Вексельна справа - Демківський А.В. - Розділ 8. АВАЛЬ ТА АВАЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ

СУТЬ АВАЛЮ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

Інколи особі, що набуває вексель, досить складно оцінити фінансову надійність боржника. Тому вона зацікавлена в отриманні гарантій, які б надійно забезпечували виконання вексельних зобов'язань. Зручною формою такого гарантування є аваль, який робиться будь-якою третьою стороною. Але найбільше виграє той вексель, який авалюється авторитетним банком чи фінансово стабільним підприємством.

Нагадаємо, що аваль — це вексельна запорука, за допомогою якої третя особа, підписавши вексель, цілком або частково бере на себе добровільну відповідальність за виконання зобов'язань будь-ким із учасників вексельного обігу (акцептантом, векселедавцем, індосантом) усім своїм майном. У разі настання терміну платежу аваліст і векселедавець (акцептант) або інша зобов'язана особа відповідають за повноту і своєчасність його здійснення солідарно. Аваліст, сплативши вексельну суму, набуває усіх прав вимагати відшкодування своїх витрат з тієї особи, за яку він дав аваль, а також з усіх інших осіб, відповідальних перед останньою.

Аваль надається виключно під законне зобов'язання і втрачає свою силу, коли умови цього зобов'язання виконано, а вексель погашається. За допомогою авалю будь-яка векселездатна особа може надати гарантію поручительства за будь-яке вексельне зобов'язання: головного боржника чи інших зобов'язаних осіб, за всю вексельну суму або за її авальовану частину. При цьому аваль не містить ніяких додаткових обмежень і гарантує виконання зобов'язань відповідальною особою у повному обсязі.

Аваль переважно надається лише тим партнерам з угод і розрахунків, чий фінансово-господарський стан добре відомий і існують взаємостосунки довіри та впевненості. Авальні гарантії є невідкличними, надаються без будь-яких посилань на характер контракту, під який виписано і авальовано вексель. Зміст, форма та юридична сила відносин авалю регулюються національним законодавством країни, в якій він здійснюється.

Як відомо, аваліст несе вексельну відповідальність разом з іншими зобов'язаними особами. Тобто векселетримач має право пред'явити йому позов незалежно від пред'явлення позову іншим учасникам обігу. Звільняється аваліст від відповідальності лише тоді, коли перестає бути відповідальним основний боржник (наприклад, у випадку закінчення строку позовної давності), а також коли вексель через дефект форми визнається недієздатним.

Обсяг і характер зобов'язання аваліста цілковито відповідають обсягові Й характеру зобов'язань особи, за яку надано аваль. На відміну від норм цивільного права аваліст відповідає за оплату векселя навіть тоді, коли гарантоване ним зобов'язання виявляється недійсним. Водночас аваліст може обмежити своє зобов'язання сумою, строком, окремою векселезобов'язаною особою або якимись іншими умовами. А виконавши платіж, він має право виступати проти тих вимог, за якими свої заперечення висував би еонорат, тобто особа, за яку він поручився.

Аваль можна поставити на векселі у будь-який час: при його виписуванні чи на якомусь із чергових етапів обігу. До його оформлення висуваються такі вимоги:

• по-перше, аваль ставиться у правій частині лицевого боку векселя. Він може мати вигляд напису "Вважати за аваль" або штампів "Авальовано" чи "Гарантую". Щоб точно визначити, на чию користь надається аваль, у його тексті потрібно вказати найменування даної особи. Тому авальні написи набувають такої форми: "Як аваліст за ...", "Гарантую за...";

• по-друге, у тексті авалю обов'язково мають бути підпис аваліста, місце постановки гарантійного напису та дата.

Для авалю вистачає навіть одного підпису, якщо він зроблений авалістом на лицевому боці векселя і не належить акцептантові чи векселедавцеві. Як і текст авалю, цей підпис означає поручительство за векселедавця і передбачає застосування до аваліста норм вексельного права. В Україні дієвим авалістом може бути авторитетна банківська чи підприємницька особа, що розмістила свою вексельну гарантію на лицевому боці векселя або на додатковому до примірника аркуші (алонжі) і засвідчила її підписами уповноважених осіб — керівника й головного бухгалтера — та скріпила їх печаткою. При цьому термін датування авалю не має значення. Він може бути наданий до закінчення терміну дієздатності векселя, після закінчення строку платежу і навіть після вчинення протесту. Але для уточнення необхідної інформації датування авалю векселя бажане. Аваль може стояти на копії чи на одному з примірників і бути відсутнім на оригіналі. Закреслений аваль вважається недійсним. Якщо у тексті авалю вміщено застереження про відклик авалю, воно також вважається недійсним. Копії векселів авалюються так само і з тими ж наслідками вексельного права, як і оригінали. Даний принцип діє навіть тоді, коли зобов'язання особи, за яку надано аваль, з якихось причин виявилося недійсним. Відповідальність аваліста може бути втрачена лише за однієї умови — неправоздатності самого векселя через дефект його форми. Несучи таку ж відповідальність за векселем, як і особа, за яку він поручився, аваліст не може пред'явити кредиторові заперечення, які міг би виставити боржник.

