 1991 р., після цього повторно в 1993 р. Перший пункт цього закону проголошує: "З тваринами слід поводитися гідним чином, захищати їх найкращим засобом від болю, страждань, постійних фізичних та моральних травм".

У 1973 р. в США був прийнятий закон "Про охорону видів, що зникають". В Канаді у 1993 р. прийняли "Правила видобутку морських ссавців". Рада Європи в 1998 р. розробила Конвенцію, що передбачає захист тварин в різноманітних сферах їх використання, наприклад свійських тварин (кімнатні тварини).

"...Нема зараз питання більш грізного та більш важливого, ніж питання про народну освіту. Бо прийде час, коли не буде часу про це думати, а треба буде вирішувати" - писав В.І. Вернадський на початку XX ст., маючи на увазі передусім значення етичних проблем в навчанні та вихованні, а не формальне повідомлення відомостей про природу. А чи не спізнилися ми вже тепер?

Етична сторона взаємовідношень людини з тваринами в сучасній промисловій цивілізації дуже ущерблена і характеризується відсутністю поваги до життя взагалі. Тому сучасна культура часто відкидає емпатію, співчуття та почуття відповідальності перед всім живим, перед природою. Особливу небезпеку являє собою пропаганда жорстокості в засобах масової інформації - газети, радіо, телебачення. Знання, яке використовують без любові, обмежене і руйнівне, як і сліпа любов.

Емпатія - це синтез любові та співчутливого розуміння проблем інших живих істот і вона є, повинна бути самою суттю людини, суспільства. Про це ми забули в наш час. Тому світ стає все більш жорстокішим, у ньому все менше місця для співчуття - емпатії. Але якими б знаннями не оволоділа людина, вони не будуть корисними, не дадуть позитивних результатів, якщо людина безсовісна. І ні про яку етику і мови не буде.

Відомий вчений - професор В.К. Демиденко у своїй праці "Совість" аналізує цю категорію, вказує на її значення у позитивній діяльності людини. Він підкреслює, що вже Ж.Ж. Руссо у своїх працях "Чи сприяє прогрес наук і мистецтв поліпшенню або погіршенню моральності", "Громадський вирок", "Еміль або про виховання" пропагував ідею виховання загальнолюдських ідеалів, добрих почуттів, доброї волі. Головним з них, є добра воля, совість у багатоаспектному спілкуванні та співіснуванні людини з природою.

У наш час інформаційного вибуху велике значення має формування так званої "третьої культури" - симбіозу сучасного наукового знання, мистецтва, філософії, які повинні піднести соціокультурний рівень розвитку цивілізації. Культура - один із засобів пізнання та відображення дійсності, що притаманно і науці.

Подальша диференціація природничих, технічних та гуманітарних наук сприяє виникненню глибокої прірви між ними. Цю прірву долає сучасна екологія, в якій інтегровані саме ці науки. Користуючись принципами етики, вона може сприяти формуванню не тільки грамотної, але і етично, зокрема екологоетично, освіченої людини, формуючи мислячу людину, орієнтовану на збереження цілісної системи "людина-природа", а отже, ноосферну людину.

Таким чином, люди повинні створити нові екологічні норми етики, моралі, головним елементом котрих повинно стати нове, дбайливе відношення до природи, її ресурсів. Необхідно перейти від антропоцентризму, коли на першому плані, у центрі подій - інтереси людини, до натуроцентризму, у якому природа є центр всіх дій і вимірів людей.

Питання

1. Чому важливі проблеми етичного ставлення людини до природи, зокрема до тварин?

2. Як ставилося суспільство на різних етапах свого розвитку до еколого-етичних проблем у стосунках людини з природою?

3. Яка роль совісті, емпатії людини в її спілкуванні з природою?

4. Як ставиться сучасне світове суспільство до проблем етики у природному середовищі?

5. Що таке "Третя культура" та її значення?