Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B.M. - СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Безробітні — громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.

Безробіття — соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина працездатного населення не може знайти роботу, яку вона здатна виконувати.

Вартість робочої сили — сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, щодо забезпечення необхідних для нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримання її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Виробіток — кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньо-облікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.

Внутрішній ринок праці — робочі місця зовнішнього ринку праці, які не потребують високої кваліфікації й використання складних технологій; характеризується нестабільною зайнятістю і низьким рівнем заробітної плати.

Відтворення населення — історично і соціально-економічно зумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

Доходи населення — сукупність коштів і витрат у натуральному вираженні для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

Державне регулювання зайнятості населення — система соціально-економічних й організаційно-правових заходів, які розробляють і реалізують органи державної влади, спрямовані на забезпечення ефективної зайнятості трудових ресурсів.

Домашнє господарство — один із суб'єктів економічної діяльності, який забезпечує економіку ресурсами, насамперед трудовими і грошовими, а також використовує отримані кошти для забезпечення життєдіяльності людей.

Енергоозброєність праці — споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.

Зайнятість населення — участь населення працездатного віку в суспільному виробництві.

Заробітна плата — винагорода або заробіток, обчислений у грошовому вираженні, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівнику за виконану роботу.

Заробітна плата основна — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.

Заробітна плата додаткова — винагорода за працю понад встановленими нормами, за трудові успіхи, винахідливість та особливі умови праці.

Інтенсивність праці — міра напруженості людини, яка визначається кількістю фізичної та розумової енергії, витраченої за одиницю часу.

Керівники — працівники, які поділяються на дві групи: лінійні — керівники всіх рангів, у функції яких входить загальне керівництво тим або іншим виробничим процесом в цілому (ділянкою, цехом); функціональні — особи, що керують функціональними відділами й службами управління.

Кон'юнктура ринку праці — співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці.

Кооперування праці — досягнення раціональних пропорцій у затратах праці різних видів.

Людський капітал — сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас знань, навичок, здібностей.

Міграція — це будь-яке, незалежно від мети, регулярності і тривалості, територіальне переміщення з одного населеного пункту в інший, яке може призвести до зміни постійного місця проживання.

Моніторинг соціально-трудових відносин — система періодичного збору, узагальнення та аналізу соціальної інформації і подання визначених даних для прийняття стратегічних і тактичних рішень на державному, регіональному і місцевому рівнях.

Мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю.

Населення — це сукупність людей, яка історично або природно сформувалася, у процесі виробництва постійно відновлюється і проживає на визначеній території (в селі, місті, районі, регіоні або країні).

Найманий працівник — громадянин, який уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і, відповідно до цієї угоди, набув відповідних прав і обов'язків.

Натуральні доходи — продукція особистого підсобною господарства, яка використовується для особистого споживання, а також трансферти в натуральній формі.

Номінальні доходи — величина нарахованих виплат і натуральних видач.

Нормування праці — процес визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу в усіх сферах діяльності людини.

Організація праці — спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

Первинний ринок праці — робочі місця, спрямовані на внутрішній ринок праці, який характеризується стабільною зайнятістю, високою оплатою праці, вимагає високого рівня кваліфікації працівників і надає можливості професійного і кар'єрного зростання.

Продуктивність праці — ступінь ефективності процесу праці. В її визначенні вихідною категорією є праця.

Професійні спілки - масові організації, що об'єднують найманих працівників, пов'язаних спільними соціально-економічними інтересами. У світовій економіці відомо також інші організаційні форми об'єднання найманих працівників.

Реальні доходи — номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.

Робітники — виробничий персонал, що здійснює свою трудову діяльність у матеріальному виробництві з переважною часткою фізичної праці: основний і допоміжний.

Роботодавець (як суб'єкт соціально-трудових відносин відповідно до міжнародної класифікації) — людина, що працює самостійно і систематично надає роботу одній або багатьом особам.

Робоче місце — первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності.

Сезонне безробіття виникає у зв'язку з сезонним характером деяких робіт.

Службовці — виконавці, що здійснюють допоміжну роботу з реалізації функцій управління (табельник, касир та ін.).

Споживчий кошик — сума витрат, споживчий мінімум, необхідний для підтримки життєвого рівня споживачів (продовольчих покупок, оплати послуг) у розрахунку на одну особу за категорією, тобто для забезпечення прожиткового мінімуму працюючого.

Структурне безробіття — це безробіття, яке обумовлене зміною, з одного боку, споживчого попиту на товари, а з іншого — зміною структури виробництва, що реагує на зміну споживчого попиту.

Трудомісткість — показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто зворотна величина виробітку).

Трудовий потенціал - сукупність якісних і кількісних характеристик персоналу підприємства та населення країни.

Трудові ресурси — частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

Фахівці — особи, діяльність яких у сфері управління вимагає вищої освіти (економісти, юристи, інженери-технологи, інженери-механіки, бухгалтери, диспетчери, аудитори та ін.);

Фрикційне безробіття — безробіття, яке виникає, коли частина працюючих добровільно змінює місце роботи або шукає нову роботу після звільнення.

Фондоозброєність — це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності робітників або працівників.

Фондовіддача — загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому вираженні до середньорічної (без урахування зношеності) балансової вартості основних виробничих фондів.