Державне регулювання економіки - Гриньова В.М. - 3.1. Основні елементи системи макроекономічного планування

3.1. Основні елементи системи макроекономічного планування

Макроекономічне планування - це процес розробки планів економічного і соціального розвитку країни (областей), а також комплексу дій щодо реалізації планових заходів. В умовах ринкових відносин макроекономічне планування має соціальну спрямованість, що зумовлено необхідністю досягнення основної мети розвитку ринкової економіки - забезпечення високого рівня життя в країні.

Основними формами макроекономічного планування є: концепція економічного та соціального розвитку країни (областей); стратегія економічного та соціального розвитку країни (областей); прогнози економічного і соціального розвитку країни (областей); програма економічного і соціального розвитку країни (областей); бюджети та баланси різних рівнів; прогнози та плани розвитку окремих галузей національного і регіонального господарства; міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції.

У системі макроекономічного планування виділяють директивні та індикативні плани. Директивні плани мають обов'язковий характер і виступають у вигляді законів, наприклад Державний бюджет України. Індикативні плани мають рекомендаційний характер, Однак суб'єкти господарювання повинні враховувати рекомендований рівень показників індикативних планів у своїй діяльності. За виконання індикативних планів суб'єкти господарювання повинні заохочуватися, наприклад у вигляді пільг та пільгових кредитів.

Директивні показники макроекономічних планів мають бути адресними, тобто визначати плановий рівень окремих показників, і бути адресованими конкретним виконавцям. Індикативні показники мають орієнтувати суб'єктів господарювання на виконання планових завдань у межах основних напрямів державної економічної та соціальної політики.

У макроекономічному плануванні використовують такі показники, як натуральні, вартісні; кількісні, якісні; абсолютні, відносні; директивні, індикативні; фактичні, реальні та порівнянні.

Основними методами розробки макроекономічних планів є: балансовий і нормативний. Балансовий метод планування в системі державного регулювання полягає в розробці макроекономічних балансів на основі використання економічних і соціальних норм. При цьому необхідно дотримуватися основного принципу складання балансу: сукупні потреби повинні відповідати наявним ресурсам:

де Р - ресурси і-го виду; П. - потреби у-го виду.

До основних норм, які використовують в макроекономічному плануванні, належать:

- норми ефективного суспільного відтворювання (норми матеріало-, енерго-, трудомісткості ВВП та ін.);

- норми витрат праці на одиницю продукції, що виробляють, робіт або послуг;

- норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на 1 грн ВВП;

- норми капітальних вкладень і капітального будівництва;

- фінансові (бюджетна забезпеченість населення, норми амортизації, нормативи відрахувань до бюджетів різних рівнів);

- соціальні (мінімальна зарплата, мінімальна пенсія за віком; прожитковий мінімум за категоріями населення; мінімальний споживчий бюджет; споживчий кошик, мінімальна площа житла на одну особу та ін.);

- екологічні (допустимий рівень забруднення навколишнього середовища (повітря, води), норми витрати води на 1 грн валового випуску промислової продукції та ін.).

3.2. Структура і розробка концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку країни (областей)

Для успішної реалізації основних напрямів економічної і соціальної політики необхідно розробляти та реалізовувати основні форми макроекономічного планування. Концепція економічного і соціального розвитку країни становить систему поглядів на пріоритетні напрями соціального і економічного розвитку країни та є основою розробки стратегії, яка, у свою чергу, необхідна для розробки обґрунтованих програм. У табл. 3.1 подана порівняльна характеристика структури концепції, стратегії та програми.

Таблиця 3.1. Порівняльна характеристика структури концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку країни (областей)

Стратегія економічного і соціального розвитку країни (областей) є сукупністю конкретних заходів, реалізація яких спрямована на досягнення стратегічних цілей економічного і соціального розвитку в перспективі. Особливість розробки стратегії полягає в альтернативності її варіантів, тобто стратегію розробляють за. оптимістичним, базовим та песимістичним сценарієм.

Програма економічного і соціального розвитку країни (областей) становить сукупність конкретних заходів, реалізація яких спрямована на досягнення поточних цілей економічного і соціального розвитку.

Структурні елементи концепції, стратегії та програми визначають етапи їх розробки з деякою деталізацією, зокрема:

на першому етапі проводять аналіз попереднього економічного та соціального стану в країні (областях) за допомогою методів горизонтального, вертикального, порівняльного та факторного аналізу, що дає змогу отримати результати: динаміку, структуру, порівняльні характеристики, а також виявити вплив чинників на економічні та соціальні показники;

на другому етапі за результатами аналізу виявляють проблеми, які виникли на попередньому етапі розвитку та характеризують тенденції, що виникли та можуть виникнути в довгостроковій і найближчій перспективі (рис. 3.1);

Рис. 3.1. Схема розробки "дерева цілей"

на третьому етапі формулюють цілі економічного та соціального розвитку у вигляді "дерева цілей", що дає змогу взаємопов'язати їх і забезпечити реальність досягнення та адекватність. При цьому визначають критерії досягнення цілей, тобто інтерпретують цілі у формалізованому вигляді;

на четвертому етапі розробляють конкретні заходи, реалізація яких сприятиме досягненню певних цілей економічного і соціального розвитку;

на п'ятому етапі визначають необхідне ресурсне забезпечення реалізації стратегічних або програмних заходів, а також джерела формування ресурсного забезпечення стратегії або програми;

на шостому етапі розробляють організаційно-фінансовий механізм реалізації стратегії або програми. Такий механізм об'єднує календарний план реалізації заходів, фінансові ресурси, відповідальних виконавців, а також визначає повноваження та відповідальність за виконання календарного плану реалізації стратегічних або програмних заходів. При цьому в межах організаційного механізму повинні створюватися структурні підрозділи чи робочі групи, які будуть контролювати реалізацію заходів, перевіряти відповідність фактичних результатів реалізації стратегії або програми запланованим і приймати відповідні рішення залежно від отриманих результатів.

Стратегічні або програмні заходи мають розроблятися за основними напрямами економічного і соціального розвитку, зокрема:

- валовий внутрішній продукт і реальний сектор економіки (розвиток промисловості, сільського господарства та будівництва);

- ринок праці та зайнятість населення;

- доходи населення, в тому числі заробітна плата та, як результат, - рівень і якість життя населення, насамперед працездатного та зайнятого у національному господарстві, а також рівень внутрішнього споживання;

- інвестиційна та інноваційна діяльності;

- розвиток підприємництва;

- бюджетно-фінансова та грошово-кредитна сфери, а також валютний ринок;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- екологічна безпека.

Під час розробки концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку потрібно дотримуватися таких основних принципів:

- наукова обґрунтованість рішень, які приймаються, та результатів;

- реальність цільових установок і створення сприятливих політичних, правових, економічних та соціальних умов досягнення поставлених цілей;

- логічний взаємозв'язок у цілепокладанні;

- відповідність спрямованості концепції, стратегії та програми напрямам економічної і соціальної політики держави.