Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О.І. - Методичні вказівки до вивчення теми

Тема 1. Об'єкт, предмет і завдання дисципліни

Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Тема 3. Соціально-трудові відносини як система

Тема 4. Соціальне партнерство

Тема 5. Ринок праці та його регулювання

Тема 6. Соціально-трудові відносини зайнятості

Тема 1. ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Методичні вказівки до вивчення теми

Запорукою створення конкурентоспроможної соціально зорієнтованої ринкової економічної системи є людські ресурси, що мають активну трудову позицію. Забезпечити зростання виробництва та ефективності їх використання можливо на основі формування досконалої соціально-трудової сфери. Це висуває нові вимоги до професійної підготовки фахівців, стимулювання їхньої діяльності у напрямі докорінного поліпшення якості формування кадрів певного рівня кваліфікації. Саме тому на сучасному етані розвитку вищої освіти невід'ємною складовою сучасного навчального процесу є вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини".

Приступаючи до вивчення цієї теми, студенти повинні знати, що економіка праці — це нова галузь економічної науки, яка вивчає виробничі відносини, що виникають у процесі організації суспільної праці, а також форми і методи економічних законів та явищ з метою ефективності використання робочої сили, матеріального та морального стимулювання працівників. При цьому вживання терміна соціально-трудові відносини обумовлено розвитком наукових і прикладних уявлень про роль людей у розвитку економіки; вирішенням важливих завдань соціально-економічної реформи в Україні (зокрема, стабілізація соціально-економічної політики та підвищення рівня життя населення); становленням соціально орієнтованої ринкової економіки, яка передбачає регламентацію соціально-трудових відносин, розробку механізму їхнього розвитку й ефективного регулювання та інтеграцію національної системи соціально-трудових відносин у систему соціально-трудових відносин, визнану світовим співтовариством.

Значення економіки праці зростає в умовах сьогодення, в період ринкової економіки, оскільки отримані знання дають можливість підвищити соціальну активність людей, а також ефективність їхньої трудової діяльності.

Студентам варто зауважити, що вивчення курсу базується на системі економічних законів та механізмів ринкової економіки. Як відомо, завданням економічної теорії як джерела вивчення економіки праці або аналізу є приведення в систему, пояснення та узагальнення фактів реального життя. Принципи, концепції, теорії як кінцевий результат економічного аналізу забезпечують порядок і сенс цих фактів, пов'язуючи їх в одне ціле, виявляючи належні взаємозв'язки між ними і виводячи з них певні узагальнення. У зв'язку з цим вивчення економіки праці та соціально-трудових відносин призводить до розуміння взаємозв'язків між змінними величинами. Розглядаючи поняття, що відображають той чи інший ступінь визначеності цих залежностей, необхідно звернути увагу на те, що в економіці праці використовують такі поняття, як "закони", "принципи", "теорії" та "моделі". У сучасній економічній науці вони взаємозамінні й характеризують узагальнення чи констатацію закономірностей в економічній діяльності індивідів та інститутів.

Теоретичною та методологічною базою вивчення дисципліни є загальновизнані наукові методи фундаментальної та загальнонаукової методології пізнання досліджуваних явищ і процесів з використанням засобів макро- та мікроекономічного аналізу.

З позиції макроекономічного аналізу для економіки праці та соціально-трудових відносин характерне застосування метолів наукової абстракції, аналізу і синтезу. Проте для методу макроекономічних досліджень характерні не тільки загальні, але й специфічні засоби. Специфічними, природно, є і цілі макроекономічного аналізу в економіці праці. На відміну від мікроекономічного підходу до вивчення дисципліни, макроекономічний аспект передбачає використання у своєму аналізі агрегованих величин, що характеризують поточний стан і розвиток економіки праці як єдине ціле.

Отже, цілями макроекономічного аналізу показників у сфері праці є:

— побудова формалізованих моделей типової поведінки суб'єктів ринку праці на основі аналізу прийняття рішень "агрегованими" економічними суб'єктами;

— виявлення загальних закономірностей економічного розвитку трудового потенціалу, людського капіталу політики доходів та оплати праці на основі аналізу існуючих змін і тенденцій;

— аналіз механізму взаємодії суб'єктів ринку праці й виявлення характеру наслідків прийнятих ними рішень для економічної кон'юнктури;

— проведення власне макроекономічного аналізу політики доходів та оплати праці, тобто статистичне наповнення (підтвердження) теоретичних концепцій.

