Економіка підприємств - Горбонос Ф.В. - 1.3. Предмет науки

Кожна наука, пов'язана із суспільним виробництвом, має на меті розробити шляхи і методи підвищення його ефективності. Якщо фундаментальні природничі науки предметом вивчення мають продуктивні сили, ставлення людей до навколишнього середовища, природні закони та методи їх використання у виробництві, то економічні науки вивчають виробничі відносини, тісно пов'язані з продуктивними силами.

Виробничі відносини - це відносини, які складаються в процесі виробництва, де чітко простежуються такі форми виробничих відносин:

- між державою та працівником;

- між підприємством і виробничим підрозділом;

- між виробничим підрозділом і працівником;

- між підприємством та підприємством;

- між працівником і працівником;

- між державою та підприємством;

- між підприємством і працівником;

- між державою та державою і под.

Виробничі відносини виявляються безпосередньо через інтереси, основу яких становлять потреби. Потреби й інтереси містяться в основі виробничої діяльності підприємства і людей, будучи першопричиною їхнього об'єднання в процесі праці.

Наука "Економіка підприємств" належить до низки таких, як "Політична економія", "Макроекономіка" і "Мікроекономіка", тобто до економічних наук. Між ними існує багато спільного, але простежуються й істотні відмінності. Спільним є те, що всі вони вивчають виробничі відносини і дію екомічних законів, закономірностей у процесі виробництва, р поділу та споживання матеріальних благ.

Однак якщо економічна теорія вивчає об'єктивні економічні закони і досліджує економічні відносини загалом, вона не може і не має на меті вивчати вияв економічних законів окремо в різних галузях, - вони становлять предмет вивчення

економічних галузевих дисциплін.

На відміну від політичної економії, економіка підприємств є конкретнішою наукою. Предмет її дослідження *- виробничі відносини, економічні закони та закономірності, що виникають

і діють лише на підприємствах, у тому числі аграрних, враховують особливості виробництва загалом.

Отже, економіка підприємств як наука вивчає систему виробничих відносин на підприємстві, котрі формуються і розвиваються відповідно до особливостей вияву загальних об'єктивних економічних законів, специфічних закономірностей, характерних для галузі господарства.

Предмет цієї науки звужується в нашому випадку до вивчення процесу розширеного відтворення в аграрних підприємствах.

Наука "економіка підприємств" не розглядає всіх аспектів виробництва і не вивчає його технологію, організацію, продуктивні сили тощо, а лише економічний процес розвитку підприємств (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Діалектика економічного процесу

Процес - це зміна стану, тісний зв'язок стадій розвитку, які відбуваються одна за одною і становлять безперервний єдиний рух. У процесі виробництва спостерігається низка економічних відносин і явищ у взаємозв'язку з явищами природи, техніки, політичними й іншими відносинами (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Економічний процес

Явище - це форма вияву виробничих відносин.

Наука "Економіка підприємств" досліджує продуктивні сили з погляду їхнього впливу на виробничі відносини на рівні підприємства і можливість змінити й удосконалити такі відносини.

Отже, найзагальнішим предметом вивчення цієї науки є виробничі відносини, що формуються і розвиваються адекватно до рівня розвитку продуктивних сил під впливом відповідних об'єктивних економічних законів. Тобто, розвиток виробничих відносин стосовно продуктивних сил має виражений аналектичний характер.

Суть виробничих відносин відображена в економічних законах, які, в свою чергу, відображають суть економічних явищ і процесів. Ці закони об'єктивні, їх дія не залежить від волі й свідомості людей. Змінити їх не можна, але людина, пізнаючи економічні закони та механізм дії, організовує і спрямовує їх використання в інтересах суспільства.

Вивчення, наприклад, особливостей механізму дії закону неухильного зростання продуктивності праці, дає змогу забезпечити економію живої та уречевленої праці; закону розподілу за працею - з'ясувати матеріальну зацікавленість працівників у раціональному використанні ресурсів; закону вартості - поліпшити господарський розрахунок і процес ціноутворення; закону накопичення - зміцнити економіку аграрних підприємств.

Предметом науки "Економіка підприємств" є також дослідження причин зміни обсягу виробництва продукції та її впливу на ціни і доходи підприємств. Вона вивчає якість продукції, обґрунтовує можливі напрями її підвищення і ступінь впливу на прибутковість виробництва, а також розробляє заходи, спрямовані на зниження собівартості, й відповідає на запитання: "Чому і як впливає на ефективність підприємств підвищення рівня інтенсивності виробництва і поглиблення його спеціалізації з орієнтацією на задоволення потреб ринку?" Наука орієнтує підприємства на прийняття правильних рішень щодо

економічної оцінки та вибору інновацій і альтернативних напрямів інвестування, впровадження нової технології, техніки й обладнання, економічного обґрунтування, наприклад, доцільності застосування добрив і хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками, хворобами сільськогосподарських рослин і тварин та інших агротехнічних і зоотехнічних заходів, використовуючи критерій максимізації доходу.

Курс "Економіка підприємств" у поєднанні зі загальноекономічними відносинами розглядає і систему таких техніко-економічних відносин, як кооперація, агропромислова інтеграція, спеціалізація і концентрація, а також їх використання з метою підвищення ефективності виробництва. У цьому ж сенсі вона обґрунтовує техніко-економічні форми використання основних та оборотних засобів, формування затрат і под.

Економіка підприємств має тісні зв'язки зі суміжними економічними науками, широко використовує узагальнення і понятійний апарат політичної економії та макроекономіки. Для виявлення тенденції розвитку підприємства й узагальнення масових матеріалів вона використовує сільськогосподарську статистику, для аналізу роботи підприємства - дані бухгалтерського обліку, для розміщення і спеціалізації виробництва - економічну географію; для вирішення оптимізації використання ресурсів - економічну кібернетику, інші дані наук про фінанси, транспорт, будівництво. Проте як окрема наука вона виробила і власні категорії, економічні принципи, що дає змогу чітко аналізувати, систематизувати й оцінювати фактори, притаманні внутрішньому та зовнішньому середовищу підприємства, віднаходити його місце в системі аграрної економіки.