Економіка підприємства - Ковальчук І.В. - Нормативна база

Нормативна база

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV.

3. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ, (зі змінами і доповненнями).

4. Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21 листопада 1995 р. № 437/95-ВР.

5. Закон України "Про холдингові компанії в Україні" від 15 березня 2006 р. № 3528-IV.

6. Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 21 березня 2002 р. № 280/2002.

7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про управління корпоративними правами держави в агропромисловому комплексі" від 25 жовтня 2006 р. № 1473.

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження заходів щодо реалізації пріоритетних напрямів розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 18 січня 2003 р. № 25-р.

9. Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 12 грудня 2003 р. № 571.

2.1. Сутність і функції процесу управління

Виходячи з концепції системного підходу до управління організаціями, розглядаємо підприємство як систему, тобто комплекс взаємопов'язаних та взаємозалежних частин, організованих таким чином, що продукується єдине ціле. Є два головні види систем: закриті та відкриті. Закриті системи не зазнають впливу зовнішнього середовища і не взаємодіють з ним. На противагу їм, відкриті системи, до яких належить і підприємство, динамічно взаємодіють зі своїм оточенням і залежать від нього.

Для досягнення бажаних результатів діяльності потрібно в рамках підприємства розподілити роботу і функції між окремими складовими системи. Розподіл загальної роботи на підприємстві на її складові називається горизонтальним розподілом праці, результатом якого є формування окремих підрозділів (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо), Проте потенціал окремого працівника чи підрозділу, нереалізований через групову діяльність, залишається лише потенціалом. Тому наступним кроком мають стати зусилля менеджерів підприємства гармонізувати та скоординувати групові зусилля. Об'єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів підприємства та окремих виконавців у підрозділах. Діяльність з координації роботи персоналу в найзагальнішому розумінні і становить сутність управління підприємством. Необхідність управління об'єктивно виникає внаслідок горизонтального та вертикального розподілу праці.

Успіх підприємства значною мірою залежить від підтримання доброзичливих відносин з інституціями, з якими воно регулярно взаємодіє, забезпечення ефективних гармонійних зв'язків підприємства із суб'єктами зовнішнього середовища. Менеджери повинні також досліджувати зовнішнє середовище та утримувати підприємство в стані рівноваги. Незалежно від ступеня ефективності виробництва на підприємстві, якщо менеджмент не здатний забезпечити стабільне постачання підприємства ресурсами або знайти ринки збуту своєї продукції, то існування підприємства може опинитися під загрозою. Завдання управління підприємством - поєднання діяльності структурних підрозділів підприємства в єдиному процесі, а також координація роботи підприємства з елементами зовнішнього оточення. Процес управління має сприяти реалізації інтересів, насамперед, власника підприємства, гармонізуючи їх з інтересами найманих працівників та елементами зовнішнього середовища.

Отже, управління підприємством - це діяльність, спрямована на координацію роботи структурних підрозділів підприємства і персоналу, забезпечення гармонійної взаємодії з елементами зовнішнього середовища для ефективного виконання роботи з метою досягнення мети підприємства. Проблема управління підприємством набула особливого забарвлення у зв'язку з появою в економічному середовищі таких організаційно-правових форм підприємств, як акціонерні товариства, в яких власність відділяється безпосередньо від власне функцій управління, що зумовлює виникнення проблем стосовно розмежування управління і володіння.

Здійснення процесу управління підприємством як суб'єктом господарювання передбачає побудову системи управління, яка може бути реалізована у кілька етапів:

- розробка для конкретного підприємства моделі управління, завдання якої - поєднати інтереси власників підприємства і персоналу заради досягнення цілей підприємства;

- створення ефективної організаційної структури управління, котра враховує особливості типу виробництва і специфіку його діяльності та вибудовується з метою забезпечення координації дій між окремими підрозділами та забезпечення ефективної взаємодії з зовнішнім середовищем;

- впровадження механізму управління, тобто набору засобів і методів управління. Механізм управління передбачає визначення цілей, контроль за виконанням завдань, запровадження стандартів виконання роботи й оцінювання результативності, а також побудову системи мотивації персоналу.

Ефективне управління підприємством можливе за умови розуміння і врахування основних функцій процесу управління. На початку XX ст. французький учений Г. Файоль зазначав, що всі менеджери виконують п'ять функцій управління, які називають процесом менеджменту. Вони планують, організовують, наказують, координують і контролюють. Функція управління - це будь-яка дія, що здійснюється в процесі управління і спрямована на зміну стану об'єкта управління відповідно до поставленої мети (рис. 2.1). Функції управління спрямовані на досягнення цілей управління.

Рис. 2.1. Організація процесу управління на підприємстві

Характеристика функцій управління (рис. 2.2)