На підставі використання мікроекономічного підходу до дослідження проблем працевикористання в економіці праці здійснюється:

— оцінка трудових ресурсів та трудового потенціалу підприємства;

— визначення підходів щодо розробки механізму формування соціально-трудових відносин на рівні підприємства;

— дослідження рівня організації та нормування праці;

— діагностика ефективності та продуктивності праці робітників;

— комплексний, порівняльний аналіз рівнів оплати праці на підприємстві.

Під час вивчення та узагальнення наукових розробок в економіці праці використовують соціологічні (соціологічне опитування та обробка його результатів) й статистико-економічні методи: вибіркового спостереження, порівняння, групування, рядів динаміки, середніх величин, індексний тощо. Окремі дослідження ґрунтуються на ідеях конвенцій Міжнародної організації праці (МОП), нормативно-правових документах України, розробках науково-дослідних установ та окремих учених.

Не менш важливим аспектом вивчення дисципліни є узагальнення наукових поглядів зарубіжних і вітчизняних учених щодо сутності економіки праці та соціально-трудових відносин. Як відомо, більшість зарубіжних учених схиляються до того, що економіка праці — це дослідження функціонування і результатів ринку в сфері праці, а саме, вивчення поведінки працедавців та працівників, ролі стимулів та мотивів, прибутку та зарплати в процесі діяльності, умов праці тощо. Вітчизняні вчені схильні до думки про те, що в процесі вивчення дисципліни основний акцент робиться на працю як взаємодію між людьми з приводу виробництва продукції чи надання послуг.

Погляди зарубіжних і вітчизняних науковців на основи економіки праці вдало висвітлено у навчальному посібнику Д. П. Богині, О. А. Грішнової "Основи економіки праці" (табл. 1.1).

У сучасних умовах розвитку ринкової економічної системи все більшу увагу науковці приділяють питанням праці та її ролі в розвитку людини і суспільства. Так, авторський колектив В. Я. Брич, О. П. Дяків, С. А. Надвиничний, В. М. Островерхов, Н. М. Слівінська, С. А. Прохоровська зазначає, що погляди на цю проблему змінювались ще здавна, впродовж тисячоліть, разом з еволюцією економічного світогляду. Так, людський чинник був присутній майже в усіх трактатах і повчаннях Стародавнього Сходу; його належно описано в літературі Месопотамії, Індії, Китаю та інших країн. Концепції різних народів на початку цивілізації базувалися на праці як основному засобі існування. Такі погляди висловлювали мислителі античності, зокрема Ксенофонт, Платон, Арістотель (427—322 рр. до н. е.) та ін.

У добу середньовіччя Фома Аквінський (1225—1279) оцінював працю з позиції християнської традиції; праця була необхідною умовою життя, зміцнення моралі тощо.

Детально досліджував проблеми праці англійський учений Г. Спенсер. Він докладно проаналізував різні види праці: складну працю, вільну працю, становлення і розвиток капіталу, діяльність робітничих союзів, організацію та оплату праці при капіталістичній кооперації, працю рабів, селян, робітників.

Таблиця 1.1. Наукові погляди зарубіжних та вітчизняних учених щодо сутності економіки праці та соціально-трудових відносин

Продовження табл. 1.1

Закінчення табл. 1.1

Таким чином, праця є основою для виникнення таких людських властивостей, як спілкування, свідомість, мова, формування духовних цінностей. Будучи цілеспрямованою діяльністю, в процесі якої людина впливає на природу за допомогою засобів праці, праця виявляється як спільна діяльність, що передбачає певні форми соціальної організації, завдяки яким досягається необхідна узгодженість індивідуальних і групових дій, скерованих на досягнення життєвих цілей.

Отож, об'єктом вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" є праця як джерело формування та накопичення досвіду, вміння та навичок, які використовуються в процесі життєдіяльності людини.

Особливості праці як об'єкта дослідження і вивчення дисципліни полягають у такому:

— праця — фундаментальна форма діяльності людини, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей та надання різноманітних послуг. Це доцільна діяльність людей зі створення благ і послуг, яка повинна бути ефективною, раціональною, економічно організованою;

— праця є однією з основних умов життєдіяльності як окремого індивіда, так і суспільства;

— праця є фактором функціонування організацій та підприємств;

— праця не повинна розглядатися як товар, позаяк товаром є здатність виконувати суспільно корисну працю;

— у процесі праці формується система соціально-трудових відносин як на макро-, так і на мікрорівні.

