Економіка підприємства - Ковальчук І.В. - 10.2. Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Сутність рентабельності

Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є величина прибутку (або збитку), яка обчислюється на основі суми доходу і поточних витрат, пов'язаних з його отриманням. Категорія прибутку виникає саме на рівні суб'єкта господарювання - юридичної особи. Фінансовим результатом діяльності фізичної особи, яка не виконує підприємницьких функцій (найманого працівника, вкладника банку, володільця акцій тощо) вважається сума доходу, який може складатися із заробітної плати, процентів на інвестований капітал, рентних платежів за використання власних ресурсів. Для визначення кінцевого фінансового результату діяльності юридичної особи необхідно обчислювати саме величину прибутку, оскільки підприємство, здійснюючи господарську діяльність, витрачає певні кошти (здійснює поточні витрати), пов'язані з отриманням доходу. У разі, коли величина доходу перевищує суму таких витрат, підприємство має бажаний очікуваний фінансовий результат від своєї діяльності, який вимірюється сумою отриманого прибутку.

Прибуток - це:

- стратегічна мета підприємства. На різних етапах розвитку підприємства його менеджери мають певні локальні цілі, наприклад утримання невисокого рівня ціни (і, відповідно, прибутку) на продукцію з метою завоювання певного сегмента ринку. Проте саме очікування прибутку є рушійною силою економіки;

- кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Обсяг прибутку є головним мотивом підприємців, критерієм ефективності роботи підприємства. Чим більше прибутку на суму вкладеного капіталу воно отримує, тим ефективніше працює;

- основний елемент фінансових ресурсів підприємства. Прибуток має використовуватись як джерело розширеного відтворення ресурсного потенціалу підприємства. Проте в умовах інфляційних очікувань, неефективної амортизаційної політики держави він може спрямовуватися і на здійснення простого відтворення;

- джерело створення достатку власників підприємства у формі грошових дивідендних виплат та максимізації ринкової вартості підприємства (через капіталізацію прибутку);

- одне з джерел фінансування дохідної частини державного бюджету країни. Оскільки прибуток є частиною доходу, яка оподатковується, від його величини залежить сума надходжень до державного бюджету у вигляді податку на прибуток (близько 16 % дохідної частини Державного бюджету України становлять надходження від цього податку) (табл. 10.1).

Прибуток виконує такі функції: сигнальну, розподільчу та стимулюючу.

Аналогічно до тлумачення строку "дохід" розрізняють прибуток економічний, бухгалтерський та прибуток з метою оподаткування.

З економічного погляду прибуток - це різниця між доходом від діяльності підприємства і пов'язаними з отриманням доходу економічними витратами.

Таблиця 10.1. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування за видами економічної діяльності в Україні в 2001-2005 рр.

В сучасній економіці прибуток підприємства має різні форми і реалізується в складних інституційних умовах. Так, наприклад, прибуток невеличкого приватного підприємства - це прибуток суб'єкта підприємницької діяльності, власник якого присвятив своє життя бізнесу, вклавши в нього особистий капітал та працю. Економічний прибуток такого підприємства визначається як різниця між величиною отриманого доходу і сумою економічних витрат (зовнішніх та внутрішніх). Методика формування економічного прибутку підприємства подана на рис. 10.2.

Рис. 10.2. Схема формування прибутку приватного підприємства

Зовнішні (явні) витрати - грошові виплати, які здійснює підприємець із власних коштів на користь постачальників сировини, палива, заробітної плати тощо. Вони є платою за ресурси постачальника, який не є власником бізнесу. Проте підприємець може використовувати певні ресурси, що належать йому особисто. Внутрішні (неявні) витрати - витрати, пов'язані з використанням власних ресурсів підприємця (грошового капіталу, майна, зусиль підприємця тощо). Величина внутрішніх витрат характеризує ціну доцільності послуг підприємця і має дорівнювати грошовим платежам, які б могли бути отримані за умов альтернативного способу використання власних ресурсів. Нормальний прибуток - це мінімальна плата, необхідна для утримання підприємницького таланту в межах певного підприємства. Межа між економічним прибутком і внутрішніми витратами встановлюється з урахуванням переваг, які надає підприємець збереженню своєї економічної незалежності. У разі, коли сума економічного доходу дорівнює економічним витратам, певний напрям підприємницької діяльності забезпечує підприємцю мінімальну винагороду за використання його власних ресурсів і підприємницького таланту. За умов перевищення величини доходу над економічними витратами певний напрям підприємницької діяльності забезпечує економічний прибуток і є привабливим для підприємця. У разі, коли дохід менший за величину економічних витрат (підприємець не отримує економічного прибутку), він переорієнтовує свої зусилля з певного виду діяльності на інший, більш привабливий, або відмовиться від ролі підприємця заради одержання заробітної плати, працюючи найманим працівником, та отримання рентних платежів за надання своїх власних ресурсів у тимчасове користування.

