Економіка підприємств - Горбонос Ф.В. - 24.2. Розміщення й ефективність виробництва продукції рослинництва

Вирощування тих чи інших видів сільськогосподарських культур загалом в Україні та кожним окремо взятим підприємством залежить від конкретних природно-економічних умов регіонів. Придатними вважаються умови, які забезпечують безперервний приріст урожаю певної культури і зниження витрат на виробництво її одиниці. Крім цього, можуть враховуватися й інші чинники, що сприяють виробництву. В зоні крупних міст і промислових центрів аграрним підприємствам доцільно розвивати виробництво овочів, картоплі та плодів. На цю продукцію завжди є попит, а беручи до уваги те, що вона малотранспортабельна, то для приміських господарств затрати праці й матеріальних засобів на доставку продукції, і втрати її в зв'язку з транспортуванням, у тому числі й якості, будуть значно нижчі, ніж для віддалених. Функціонування підприємств переробної промисловості (цукрових, спиртових, овочеконсервних, з первинної переробки льону-довгунцю та ін.) сприяє розвитку виробництва відповідних культур.

Розміщення виробництва тієї чи іншої продукції в сучасних умовах повинно здійснюватися з урахуванням потреби суспільства в найважливіших продуктах харчування і сировинних ресурсах, щоб забезпечити науково обґрунтовані норми споживання на душу населення. Розширення виробництва зерна, цукрових буряків, льону-довгунцю сприятиме не лише повному задоволенню потреб населення країни, а й експорту цих видів продукції в інші країни, що забезпечить надходження валюти і зміцнить економічний стан аграрних підприємств.

Озимі культури, які займають близько 35 % усіх посівів зернових, висівають практично всі господарства. Через порівняно невисоку врожайність озимого жита посіви його обмежені. Ця культура культивується переважно у поліській зоні. Ярі зернові (пшениця, ячмінь, овес, зернобобові) висівають майже всі підприємства. Основні площі та найбільші валові збори кукурудзи мають підприємства південної й центральної частини України. Тут також розміщено основні посіви соняшнику, баштанних, овочів та інших теплолюбних культур.

Для продовольчих потреб картоплю вирощують всюди. В останні роки спостерігається суттєве переміщення обсягів виробництва картоплі з великих сільськогосподарських підприємств у фермерські та селянські й особисті підсобні господарства населення. Виробництво овочів і картоплі переважно концентрується у приміських господарствах навколо крупних міст і підприємствах, що мають добре транспортне сполучення зі споживачами.

Льон-довгунець - культура" дуже вимоглива до вологи. Крім цього, технологія отримання волокна у нашій країні ґрунтується здебільшого на росяній мочці, тому його висівають лише підприємства Поліської зони. Основні льоносійні підприємства розташовані в Житомирській, Львівській, Рівненській, Чернігівській, Київській та інших областях, де високий рівень вологості.

Для оцінки економічної ефективності виробництва продукції рослинництва використовують систему натуральних і вартісних показників. Серед натуральних показників основними є урожайність сільськогосподарських культур і виробництво їх продукції з розрахунку на 100 га ріллі.

Для оцінки економічної ефективності рослинництва як галузі використовують вартісні показники:

- вартість валової продукції, сума валового доходу і прибутку в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого в галузі, одну затрачену людино-годину, 100 га ріллі, 100 грн виробничих основних засобів, 100 грн виробничих затрат;

- сума виробничих затрат у розрахунку на 1 грн вартості продукції;

- рівень рентабельності виробленої, а також реалізованої продукції рослинництва загалом;

- норма прибутку.

На практиці для оцінки ефективності виробництва продукції рослинництва використовується дещо обмежена кількість, але простіших для сприйняття і обчислення показників, зокрема, урожайність (ц/га), рівень продуктивності праці або трудомісткість продукції, собівартість одиниці продукції та рівень рентабельності.

На рівень ефективності виробництва продукції рослинництва впливає безпосередньо чи побічно низка чинників, але основною причиною підвищення трудомісткості й собівартості основних видів продукції рослинництва є вплив чинників першого порядку - зниження врожайності та зростання виробничих затрат на 1 га посіву.