Бюджетний менеджмент - Клець Л.Є. - Тема 4. БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ

4.1 Організаційні засади планування та прогнозування бюджету

4.2 Методологія, завдання та принципи бюджетного планування

4.3 Програмно-цільовий метод бюджетного планування

4.4 Попередній етап до складання проекту бюджету України

4.5 Порядок складання, розгляду та затвердження Державного бюджету на наступний рік

4.6 Зміст Закону України "Про Державний бюджет України"

Мета вивчення: зрозуміти економічну сутність бюджетного планування як складової бюджетного процесу; усвідомити необхідність та значення системи прогнозних та програмних документів соціально-економічного розвитку для підвищення ефективності планування бюджетів країни та її регіонів; з'ясувати задачі, принципи та методи бюджетного планування; зрозуміти сутність, переваги програмно-цільового методу планування та обґрунтувати необхідність його впровадження; познайомитися з підготовчою роботою, яка передує складанню бюджету держави; засвоїти процес розгляду та затвердження Державного бюджету, зміст Закону України "Про Державний бюджет".

4.1. Організаційні засади планування та прогнозування бюджету

Яке значення взагалі ми вкладаємо в поняття "планування"?

Планування - це:

- вміння передбачати майбутнє та використовувати це передбачення з метою запобігання помилкових дій, небажаних несподіванок або зведення до мінімуму їх негативних наслідків;

- досягнення бажаного майбутнього та розробка ефективних шляхів цього досягнення з урахуванням сьогоденних умов і можливостей.

Планування - це процес прийняття певних рішень як на близьку, так і на віддалену перспективу. Планування як механізм прийняття рішень знайшло застосування у всіх сферах людської діяльності. Проте найбільше воно використовується в економіці, як один з найважливіших інструментів економічної та фінансової політики держави.

Планування передбачає розробку та обгрунтування планових показників розвитку економіки в майбутньому; економічних нормативів, що визначають взаємовідносини з державою, бюджетно-фінансовою системою тощо.

Необхідною складовою частиною процесу планування та розробки фінансово-економічної політики є прогнозування, яке передує процес планування. Головне призначення прогнозування - це виявлення на основі проведеного аналізу тенденцій та закономірностей розвитку народного господарства для розробки довгострокової економічної політики держави.

Прогнозування з точки зору своєї сутності можна розглядати як певний етап загального процесу планування, який спрямований на розробку не конкретних заходів, а на обгрунтування тенденцій розвитку того чи іншого процесу, рішення проблем.

Макроекономічне прогнозування особливо необхідно і має важливе значення в умовах ринкової економіки не тільки для уряду, але й для всіх суб'єктів фінансово-господарської діяльності. При складанні бюджету на наступний рік потребують оцінки майбутні доходи та витрати, майбутній обсяг національного доходу, рівень безробіття, інфляції, відсоткової ставки та інших показників. Використання макроекономічних прогнозів - необхідний інструмент реалізації економічної політики держави.

Важливу роль у системі прогнозування і планування набувають програми соціального та економічного розвитку країни, які розробляються на довгострокову та середньострокову перспективу. Саме національні, галузеві та регіональні програми, як складові частини системи прогнозування й планування, є основним засобом реалізації державної політики.

Система прогнозування, планування й розробка програм економічного й соціального розвитку країни та її регіонів є важливою складовою загальної системи державного регулювання економічного й соціального розвитку та дієвим інструментом реалізації фінансово-економічної політики держави. Вона ґрунтується на взаємоузгодженні матеріальних, фінансових і трудових ресурсів у економічному обороті держави з метою досягти найбільшої ефективності в умовах їх обмеженості. Система складається з прогнозів, індикативних планів і програм та охоплює всі рівні державної влади.

Економічну політику та стратегію розробляють і здійснюють усі державні, або діючі за дорученням держави інститути. В Україні такими інститутами є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України і підпорядковані йому органи управління, Національний банк України, Міністерство економіки разом з іншими міністерствами, відомствами, науково-дослідними організаціями.

