Економіка праці та соціально-трудові відносини - Грішнова О.А. - Розділ II. ЕКОНОМІЧНІ Й СОЦІАЛЬНІ КОМПОНЕНТИ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Глава 3. Населення і трудовий потенціал суспільства

Глава 4. Людський капітал населення і трудовий потенціал суспільства

Глава З.НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

3.1. Населення як демоекономічна категорія.

3.2. Характеристики відтворення населення.

3.3. Економічно активне населення.

3.4. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія,

3.5. Відтворення ресурсів для праці,

3.6. Трудовий потенціал суспільства.

Резюме.

Терміни і поняття.

Запитання та завдання для індивідуальної роботи.

Література для поглибленого вивчення теми.

Людські ресурси — специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси — це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Вивчення людських ресурсів має велике значення для оцінки ринку праці й розробки відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та його зайнятості.

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного розвитку полягає в тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями. У цій главі розглянемо ті з них, що використовуються економікою праці: населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал.

При вивченні матеріалів цієї глави завдання студента полягає в тому, щоб чітко з'ясувати демографічну, соціальну й економічну сутність і специфіку використання цих категорій, зрозуміти значення людського потенціалу для соціально-економічного прогресу, вияснити особливості відтворення населення та ресурсів для праці в Україні.

3.1. Населення як демоекономічна категорія

Населення — це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічній літературі використовується поняття "народонаселення'. Населення — це всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів (схема 3.1).

Разом з тим населення — це те джерело, той "матеріал", з якого утворюються всі інші груповання людей (наприклад, ті, що в економіці праці означаються економічно активним населенням, трудовими ресурсами). Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення (цеє предметом дослідження науки демографії) надзвичайно важливе і для економіки праці. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.

Демографічні процеси — відтворення населення, зміна поколінь, характер і темпи зростання (зменшення) населення, зміна рівнів народжуваності, смертності, статево-вікової структури, міграції й т. ін., тісно взаємопов'язані з усім суспільним розвитком. Ці процеси залежать від суспільного розвитку і, разом з тим, активно впливають на нього, сприяючи соціально-економічним перетворенням чи гальмуючи їх. Сказане є особливо актуальним для сучасної соціально-економічної ситуації в Україні.

Чисельність, склад і показники природного руху населення України наведені в табл. 3.1.

З даних таблиці бачимо, що чисельність населення України постійно скорочується (приблизно на 0,4 млн. щорічно, починаючи з 1994 p.).

Таблиця 3.1. Чисельність, склад і показники природного руху населення України. 1992—2003 рр.

Закінчення табл. 3.1

Це скорочення викликане, з одного боку, зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих (щорічне природне зменшення населення перевищує в останні роки 350 тис. осіб), а з іншого — від'ємним сальдо зовнішньої міграції (біля 100 тис. осіб щорічно). Ці дві причини обумовили дуже значне зменшення чисельності населення України за останнє десятиріччя. Інший тривожний показник у динаміці населення — збільшення частки людей пенсійного віку і зменшення частки молоді, що показує процеси старіння населення і зменшує джерела ресурсів для праці.