Економічний прибуток виконує регулювальну функцію. Ринкова система спрямовує ресурси в ті галузі, на продукти яких існує достатньо високий попит споживачів, щоб виробництво цих продуктів могло бути прибутковим. Якби всі підприємства володіли часом для переходу в процвітаючі галузі й для виходу з проблемних, обсяг продукції кожної галузі виявився б настільки великим, що забезпечував би лише отримання нормального прибутку.

Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про нього абстрактно. На рис. 10.3 показано утворення економічного прибутку на рівні невеликого приватного підприємства. Прибуток, наприклад, великого акціонерного підприємства - це прибуток, віддалений від своїх акціонерів, розкрити його сутність дуже складно. Він втрачає свій персоніфікований характер. Акціонери як юридичні власники підприємства відірвані від ведення господарської діяльності. Вони інвестують капітал та отримують дивіденди, природа яких ближча до відсотків на капітал, ніж до економічного прибутку. Менеджери, які безпосередньо керують підприємством, є фактично його економічними господарями. Від ефективності їх зусиль залежить як майбутнє підприємства, так і величина отриманого прибутку. Прибуток великого підприємства є прибутком установи, яка відокремилась від своїх акціонерів, а не окремих осіб. За таких умов він виступає як облікова величина.

Показник прибутку, який декларується у фінансовій звітності підприємства, має надавати акціонерам, які не беруть фактичної участі в господарській діяльності, надійну інформацію про фінансові результати його роботи. З цією метою при плануванні й оцінці ефективності господарської та фінансової діяльності підприємства використовується розрахований з використанням спеціальних процедур бухгалтерський прибуток.

Відповідно до бухгалтерського обліку прибуток (бухгалтерський) - це сума, на яку доходи, визначені за правилами бухгалтерського обліку, перевищують пов'язані з ними витрати. Збиток - перевищення величини витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

У розрахунках бухгалтерського прибутку використовують категорії бухгалтерського доходу та бухгалтерських поточних витрат, які базуються на застосуванні принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Тобто під доходом, наприклад, під реалізації продукції мають на у разі вартість продукції, право власності на яку передане покупцеві, незалежно від того, коли отримані за неї кошти. Поточні витрати становлять вартість використаних на виготовлення продукції ресурсів, незалежно від того, коли вони сплачені підприємством.

Отже, у розрахунках бухгалтерського прибутку слід відрізняти бухгалтерські доходи й витрати, з одного боку, та реальні грошові потоки - надходження та витрати - з іншого. Значні обсяги бухгалтерського прибутку підприємства ще не свідчать про надходження реальних грошей на його рахунок. Тобто величина бухгалтерського прибутку не завжди дає достовірну картину діяльності підприємства. Особи, які знайомляться зі звітом про фінансові результати, інколи можуть бути введеними в оману величиною отриманого прибутку. Так, акціонери можуть сподіватися на виплату дивідендів, коли підприємство декларує значні прибутки. Проте якщо воно не мас реальних грошових коштів для сплати дивідендів, сподівання акціонерів не виправдаються.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку різних країн подають, як правило, власні (властиві само цій країні) тлумачення економічних категорій. Тому, аналізуючи діяльність підприємств у тій чи іншій країні й зокрема в Україні, потрібно ознайомитися з національним тлумаченням. Прибуток, який декларується підприємством, що працює на території США, якщо буде обчислений за правилами, прийнятими у Франції чи іншій країні, може мати інше значення. Наприклад, німецька фірма "Hoechst" оприлюднила два нили звітності: один - відповідно до принципи" КМСО(міжнародні стандарти), а другий - згідно з принципами США (загальноприйняті принципи обліку в США). За нормами КМСО, у 1995 р. одержала 1,2 млрд дол. прибутків, а в 1996 р. 1,1 млрд дол. За більш суворими принципами США у 1905 р. фірма зазнала збитків на суму 40 млн дол., а 1996 р. - 708 мли. дол.1

За аналогією до класифікації доходу підприємства при складанні фінансової звітності класифікується і прибуток (рис. 10.3).