У липні 1997 року Кабінетом Міністрів України постановою № 772 з метою забезпечення розроблення стратегічних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку країни був утворений Інститут економічного прогнозування. Інститут перебуває у системі Національної академії наук та проводить дослідження за безпосереднім замовленням Кабінету Міністрів України.

Важливою складовою системи фінансового планування та прогнозування є бюджетне планування.

Економічна сутність бюджетного планування полягає в централізованому розподілі та перерозподілі ВВП між ланками бюджетної системи на основі загальнонаціональної соціально-економічної програми розвитку бюджетів різного рівня.

Бюджетне планування є складовою бюджетного процесу, що включає порядок складання, розгляду та затвердження бюджету, його нормативно-правову та організаційну основу, а також питання теорії та методології складання бюджетів країни.

Результатами бюджетного планування є проект зведеного Державного бюджету - основного фінансового плану держави на поточний рік, а також бюджети різних рівнів державної влади (місцеві, суб'єктів держави тощо).

Основою розробки бюджетної стратегії є бюджетне прогнозування, що є складовою прогнозування макроекономічного розвитку соціально-економічних процесів у країні взагалі. Бюджетне прогнозування - це процес розробки основних показників Державного бюджету на перспективу, прогнозування найважливіших надходжень і видатків бюджету.

Бюджетне планування - це складова загальнодержавного економічного планування. У Бюджетному кодексі відсутнє визначення терміну "бюджетне планування". Провідні українські економісти дають наступне визначення цього поняття:

"Бюджетне планування - централізований розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу між ланками бюджетної системи на основі національної соціально-економічної програми розвитку країни в процесі складання і виконання бюджетів та позабюджетних фондів" (Базилевич В.Д., Ба-ластрик Л .О. Державні фінанси: Навчальний посібник/За загальною редакцією Базилевича В.Д. - К.: Атака, 2002. - С. 252).

"Бюджетне планування - це науково обгрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку" (Василик О.Д., Павлик К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - С.60).

"Бюджетне планування - це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків бюджетів у ході їх складання, розгляду і затвердження" (Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К .: КНЕУ, 2001. - С.110).

"Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження" (Опарін В.М. Фінанси: Навч . посібник. - 2-ге вид. доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - С.133)

Бюджетне планування - це комплекс організаційно-технічних, методичних заходів із визначення доходів та видатків бюджетів у ході їх складання та затвердження, що здійснюється з метою забезпечення сталого економічного зростання та проведення цілеспрямованої соціальної політики держави.

Нормативно-правова основа бюджетного планування визначається наступними юридичними актами:

- Конституцією України;

- Бюджетним кодексом;

- Законами України;

- Указами Президента України;

- Постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України;

- Пропозиціями Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики;

- Державними Програмами економічного і соціального розвитку;

- іншими актами державних і місцевих органів влади.

Основою бюджетного планування є розроблений і схвалений прогнозний план економічного й соціального розвитку України,

тому що тільки в цьому разі бюджет буде сформований на реальній базі, що стане запорукою своєчасного його затвердження. Прогнози соціально-економічного розвитку включають кількісні показники та якісні характеристики макроекономічної ситуації, структури економіки, науково-технічного розвитку, обсягів виробництва, споживання товарів і надання послуг; зовнішньоекономічної діяльності, рівня та якості життя; охорони навколишнього середовища; соціальної структури; розвитку регіонів.

Перший прогноз економічного і соціального розвитку незалежної України був розроблений і поданий Кабінетом Міністрів на розгляд постійним комісіям Верховної Ради України в грудні 1991 року. Прогнозні розрахунки бюджету України були враховані при формуванні проекту республіканського бюджету України на 1992 рік, відповідно до Постанови ВР України № 2150- XII від 21 лютого 1992 року.

