Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 1.2. Принципи та методи державного регулювання економіки

В умовах перехідного періоду опрацювання ефективної моделі регулювання суспільного виробництва є доволі складним завданням. Адже на практиці нові інструменти начебто "вживлюються" в старий господарський механізм і відбувається або їх взаємна адаптація, або відторгнення, наслідком якого є реалізація інтересів певних випадкових сил та затягування процесу реформ.

В цих умовах державне регулювання мусить грунтуватися на принципах, які забезпечують взаємоузгодженість економічних інтересів підприємств, суспільства і держави. їх дотримання має стати своєрідним застереженням від безсистемного і руйнівного втручання в економічний механізм господарювання.

Через планування упродовж тривалого часу адміністративно-командного регулювання економіки вчені не приділяли належної уваги основним засадам цієї діяльності. В основу дослідження цієї тематики брались принципи управління як основи теорії управління, де визначалися організаційні форми, методи і стиль управлінської діяльності. За цих умов є сенс розрізнити поняття "управління" і "регулювання", оскільки між ними є суттєва різниця.

На наш погляд, регулювання є поняттям вужчим, ніж управління, оскільки воно започатковує одну із функцій управлінського впливу. В той же час, за характером здійснюваних процесів та інструментарію впливу воно інтерпретується зі змістом державного управління і методично виправданим буде поширення на нього принципів організації державного управління.

Принципи державного регулювання, як і управлінської діяльності, є результатом узагальнення притаманних для них істотних рис, характерних зв'язків та постійно відтворювальних ознак, які стають опорними в роботі уповноважених суб'єктів державного регулювання.

За діапазоном застосування принципи можуть бути класифіковані на: загальноекономічні (або універсальні), спеціальні - для певних секторів економіки (аграрного, промислового, будівельного), локальні - спрямовані на врегулювання окремих напрямів економічної діяльності (бюджетної, податкової, зовнішньоекономічної) та адміністративно-процедурні, які застосовуються при плануванні, узгодженні й прийнятті нормативних актів з регулювання

суспільних відносин, а також аналізі регуляторного впливу на соціально-економічну ситуацію.

Узагальнення досвіду регулювання економіки дозволило Науково-дослідному інституту Міністерства економіки України виділити сукупність наступних принципів (рис. 1.1).

У цілому можна погодитись із переліченими загальноекономічними принципами державного регулювання, особливо на початковій стадії процесу ринкової трансформації, коли ще відсутня критична маса реформ, а макроекономічна ситуація загрожує вийти з-під контролю уряду, що в сукупності диктує прийняття відповідних рішень.

У відповідь на запити економіки можуть бути й інші принципи регуляторного впливу держави. Зокрема, локальні принципи закладені в бюджетному, митному кодексах, в законах про податкову систему, про зовнішньоекономічну діяльність та інших актах. Вони застосовуються лише в зазначених сферах державного регулювання, але мають істотний вплив на розвиток окремих сфер економічного життя. З огляду на тематику, обмежимось переліком принципів, які містяться в Концепції перебудови системи державних субсидій, що надаються галузям національної економіки. До них віднесено: а) забезпеченість їх цільового використання; б) гласність; в) захист конкуренції; г) обмеженість в часі; д) ефективне використання державних ресурсів; е) захист прав суб'єктів господарювання та споживачів.

Принципи державного регулювання економіки реалізовуються через відповідні методи, що являють собою сукупність конкретних регулюючих засобів впливу на заінтересований об'єкт для вирішення конкретно поставлених завдань. Методи, на відміну від принципів, також мають своєрідний статус обов'язкових для застосування, оскільки відбивають закономірності державно-регуляторних відносин. Проте вони є більш динамічними і в ході перевірки практикою одні з них можуть "відмирати", а інші з'являтися на вимогу конкретної соціально-економічної ситуації. Взаємозв'язок

між принципами регуляторного впливу і методами їх здійснення не рівнозначний, оскільки принципи регуляторного впливу визначають методи регулювання, а не навпаки. Відповідно до теми, змісту, характеру та засобів реалізації державно-регуляторних відносин відокремлюють такі методи регулювання (рис. 1.2).

Застосовуючи на практиці пропоновані на рис. 1.2 методи регулювання, важливо поєднувати їх, не блокуючи ринковий механізм, а відтак, і дію економічних законів розвитку. Таким чином, при дотриманні на практиці системи загальноекономічних, спеціальних, локальних та адміністративно-процедурних принципів державного регулювання відкриваються нові можливості у взаємозв'язку суб'єктів і об'єктів державного регулювання через механізм "зворотного впливу". При здійсненні заходів посилюється "тиск" зацікавлених груп на відповідні державні інститути через свої представницькі органи як структури громадського суспільства. Регулююча діяльність уповноважених державних органів опосередковується економічними, інституційно-правовими, організаційними і соціальними методами, що втілюються відповідними засобами регулюючого впливу в рамках нормативно визначеного поля.

Рис. 1.2. Взаємозалежність принципів і методів державного регулювання економіки