Рис. 10.3. Класифікація прибутну залежно типів діяльності підприємства, за даними фінансової звітності

Операційний прибуток - величина, на яку доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації продукції + інший операційний дохід) перевищують суму поточних витрат, пов'язаних з цією діяльністю (собівартість реалізованої продукції + адміністративні витрати + витрати на збут продукції + + інші операційні витрати).

Валовий прибуток - це сума, на яку чистий дохід від реалізації продукції перевищує величину поточних витрат на виробництво реалізованої продукції (її собівартістю). Порівняння валового прибутку із сумою прибутку як кінцевого фінансового результату діяльності підприємства дає змогу отримати уявлення про частку непрямих витрат, пов'язаних з керівництвом підприємством, фінансуванням загальновиробничих потреб і реалізацією продукції. За рівнем валового прибутку можна робити висновки щодо ефективності роботи підприємства. Проте для цілей ціноутворення, тобто для формування ціни на конкретні види продукції, необхідно враховувати адміністративні й збутові витрати, розподіляючи їх між певними видами продукції. Прибуток від реалізації конкретного виду продукції має визначатися як різниця між чистим доходом від реалізації цієї продукції та загальною сумою поточних витрат, пов'язаних як з виробництвом, так і з реалізацією продукції (рис. 10.4).

Рис. 10.4. Методичні основи визначення прибутку від реалізації продукції

Чистий дохід від реалізації продукції визначається шляхом зменшення величини доходу від реалізації продукції на суму податків і зборів, які враховані у складі доходу від реалізації продукції (податок на додану вартість, акцизний збір), а також наданих споживачам знижок та інших сум, що потрібно виключити зі складу доходу.

На величину прибутку від реалізації продукції впливають такі чинники:

1) збільшення обсягу виробництва і реалізації;

2) структурні зрушення в асортименті продукції;

3) зниження собівартості продукції;

4) підвищення ціни на продукцію.

Основним документом фінансової звітності підприємства, з якого можна отримати інформацію про величину прибутку та його функціональний склад, є звіт про фінансові результати.

Приклад 10.1.

На основі даних роботи підприємства за лютий місяць 2004 р., наведених у табл. 10.2, обчисліть:

1) чистий дохід;

2) валовий прибуток;

3) фінансовий результат (прибуток або збиток) від операційної діяльності;

4) фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

5) фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності після оподаткування;

6) чистий прибуток або збиток підприємства.

Таблиця 10.2. Звіт про фінансові результати підприємства за перший квартал 2006 р., тис. грн

Незважаючи на позитивну величину валового прибутку підприємства (554,5 тис. грн), кінцевим фінансовим результатом діяльності до оподаткування за перший квартал 2006 р. є сума збитку обсягом 61,3 тис. грн. Оскільки підприємство не сплачує в першому кварталі податок на прибуток, кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства за перший квартал 2006 р. є річний збиток обсягом 63,7 тис. грн.

В управлінських цілях інколи доречно використовувати поняття маржинального прибутку. Маржинальний прибуток - величина, яка визначається як різниця між доходом і змінними операційними витратами підприємства і забезпечує покриття постійних витрат і отримання прибутку як кінцевого фінансового результату діяльності.

Приклад 10.2.

Підприємство виробляє цукерки з горіхами. Одна коробка цукерок продається за ціною 5,6 грн. Змінні витрати на одиницю продукції наведені в табл. 10.3.

Таблиця 10.3. Змінні витрати на одиницю продукції підприємства, грн

Сума постійних накладних загальновиробничих витрат за рік становить 32 000 грн. Величина постійних збутових та адміністративних витрат за рік - 12 500 тис. грн. Річний обсяг реалізації продукції - 36 000 коробок.

Визначіть:

1) маржинальний прибуток для однієї коробки цукерок;

2) річний прибуток підприємства від операційної діяльності;

3) скільки коробок потрібно продати, щоб досягти точки беззбитковості;

4) запас міцності підприємства. Розв'язок

1) маржинальний прибуток для однієї коробки цукерок:

5,6 - 4,0 == 1,6 грн;

2) річний прибуток підприємства від операційної діяльності: 5,6 o 36 000 - (4 o 36 000 + 32 000 + 12 500) = 13 100 грн;

3) точка беззбитковості роботи підприємства:

4) запас міцності підприємства:

36 000 - 27 812,5 = 8187,5 од. продукції.

Абсолютна величина прибутку підприємства від звичайної діяльності чи прибутку від реалізації продукції не дає змогу проаналізувати ефективність функціонування підприємства або ступінь привабливості виробництва конкретного виду продукції. З метою реалізації зазначених цілей в економіці застосовується показник рентабельності.