30 квітня 1999 року Президентом України був підписаний Указ № 460/99 "Про впровадження системи стратегічного планування і прогнозування", відповідно до якого, виходячи з необхідності поетапного впровадження в Україні системи стратегічного планування і прогнозування, об'єднання з цією метою зусиль державних та недержавних дослідницьких установ та підвищення рівня науково-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади, був утворений в Національному інституті стратегічних досліджень Центр інформаційних ресурсів і технологій.

23 березня 2000 року був прийнятий Закон України №1602-Ш "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України".

Цей Закон:

1) визначив правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць як складової частини загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку держави;

2) встановив загальний порядок розроблення, затвердження та виконання зазначених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, а також права та відповідальність учасників державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України; 3) дав визначення таким термінам як:

- державне прогнозування економічного і соціального розвитку - науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обгрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів;

- програма економічного і соціального розвитку України - документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери;

- прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку - документи, що відповідають вимогам законодавства України щодо документів і відображають прогнози та програми економічного і соціального розвитку;

- учасники державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України - органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку, а саме: Кабінет Міністрів України, уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до цього Закону в Україні система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:

1) прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди;

2) Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;

3) прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий та короткостроковий період;

4) прогнозів та програм розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період.

Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період розробляється на п'ять років; на короткостроковий період розробляється щорічно на наступний рік. У разі необхідності прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку можуть розроблятися на більш тривалий період.

Прогноз економічного та соціального розвитку України на відповідний рік затверджується постановою Кабінету міністрів України. Так, 13 вересня 2004 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 було схвалено прогноз економічного та соціального розвитку України на 2005 рік, в якому подані основні макроекономічні показники. Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2006 рік розроблено відповідно до цілей, проголошених у програмі Президента України "Десять кроків назустріч людям", та затверджено постановою КМУ № 927 від 15 вересня 2005 року. Цей документ розроблено згідно з основними припущеннями, пов'язаними з поступовим зростанням мінімальної заробітної плати до 80% прожиткового мінімуму, встановлення регульованої державної мінімальної погодинної заробітної плати, підвищення мінімального розміру пенсій за віком, створення робочих місць для 1 млн осіб, продовження реформування податкової системи, відновлення тенденцій поступового нарощування інвестицій, дотримання бюджетного дефіциту не більше 2% ВВП та інших припущень.

Основні прогнозні показники економічного та соціального розвитку України на короткостроковий період - у 2005 та 2006 році наведені у таблиці 11.

Таблиця 11

Основні прогнозні показники соціально-економічного розвитку України

Реальний ВВП у 2006 році за прогнозом зросте на 7 відсотків, що менше прогнозу на 2005 рік на 1,6%.

Основною складовою зростання внутрішнього попиту у 2005 році так і в 2006 році буде споживання домогосподарств. Підвищення платоспроможного попиту населення відбуватиметься за рахунок подальшого збільшення розмірів мінімальної заробітної плати, соціальної допомоги та мінімальної пенсії за віком відповідно до зміни прожиткового мінімуму

Порівняно з 2005 роком у 2006 році пожвавиться інвестиційна активність - валове нагромадження основного капіталу зросте на 8,4 відсотка. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій у 2006 році прогнозується на рівні 2,6 млрд дол. США. Наприкінці 2005 року планується вступ України в Світову

Організацію Торгівлі (СОТ), в зв'язку з чим Уряд буде змушений приділяти особливу увагу підтримці населення з метою пом'якшення соціальних наслідків членства в СОТ. Тому більша частина коштів відволікатиметься на адміністративне регулювання процесів збереження соціальних гарантій на належному рівні. У 2006 році прогнозується покращання інвестиційного клімату через упровадження більш стабільних, прозорих та передбачуваних умов, визначених членством у СОТ, що сприятиме не тільки збільшенню обсягу інвестицій, а і покращанню інвестиційної структури.

