Економіка підприємства - Ковальчук І.В. - Метод оцінки за собівартістю перших за часом надходжень запасів (ФІФО - "first in - first out")

Виробничі запаси, які перебувають на складі підприємства, надходять у різні моменти часу і не виключено, що за різними цінами. На момент передачі їх у виробництво виникає проблема визначення вартості переданих, а потім спожитих виробничих запасів, величина яких вплине на вартість незавершеного виробництва, а, в подальшому, і на суму поточних витрат на виробництво і реалізацію готової продукції. При розрахунках вартості запасу, який передається у виробництво, підприємство може застосовувати один із шести методів оцінки:

- метод ідентифікованої собівартості;

- метод середньозваженої собівартості;

- метод оцінки за собівартістю перших за часом надходжень запасів (ФІФО);

- метод оцінки за собівартістю останніх за часом надходжень запасів (ЛІФО);

- метод нормативних витрат;

- метод оцінки за ціною продажу.

Метод ідентифікованої собівартості - застосовується для оцінки запасів у випадку, коли можна відстежити використання певного виду запасу для виробництва конкретного виду продукції і передбачає визначення вартості запасу, виходячи з первісної (переоціненої) вартості одиниці запасу.

Метод середньозваженої собівартості - використовується за умов існування різних цін на один і той самий вид запасів. За цим методом розраховується середня ціна одиниці запасу (С), за якою в подальшому здійснюється оцінка витрат запасів при їх споживанні.

Приклад 4.6.

Інформація про надходження на підприємство та передачу сировини зі складу у виробництво наведена в табл. 4.6.

Визначте вартість переданих у виробництво та залишених на складі запасів сировини за умов застосування методу середньозваженої собівартості одиниці запасу (1 кг сировини).

Таблиця 4.6. Дані про рух запасу сировини

Середньозважена ціна 1 кг сировини:

До складу поточних витрат січня місяця підприємство повинно включити вартість сировини в розмірі 4746 грн.

Метод оцінки за собівартістю перших за часом надходжень запасів (ФІФО - "first in - first out")

Оцінка запасів за цим методом базується на припущенні, що запаси використовуються так послідовно, як надходили на підприємство (запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження). При цьому вартість залишку на кінець періоду визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Приклад 4.7.

На основі даних табл. 4.7 визначте вартість переданих у виробництво та залишених на складі запасів сировини за умов застосування методу ФІФО.

До складу поточних витрат січня місяця підприємство повинно включити вартість сировини в розмірі 4660 грн.

Залишок виробничих запасів на складі підприємства зріс з початку місяця до кінця з 800 до 1380 грн. У разі, коли спостерігається зростання залишків запасів протягом кварталу на суму такого приросту, підприємство повинно зменшити величину валових витрат відповідного кварталу для цілей податкового обліку. Якщо б зазначені суми залишків указували на величину запасу сировини відповідно на початок і кінець кварталу, то суму валових витрат підприємства мали б зменшити на 580 грн (1380 - 800 = 580).

Метод оцінки за собівартістю останніх за часом надходжень (ЛІФО - "last in - first out" )

Оцінка запасів за цим методом базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство (запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного періоду ви-

Таблиця 4.7. Розрахунки вартості запасів із застосуванням методу ФІФО

значається за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Приклад 4.8.

На основі даних табл. 4.8 визначте вартість переданих у виробництво та залишених на складі запасів сировини за умов застосування методу ЛІФО.

До складу поточних витрат січня місяця підприємство повинно включити вартість сировини в розмірі 4820 грн.

Залишок виробничих запасів на складі підприємства зріс з початку місяця до кінця з 800 до 1220 грн. У разі, коли спостерігається зростання залишків запасів протягом кварталу на суму такого приросту, підприємство повинно зменшити величину валових витрат відповідного кварталу для цілей податкового обліку. Якщо б зазначену суму залишків вказували на величину запасу сировини відповідно на початок і кінець кварталу, то суму валових витрат мали б зменшити на 420 грн (1220 -- 800 = 420).

Як видно з наведених прикладів, застосування для оцінки переданих у виробництво запасів методу ФІФО в умовах постійного зростання цін призводить до зменшення суми поточних витрат підприємства, забезпечує формування нижчої собівартості продукції порівняно з розрахунками за методом ЛІФО. Проте метод ФІФО порівняно з методом ЛІФО дає більший приріст залишків запасів і зменшує в податковому обліку суму валових витрат підприємства за звітний квартал і, відповідно, збільшує величину прибутку для цілей оподаткування.

Метод оцінки за нормативними витратами передбачає застосування норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормального рівня використання виробничих потужностей і діючих цін. Запаси за цим методом оцінюються за розрахунковою (нормативною) собівартістю, а відхилення від фактичних витрат, що неодмінно виникає в процесі виробництва, враховується окремо.

Метод оцінки за цінами продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі і базується на визначенні середнього процента торговельної націнки підприємства.

Таблиця 4.8. Розрахунки вартості запасів із застосуванням методу ЛІФО

Рішення про використання певних методів оцінки приймається підприємством самостійно. Для всіх елементів запасів, що мають одне призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Оцінюючи запаси за тим чи іншим методом, впливають на величину собівартості продукції та суму валових витрат підприємства за звітний період і, як наслідок, - на рівень бухгалтерського прибутку підприємства та суму прибутку для оподаткування.