Рентабельність - відносний показник, який характеризує ступінь прибутковості витрат або активів і вимірюється у відсотках.

Є такі показники рентабельності:

- рентабельність продукції (всієї продукції підприємства або окремих її видів - Продукції), - характеризуючи ступінь прибутковості продукції щодо витрат, пов'язаних з її виробництвом та реалізацією, або щодо ціни. Показник рентабельності продукції вказує на ступінь привабливості виробництва певної продукції порівняно з іншою.

рентабельність підприємства характеризує загальну ефективність діяльності підприємства, є орієнтиром для майбутніх акціонерів на шляху прийняття рішення про інвестування коштів:

де ОФ - середньорічна вартість основних засобів підприємства; ОК - середньорічний залишок обігових коштів; НА - середньорічна вартість нематеріальних активів;

- рентабельність окремих економічних ресурсів підприємства (основних засобів, обігових коштів, нематеріальних активів, інвестицій). Застосовується для оцінки ефективності використання окремих економічних ресурсів, якими володіє підприємство:

- рентабельність операційної діяльності обчислюється за такою формулою:

У табл. 10.4 наведено дані про рентабельність операційної діяльності промислових підприємств в Україні.

Таблиця 10.4. Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств України в 2001-2005 рр.

Приклад 10.3.

Використовуючи дані табл. 10.5, обчисліть:

1) прибуток від реалізації окремих видів продукції;

2) рентабельність продукції;

3) величину річного прибутку підприємства від основної діяльності;

4) структуру асортименту продукції, що виробляється.

Таблиця 10.5. Характеристика асортименту продукції підприємства, наведені ціни на продукцію без ПДВ

1) визначаємо річний прибуток від реалізації окремих видів продукції:

а) хліба українського подового, 1,25 кг:

(679,7 - 654,4) o 18 502 = 468 100,6 грн;

б) хліба білого подового, 0,8 кг:

(1013,5 - 949,9) o 7606 - 483 741,6 грн;

в) хліба пшенично-висівкового в/г, 0,75 кг:

(1268,4 - 1057,2) o 57 " 120 38,4 грн;

г) плетінки гірчичної в/г, 0,4 кг:

(1223,1 - 1200,2) o 950 = 21 755 грн;

д) булочки діабетичної "Маківка" в/г, 0,1 кг:

(2063,1 -2199,5)-12 =-1636,8 грн;

2) розраховуємо рентабельність продукції, користуючись формулою, яка вказує на співвідношення прибутку і витрат:

а) рентабельність хліба українського подового, 1,25 кг:

(679,7 - 654,4) : 654,4 o 100 = 3,9 % ; б) рентабельність хліба білого подового, 0,8 кг:

(1013,5 - 949,9): 949,9 = 6,7 %;

в) рентабельність хліба пшенично-висівкового в/г, 0,75 кг:

(1268,4 - 1057,2) : 1057,2 = 20,0 %;

г) рентабельність плетінки гірчичної в/г, 0,4 кг:

(1223,1 - 1200,2): 1200,2 = 1,9 %;

д) рентабельність булочки діабетичної "маківка" в/г, 0,1 кг:

(2063,1 - 2199,5): 2199,5 = -6,2 %;

3) обчислюємо величину річного прибутку підприємства від основної діяльності:

468 100,6 + 483 741,6 + 12 038,4 + 21 755 - 1636,8 = = 983 998,8 грн;

4) визначаємо структуру асортименту продукції, що виробляється (табл. 10.6).

Таблиця 10.6. Структура асортименту продукції підприємства

Висновок.

Найбільш рентабельним (20 %) для підприємства є виробництво хліба пшенично-висівкового в/г, 0,75 кг. Проте попит на цей вид продукції на ринку обмежений (у структурі асортименту хліб пшенично-висівковий становить 0,2 % від загального обсягу продукції). Як наслідок, величина прибутку від реалізації цього виду продукції (12 038 грн) незначна, а саме: 1,2 % від суми прибутку від основної діяльності.

Незважаючи на невисокі рівні рентабельності (3,9 і 6,7 %), найбільшу частку прибутку забезпечує підприємству виробництво і реалізації хліба українського подового - 468 100,6 грн та хліба білого подового, 0,8 кг - 483 741,6 грн, що становить відповідно 47,6 та 49,2 % прибутку від основної діяльності.

Вирішуючи соціальну проблему, - забезпечуючи хворих певної категорії населення лікувальними продуктами, - підприємство утримує в асортименті булочку діабетичну "Маківка" в/г, 0,1 кг, виробництво якої є збитковим (величина річного збитку 1636,8 грн).