Сальдо балансу товарів та послуг зменшиться у 2006 році на 1,6 млрд гривень.Темпи імпорту товарів перевищують темпи експорту в 2005-2006 роках, що пов'язано в тому числі із збільшення ввозу інвестиційних товарів та скасуванням переважної більшості пільг із сплати ввізного мита, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. Це викличе збільшення вартості імпорту. Незважаючи на зменшення кількості обмежувальних заходів щодо українських товарів у зв/язку з визнанням ринкового статусу економіки України з боку провідних країн світу, обмеженість виробничих потужностей і висока зношеність основних фондів базових галузей не дасть можливість підтримувати високу експортну орієнтованість галузей у 2006 році.

Незважаючи на підвищення у 2006 році платоспроможного попиту населення інфляційні процеси в економіці будуть розвиватись помірними темпами. У цілому за рік зростання цін на споживчому ринку складе 8,7 відсотка (грудень до грудня), що на 2,5% вище індексу споживчих цін у 2005 році. Однак індекс цін виробника на кінець 2006 року збільшиться на 6,5% в порівнянні з 2005 роком. Це обумовлено зміною умов господарювання після вступу України в СОТ: посилення конкуренції на внутрішньому ринку, збільшенням підприємствами витрат на оплату праці у зв'язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, що призведе до певного зменшення потенційно можливого обсягу прибутку. Але збільшення витрат частково буде компенсуватись підвищенням товаровиробниками внутрішніх цін, які зростатимуть на 11,8 відсотка (грудень до грудня).

У 2006 році на ринку праці спостерігається позитивна тенденція, а саме - прогнозується зменшення рівня безробіття на

0,5% в порівнянні з 2005 роком при однаковій чисельності працівників, зайнятих економічною діяльністю.

За прогнозом у 2006 році промисловість повністю відтворить свій виробничий потенціал рівня 1990 року, втрачений у 90-х роках.

За прогнозом на 2006 рік відбудеться абсолютне збільшення обсягу надходжень доходів до бюджету за рахунок підвищення платіжної дисципліни платників податків, легалізації "тіньових" доходів та подальшого зростання економіки. Частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет за прогнозом утримується на рівні 2005 року. У 2006 році передбачається збільшення частки капітальних видатків державного бюджету порівняно з відповідним показником 2005 року, забезпечення пріоритетного спрямування цих ресурсів на будівництво і реконструкцію об'єктів соціально-культурного призначення, доріг, розвиток та модернізацію мережі теплозабезпечення, комунального транспорту.

Дефіцит Державного бюджету України на 2006 рік за прогнозом не повинен перевищувати 2 відсотки валового внутрішнього продукту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 927 визначено основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України до 2009 року (табл. 12).

Таблиця 12

Середньострокові перспективи економічного та соціального розвитку України на період 2007-2009роки

Продовження таблиці

Відповідно до прогнозу на 2007-2009 рік спостерігається закріплення позитивних тенденцій стабільного економічного розвитку - приріст 7,7 відсотка в середньому за рік. Реальне зростання ВВП буде супроводжуватися зміною структури внутрішнього попиту і виробництва доданої вартості, одним з факторів якої є формування сприятливого інвестиційного клімату, що сприятиме зростанню обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку України в середньому за рік біля 4 млрд дол США.

Основним джерелом фінансування інвестицій залишаться власні кошти підприємств, але водночас зростатиме роль залучених коштів у фінансуванні виробництва. Залучення коштів, в основному, відбуватиметься за рахунок кредитів банків та іноземних інвестицій.

На період 2007-2009 років прогнозується подальше поступове підвищення рівня життя населення. Реальна середньомісячна заробітна плата зростатиме в середньому за рік на 8,9 відсотка. Одночасно на середньострокову перспективу передбачається подальший розвиток системи соціального та пенсійного страхування, вдосконалення недержавного пенсійного забезпечення шляхом внесення змін до законодавства.

Середньорічні темпи розвитку промисловості в період 20072009 років прогнозуються на рівні 10 відсотків, зростання обсягів зовнішньої торгівлі: експорту - на 8,8 відсотка в середньому за рік, імпорту - на 10,7 відсотка. Отже, головним підсумком в середньостроковій перспективі повинно стати стале економічне зростання, яке базуватиметься на розширенні внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, зміцненні конкурентоспроможності української економіки, підвищенні ефективності використання виробничих ресурсів та науково-технологічного потенціалу.

