Вексельна справа - Демківський А.В. - Механізм вексельних повідомлень

Чинний порядок опротестування векселів у неакцепті передбачає цілу низку дій учасники вексельного обігу (див. схему 7.3).

Протест векселів у неакцепті та у недатуванні здійснюється у нотаріальній конторі за місцем знаходження платника. У випадку опротестування доміцильованих векселів протест учиняється у місці платежу. Протест завжди здійснюється від імені власника векселя

Дія протесту спрямовується проти платника або векселедавця і всіх попередніх надписувачів, за винятком тих, хто зробив на векселі безоборотний напис. Векселетримач, який діє за дорученням як уповноважена від імені доручителя особа, пропонує нотаріусові вчинити протест не від власного імені, а від імені сторони, яка дала йому це доручення.

У день прийняття векселя для протесту нотаріальна контора пред'являє платникові (або його доміциліату) особисто чи письмово вимогу про достроковий платіж за векселем. Якщо після пред'явлення вимоги до 12-ї години наступного дня платіж відбудеться, нотаріус протесту не вчиняє. У разі акцептування вексель повертається тримачеві, а якщо вексель достроково оплачено, то він із позначкою про отримання платежу та інших сум повертається особі, яка оплатила вексель.

За відмови платника (або доміциліата) оплатити чи акцептувати вексель або за його неявки до нотаріальної контори нотаріус складає акт про протест у неакцепті, робить відповідну позначку на векселі та запис до реєстру. Після цього вексель разом із актом і реєстром вручається векселетримачеві за відповідну оплату витрат на опротестування (державне мито, грошовий збір за нотаріат, канцелярські затрати, проїзні тощо). Розмір державного мита в Україні ЗО % неоподаткованого мінімального розміру заробітної плати.

Після цього векселетримач (або його посередник) може звернутися з вимогою про оплату векселя будь-якою векселезобов'язаною особою, а в разі їхньої відмови від платежу — подати відповідний позов до суду, який на підставі опротестованих векселів має право приймати рішення про примусове стягнення коштів. Векселедавець у своєму позові може вимагати: по-перше, суму векселя, неакцептовану і несплачену, з відсотками, якщо вони були обумовлені; по-друге, відсотки від дня терміну платежу; по-третє, відшкодування збитків, пов'язаних з опро-тестуванням; по-четверте, пеню від дня терміну платежу.

Іншим аспектом наслідків протесту є настання відповідальності за простим векселем — надписувачів, а за переказним — надписувачів і трасанта (векселедавця). Оскільки всі вони солідарно відповідальні перед векселетримачем, він має право пред'явити позов до всіх зобов'язаних за векселем осіб у порядку регресу або до одного з них, не звертаючи уваги на послідовність їхніх підписів. Той, хто сплатив за векселем, у свою чергу звертається з вимогою до інших та, отримавши необхідну суму, передає опротестований вексель тому, хто сплатив.

Прикладом вексельного обігу із здійсненням протесту і задоволенням вимог за векселем векселедавцем може бути схема 7.4.

Отже, своєчасне опротестування векселя у неакцепті є умовою початку відповідальності трасанта, індосантів та авалістів. Але акцептант і векселедавець простого векселя як головні боржники за ним є відповідальними впродовж усього терміну позовної давності, яка в Україні встановлена трирічним періодом. Векселетримач може виставити позов проти індосантів, трасанта та їхніх гарантів упродовж одного року від дня протесту або від дня терміну платежу за векселем, що не підлягає протесту. Своєю чергою кожний індосант, сплативши вексельну суму, може вчинити протест проти іншого індосанта і трасанта

впродовж шести місяців від дня, коли індосант оплатив вексель, або від дня пред'явлення до нього позову.

За англійсько-американською системою вексельного права відповідальність індосантів, векселедавця та їхніх авалістів настає внаслідок нотифікації, тобто своєчасного надсилання письмового повідомлення про неакцепт до будь-кого із векселезобов'язаних осіб.

Механізм вексельних повідомлень

Векселетримач-презентант після отримання опротестованого векселя зобов'язаний упродовж чотирьох днів, що настають за

Днем протесту (або пред'явлення, якщо йдеться про індосанта, який умістив застереження "Без протесту"), надіслати повідомлення про це векселедавцеві та попередньому індосантові. У свою чергу кожний надписувач, отримавши повідомлення у неакцепті, впродовж двох наступних відтоді днів зобов'язаний повідомити свого попередника і вказати це у вексельному написі.

Згідно з міжнародною системою вексельної термінології письмове повідомлення про неакцепт чи неплатіж називають нотисом. Векселетримача, який надсилає комусь із векселезобов'язаних осіб нотис, називають нотифіконтом а особа, якій направлено нотис, — нотифікатом.

У Женевській системі вексельного права нотифікація вважається несуттєвою для збереження за векселетримачем права регресу. Тому векселетримач, який не надіслав своєчасно повідомлення, несе відповідальність лише за втрати від цього упущення в розмірі, що не перевищує вексельну суму. В англійсько-американській системі функцію протесту виконує повідомлення, яке векселетримач надсилає комусь із векселезобов'язаних осіб. Ось чому вчинення протесту в країнах цієї системи діє лише щодо векселів, які виставлені або підлягають оплаті за межами країни, тобто це іноземні векселі. У випадку прострочення терміну протесту за такими векселями надписувачі звільняються від будь-якої відповідальності.

У разі прострочення терміну платежу (а в англійсько-американській системі — несвоєчасності нотифікації) власник векселя зберігає право вимоги лише до акцептанта і векселедавця. Тобто простроченням терміну здійснення протесту в неакцепті він втрачає право регресу проти надписувачів — індосантів та їхніх авалістів. Про такий вексель кажуть, що він перебуває у стані преюдиції. Преюдиція — це прострочення векселя без протесту. Преюдифікований вексель втрачає силу вексельного права. При цьому

не має значення, хто винен і які причини призвели до преюдиції.

Як правило, відповідальним за преюдицію вважається той останній векселетримач, до якого вексель надійшов надто пізно, щоб здійснити за ним права протесту. Незважаючи на це, індосувати можна як опротестований вексель, так і преюдифікований. Але такий індосамент вже називається післястроковим, і він має силу лише звичайної цивільної уступки прав, тобто цесії. Післястроковий індосамент надає право вимоги лише до платника. Щоб не допустити можливої регресивної вимоги попереднього індосанта, індосат післястрокового векселя обов'язково датує свій індосамент. Це важливо тому, що згідно з загальними нормами кожний індосамент тлумачиться як поставлений до збігу вексельного терміну.