Зобов'язання України перед учасниками СОТ змінять ситуацію в основних галузях вітчизняної економіки та зовнішньоекономічних відносинах.
Інтеграція України до СОТ дасть змогу розвинути вітчизняну економіку й позитивно вплине на національний соціально-економічний розвиток у таких напрямах:
- збільшення обсягів експорту за рахунок поліпшення умов торгівлі на світовому ринку для вітчизняних виробників;
- підвищення добробуту споживачів за рахунок посилення конкуренції між імпортними і вітчизняними товарами, що спонукатиме до підвищення якості та зниження цін на продукцію;
- поліпшення інвестиційного іміджу країни у зв'язку з адаптацією національного регуляторного механізму до міжнародновизнаних норм.
Створюючи потенційні можливості для позитивних процесів, набуття членства в СОТ не містить інституційних механізмів їх практичної реалізації.
Світовий досвід країн - учасниць СОТ засвідчує, що реалізація позитивного потенціалу членства вимагає подолання вірогідних ризиків, які впливають на:
- подальше втягування економіки країни в експортну модель розвитку, для якої характерне випереджальне зростання обсягів реалізації продукції вітчизняних підприємств (здебільшого сировинного і напівфабрикатного наповнення) на світових ринках за незначного впливу такого зростання на становище на внутрішньому ринку;
- погіршення структури експорту у зв'язку з випереджальним зростанням експорту сировинної та низько-технологічної продукції, зумовленої спрощенням доступу на зовнішні ринки (зокрема, через послаблення чи скасування експортних обмежень);
- недостатню готовність до послідовного захисту інтересів вітчизняних експортерів у міжнародному правовому середовищі;
- зростання наявності на внутрішньому ринку низькоякісної та небезпечної для споживання імпортної продукції;
- загострення проблеми обмеженості технічних (передусім інфраструктурних) можливостей вітчизняної економіки для забезпечення посилення експортної діяльності;
- ознаки несприятливості інвестиційного клімату (передусім через макроекономічну та політичну нестабільність).
Зростання відкритості вітчизняної економіки з набуттям членства в СОТ актуалізує важливість і необхідність здійснення загального процесу підвищення конкурентоспроможності, оволодіння її сучасними чинниками та поліпшення інвестиційного клімату в країні шляхом відповідних заходів державної структурної політики (передусім у сферах заохочення інноваційного розвитку, ресурсозбереження, підвищення ефективності організації економічних процесів). Водночас ситуація в Україні свідчить про неможливість швидкого проведення необхідних макроекономічних перетворень. Передусім в аграрному секторі та харчовій промисловості України. Так, можуть виникнути проблеми у вітчизняних цукровій, молочній та овочевій галузях АПК, оскільки їхня продукція не завжди відповідає чинним міжнародно визнаним вимогам. Вступ України до СОТ може призвести до скорочення цукрових заводів та зменшення посівних площ буряку, оскільки це пов'язано з взятими Україною зобов'язаннями перед СОТ щодо зниження експортного мита для виробників цукру до 50% і встановленням квоти на ввезення цукру-сирцю в обсязі 260 тис. т.
Компенсацію додаткових витрат виробників у зв'язку зі скасуванням пільг уряд збирається здійснити шляхом підвищення державних дотацій у межах застереженої суми відповідно до протоколу про вступ до СОТ.
Відсутність ґрунтовного науково-аналітичного дослідження впливу набуття Україною членства в СОТ на економічні процеси призвела до того, що в оглядових публікаціях неоднозначно трактується цей вплив. Так, у зв'язку зі зниженням ввізних мит на сільгосппродукцію (загалом з 30% до 13%, а в харчовій промисловості - на 66%) в АПК прогнозується різке погіршення ситуації. Водночас очікується, що вступ до СОТ сприятиме зниженню цін на продукти харчування на внутрішньому ринку (м'ясо, фрукти, овочі й сири) за рахунок імпорту, що гальмуватиме інфляцію.
Вступ до СОТ посилить позиції вітчизняних сільгоспвиробників на зовнішніх ринках. Зростання цін на основні товари вітчизняного сільгоспекспорту продовжуватиметься. Скористатися цими обставинами вітчизняні експортери зможуть лише після того, як Україна лібералізує режим експорту та скасує нинішню практику квотування. Це зумовить на внутрішньому ринку подорожчання зерна й олійних культур, готової продукції, при виробництві якої їх використовують.
Автомашини подешевшають, а для автомобільної промисловості робота за умовами СОТ означатиме повне переформатування; з набуттям членства в СОТ передбачається зниження з 25% до 10% ставки імпортного мита на іноземні автомобілі. За таких умов їх вітчизняне збирання стане невигідним порівняно з імпортуванням готових машин. Різко знизяться темпи приросту виробництва у вітчизняній автомобільній промисловості.
За прогнозами Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів, вступ до СОТ спричинить зростання цін на автомобілі середньої цінової ланки - до 20 тис. євро. Крім того, 10-відсотковим імпортним митом почнуть обкладати машини, які збирають у Росії, що також спричинить їхнє подорожчання. Ціни на інші іноземні автомобілі знизяться на 5-7%, максимум 10%. Зменшення вартості можливе, якщо закупівельні ціни на автомобілі для вітчизняного ринку не підвищаться.
Набуття членства України в СОТ є ризикованим для страхувальних компаній, оскільки іноземні страхувальні і перестрахувальні брокери великих ризиків (авіаційних, морських, ядерних) працюють в Україні без реєстрації своїх представництв. У прямому транскордонному страхуванні великих ризиків не довірятимуть брокерам-нерезидентам, які будуть змушені реєструватися в Україні як платники податків.
Представники найуразливіших галузей економіки активно лобіюють збільшення державної підтримки: автопромисловці звертаються до уряду щодо реалізації держпрограм стимулювання й підтримки діяльності підприємств із підвищення технічного рівня виробництва, створення нових робочих місць тощо; пропонують використовувати нетарифні методи захисту ринку. Сільгоспвиробники наполягають на необхідності збільшення підтримки програм за правилами СОТ.
Отже, під час перегляду бюджету на поточний рік і формування бюджетів на наступні постає завдання максимально використати важелі й можливості захисту національних інтересів та обстоювання бізнесових інтересів вітчизняного виробника.