Показники прогнозу економічного та соціального розвитку України на короткостроковий період використовуються для розроблення Державної програми економічного і соціального розвитку України та для оцінки надходжень і формування показників Державного бюджету України.

Державна програма економічного та соціального розвитку України є документом, що визначає цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку, та описує засоби і шляхи їх досягнення.

Державна програма, як елемент системи планування, розробляється щороку та подається на розгляд до Верховної Ради України одночасно з проектом Державного бюджету України на відповідний рік.

У Державній програмі економічного і соціального розвитку України на наступний рік повинні бути відображені:

- аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий та поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

- вплив очікуваних змін зовнішньополітичної та зовнішньо економічної ситуації на економіку країни;

- цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку у наступному році;

- система заходів щодо реалізації державної політики з визначенням термінів виконання та виконавців;

- основні макроекономічні показники, обсяги капітальних вкладень, показники державного замовлення та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

- перелік державних цільових програм, що фінансуватимуться в наступному році за рахунок коштів Державного бюджету України;

- показники розвитку державного сектора економіки, зокрема отримання та використання доходів від розпорядження державним майном, ефективності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств.

Державні цільові програми - це програми, що націлені на розв'язання найбільш гострих проблем певних галузей промисловості чи одиниць адміністративного поділу.

У державних цільових програмах наводяться:

- основні етапи та терміни їх реалізації;

- необхідні обсяги фінансування кожної з програм в цілому і диференційовано за роками з визначенням джерел фінансування;

- результати виконання кожної програми;

- обсяги фінансування кожної з програм за рахунок усіх джерел фінансування в наступному році, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету;

- державні замовники програм.

Державну програму економічного і соціального розвитку України затверджує, відповідно до Конституції України, Верховна Рада України. У разі необхідності Верховна Рада може прийняти постанову про проведення додаткової наукової, економічної, фінансової, правової експертизи проектів найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України або про винесення їх на народне обговорення. Затверджені загальнодержавні програми публікуються в офіційних виданнях Верховної Ради України. Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2005 рік було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2004 року № 1199.

Кабінет Міністрів України:

- організовує підготовку, розробляє і здійснює Державну програму економічного і соціального розвитку України на наступний рік;

- визначає структуру прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, строки і порядок їх розроблення, відповідальних виконавців;

- схвалює проект Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік та подає її на розгляд Верховної Ради України;

- схвалює прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо - та короткостроковий періоди, прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, затверджує програми розвитку окремих галузей економіки;

- забезпечує та контролює виконання Державної програми економічного і соціального розвитку України і програм розвитку окремих галузей економіки.

До основних стратегічних Програм економічного і соціального розвитку України належать Послання Президента.

Щорічне Послання Президента - є офіційним документом глави держави відповідно до Указу Президента України №314/97 від 9 квітня 1997 року "Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України". Послання як конституційний документ (стаття 106 пункт 2 Конституції) розробляється органами виконавчої влади та відображає основні напрями соціально-економічної та зовнішньої політики на кожний наступний період. У цьому документі велика увага приділяється методології та організації формування Державного бюджету.

До найважливіших стратегічних документів належать:

1) "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 роки".

Основна сутність стратегії України на період 2000-2004 рр., що викладена в Посланні Президента України до Верховної Ради України, полягає у реалізації чітко окресленого завдання: прискорене виведення економіки на траєкторію стійкого зростання через глибокі структурні зміни та поглиблення курсу ринкових реформ, активну і послідовну соціальну політику.

2) "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки".

У цьому Посланні Президента України до Верховної Ради України від 30 квітня 2002 року визначені концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на довгостроковий період, на основі яких розроблена Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр., яка відображатиме не лише загальну перспективу української економіки, а й завдання розвитку відповідних галузей та регіонів нашої держави.