У свою чергу різним є становище аваліста головного вексельного боржника і авалістів другорядних учасників вексельного обігу. Щоб наступила відповідальність аваліста другорядного учасника, вимагається опротестування векселя. Після цього акту векселетримач не чинить ніяких додаткових дій, оскільки другорядний боржник та Його аваліст несуть солідарну відповідальність. На відміну від цього для пред'явлення позову до аваліста головного боржника протесту не потрібно. З моменту видачі авалю за головного боржника аваліст так само відповідає за виконання зобов'язання, як і той, за кого він авалював. Тобто аваль головного боржника фактично є абсолютно самостійним зобов'язанням, а аваліст опиняється у становищі одного із векселедавців.

Водночас зобов'язання аваліста є опосередкованим відносно зобов'язання основної особи. Воно вступає в дію лише за умови невиконання основного зобов'язання. Тоді поручитель, оплативши вексель, перебирає усі права векселетримача як проти особи, за яку він узяв поруку, так і проти тих учасників обігу, хто б відповідав перед даною особою, якби вона сама оплатила вексель. При цьому обов'язки осіб, за яких надано гарантію авалю, є первинними, першочерговими.

Суворі вимоги до зобов'язання аваліста оформлюються укладанням договору про надання авалю, в якому вказуються реквізити сторін, умови авалю, права і обов'язки сторін та їхня відповідальність, а також особливі умови, за яких векселедавець втрачає свої права проти аваліста, а даний договір втрачає юридичну силу.

Аваліст, оплативши вексель за когось із індосантів, отримує змогу використати право регресу, але тільки відносно попередніх боржників. Тобто у даному випадку він стає законним векселетримачем.

Гарантія аваліста посилює привабливість векселя, підносить його доброякісність як цінного паперу, підвищує вартість на ринку. Чим більшу кількість операцій обслужив авальований вексель і чим більше підписів авторитетних векселе зобов'язаних осіб він зібрав, тим вища його надійність. Загалом аваль як економічна категорія має потрійне значення:

• по-перше, для векселедавця він консолідує вексель і полегшує його перетворення у будь-який час на готівку;

• по-друге, платникові (боржникові) він дає можливість у разі потреби отримати за оптимальних умов банківський кредит, оскільки виставлений на комерційний банк авальований вексель дає змогу банкові повернути свої гроші шляхом рефінансування;

• по-третє, для аваліста аваль — це гарантійне зобов'язання, яке випливає із його поручительського напису, але не потребує затрат, за винятком випадків несплати векселя у строк

Як правило, поручитель, що видав аваль, хоч і не прямо, але зацікавлений у вчасності платежу навіть тоді, коли він особисто не отримує від даної операції ніякої вигоди. Такими авалістами можуть бути менеджери компаній з обмеженою відповідальністю, які роблять поручительський напис на тратті цієї ж компанії, керівники державних організацій, що прагнуть спростити процедуру отримання кредиту тим постачальникам, які виробляють продукцію за державним замовленням або на експорт. У Франції досить поширеним є авалювання векселів малих і середніх підприємств міськими муніципалітетами.

Авалістами не можуть бути векселедавець, тому що він, виписавши вексель, і так вже несе відповідальність за його акцепт і платіж, та платник за векселем. Акцептувавши вексель, останній також узяв одностороннє і безповоротне зобов'язання — виконати умови вексельного тексту. А всі інші векселезобов'язані особи можуть робити поручительські написи і ставати авалістами.

Вексельним правом передбачено, що аваль не можна здійснювати у таких випадках: по-перше, поручатися за особу, яка не є зобов'язаною за даним векселем; по-друге, робити аваль на векселі, не акцептованому платником; по-третє, авалювати той індосамент, у якому проставлено умову "Без обороту на мене". Крім цього, комерційні банки самі можуть пред'являти інші обмеження.

Невелика строковість авалю (до 180 днів) і підкріплена авторитетом відомого банку чи фірми гарантія перетворюють авальований вексель на високоякісний актив, що має здатність за період до збігу терміну погашення обертатися у необмеженій кількості актів купівлі-продажу. Авальовані векселі можуть функціонувати як гарантовані види дохідних цінних паперів, нагромаджуватися у комерційних банках і спеціалізованих фірмах та у підприємств. Дохідність авальованого векселя у країнах з ринковою економікою навіть вища, ніж скарбницького векселя.

Отже, аваль надається для посилення привабливості векселя. Проте може статися й протилежне. Зокрема, якщо аваль здійснюється за боржника, може виникнути сумнів щодо його кредитоздатності. Виходячи з цього буває корисно замість явного вексельного поручительства вдатися до прихованого гарантування платежу. Зокрема, поручитель може виступити як один із векселедавців чи як перший векселенабувач. Тоді вексель просто залишається у векселедавця, але з бланком ремітента. Внаслідок подібної операції справжній характер відносин векселедавця і аваліста залишається прихованим, а у векселі з'являється ще одна зобов'язана особа, що є позитивним моментом. Але можливі й інші міркування. Вони полягають у тому, що поручителю не завжди зручно перебувати у становищі можливого платника.

Вексельний обіг із здійсненням протесту в неплатежі та забезпеченням платежу за допомогою авалю представлений на схемі 8.1.