Ці концепції стратегії економічного та соціального розвитку є концентрованим вираженням ідеї, стратегічних цілей економічної політики, їх розуміння та практичної реалізації.

У рамках стратегічних завдань та відповідно до Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року № 1586 був схвалений "Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2002-2006 роки". Цей середньостроковий прогноз на період 2003-2006 років став основою для вибору варіанта розвитку країни і був конкретизований у відповідних державних та галузевих програмах. У Прогнозі визначено тенденції розвитку економіки держави та рівня життя населення, що представлені за двома сценаріями:

1) базовим, який передбачає максимальне використання можливостей до економічного зростання;

2) альтернативний, який відтворює розвиток економіки в несприятливих умовах та низьких темпів упровадження структурних змін в економіці, з урахуванням можливих ризиків, визначених експертним методом.

У Прогнозі на 2002-2006 роки при розробці основних показників було враховано ризики невиконання завдань структурної, інвестиційної, зовнішньоекономічної, фіскальної політик, валютний, інфляційний ризики та ризик політичної нестабільності.

У таблиці 13 подано прогноз середніх темпів зростання основних показників економічного та соціального розвитку України за період 2002-2006 року та окремо в 2006 році.

За базовим варіантом середній щорічний реальний приріст ВВП становитиме 6%, в 2006 році - 7%; за альтернативним, враховуючи недостатній розвиток основного капіталу, трудових ресурсів, технологічного прогресу, середній приріст ВВП очікується на рівні 4,4%, в 2006 році - 4,5%. Обсяги кінцевих споживчих витрат домогосподарств: середній за базовим вариантом 7%, альтернативним - 5%; в 2006 році становитиме за базовим варіантом - 7%, альтернативним - 6,3%.

Щорічний середній приріс обсягів промисловості за базовим варіантом очікується на рівні 6%, альтернативним - 3,5 %; такі ж показники очікуються в 2006 році.

Обсяги сільского господарства за базовим сценарієм зростуть в середньому на 3,5%, за альтернативним - на 2,5%; в 2006 році за базовим варіантом очікується зростання на 5%, за альтернативним -

на 3%.

Реальні наявні доходи населення, розраховані за альтернативним сценарієм, збільшуватимуться але темпи їх значно відставатимуть від базових значень.

Таблиця 13

Темпи зростання показників економічного і соціального розвитку України на 2002-2006роки, розраховані за базовим та альтернативним сценаріями, %

Очікується, що станом на 1 січня 2007 року населення України за прогнозований період зменшиться на 1,8 млн осіб або на 3,6 відсотка. У середньому очікується скорочення кількісті населення на 354 тис. осіб за рік. З метою подальшого підвищення ефективності планування бюджету держави Кабінет Міністрів України 26 квітня 2003 р. прийняв Постанову №621 "Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту Державного бюджету".

Для формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України був прийнятий "Порядок розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету", в якому було викладено зміст і напрям виконуваних робіт, головні розробники (виконавці), строк розроблення і подання документу та співвиконавці.

Функція взаємоузгодження проектів прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньостроковий та короткостроковий період, Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період з проектом Державного бюджету на відповідний рік була покладена на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерство фінансів.

Причому Міністерство економіки було призначено головним виконавцем та координатором розроблення прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- і короткостроковий період та Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період.

Функція розробки прогнозів та програм розвитку галузей економіки покладена на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Ще один нормативний документ, що сприяє та забезпечує ефективне планування показників бюджету, - Постанова Кабінету Міністрів № 1427 від 9 вересня 2003 року "Про прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків та фінансування на 2005-2007 роки". Він був розроблений на основі аналізу рівня розвитку податково-бюджетної системи держави та виходячи з основних завдань щодо посилення соціальної спрямованості реформ, викладених у вищеназваних Посланнях Президента України до Верховної Ради України.

Розроблений у цьому документі середньостроковий прогноз дасть можливість забезпечити ефективне і раціональне управління державними фінансами, насамперед подолання бідності і поліпшення якості життя найбільш уразливих верств населення, а також допоможе виконати бюджет відповідно