Виділяють п'ять обов'язкових елементів праці:

— робоча сила;

— засоби праці;

— предмети праці;

— технологія діяльності;

— організація праці.

Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях, зокрема:

— створення матеріально-культурних благ;

— забезпечення суспільства предметами та послугами;

— забезпечення матеріального добробуту працівника і членів його сім'ї;

— соціально-диференційна функція праці;

— статусна функція праці;

— формування особистості.

— ціннісна функція праці;

— інтелектуальна функція праці (В. Я. Брич та ін.). В уявленні про працю виділяють різні аспекти:

— економічні — характеризують зайнятість населення, ринок праці, продуктивність праці, організацію та нормування праці, оплату і матеріальне стимулювання праці, планування, облік і аудит праці;

— техніко-технологічні — передбачають технічне і технологічне оснащення, електро- і енергооснащуваність, техніку безпеки і т. ін;

— соціальні — відображають змістовність, привабливість, престижність, мотивацію, соціальне партнерство;

— психофізіологічні — визначають рівень тяжкості, напруженості, санітарно-гігієнічні умови праці;

— правові — передбачають законодавче регулювання трудових відносин, відносин на ринку праці тощо.

Праця є видом діяльності людини. Діяльність — це внутрішня і зовнішня активність людини, що регулюється усвідомленою ціллю. При цьому розрізняють трудову і нетрудову діяльність.

Критеріями, що відрізняють трудову діяльність від нетрудової, є:

— зв'язок із створенням благ;

— цілеспрямованість діяльності;

— легітимність діяльності.

У процесі праці на людину діє велика кількість зовнішніх виробничих та поза виробничих факторів, які називають умовами праці, тобто сукупність елементів виробничого середовища, що впливають на функціональний стан людини, її працездатність, здоров'я та всі аспекти її трудового життя. Розрізняють соціально-економічні й виробничі умови праці.

Соціально-економічні умови праці об'єднують усе те, що впливає на рівень підготовки працівника до участі у праці, на відновлення робочої сили.

Виробничі умови праці — це елементи виробничого середовища, що впливають на працівника у процесі праці, на його здоров'я і працездатність.

Суспільна праця с загальною базою, витоком усіх соціальних явищ. Вона змінює статус різних груп працівників, їх соціальні якості, у чому й виявляється сутність праці як базового соціального процесу. Найбільш повно соціальна сутність праці розгортається в категоріях "характер праці" й "зміст праці".

При аналізі змісту праці враховують, що в процесі праці здійснюються такі функції:

— логічна — пов'язана з визначенням цілі й підготовкою системи необхідних трудових операцій;

— виконавська — приведення засобів праці у відповідність до поставлених завдань;

— контрольно реєстраційна — спостереження за технологічним процесом;

— регулювання — коригування і уточнення заданих програм;

— управлінська — реалізація планів для забезпечення оптимального функціонування системи загалом.

Характером праці вважають його соціально-економічні аспекти, що відтворюють тип суспільної організації праці й ставлення до неї працівників.

До показників характеру праці належать:

— форма власності;

— ставлення працівників до праці;

— відносини розподілу зроблених продуктів і послуг;

— ступінь соціальних розходжень у процесі праці (рис. 1.1).

Характер праці значною мірою формується під впливом особливостей змісту праці за такими ознаками, як частка фізичної та розумової праці, рівень кваліфікації, умови праці та ін. Різноманітність характеру і змісту праці відображується у різноманітності видів праці.

Праця є одночасно розумовою і фізичною діяльністю. Саме такий поділ обумовлений тим, наскільки людина докладає фізичних чи духовних сил для розвитку особистості й отримання за працю доходів. На практиці розрізняють низку класифікаційних ознак поділу праці (рис. 1.2).

Рис. 1.1. Складові елементи категорій "зміст праці" та "характер праці"

Рис. 1.2. Класифікація видів праці.

Поділ праці залежно від освіти:

— праця, що вимагає значної попередньої підготовки передбачає навчання впродовж декількох років зі здачею підсумкового іспиту;

— праця, що не вимагає значної попередньої підготовки, — підготовка здійснюється впродовж кількох днів;

— праця, що не вимагає підготовки, — робоча сила може бути використана на простих видах праці й не потребує додаткової підготовки.

За характером і змістом вирізняють працю:

— найману і приватну;

— індивідуальну і колективну;

— фізичну і розумову;

— репродуктивну і творчу.

За предметом та продуктом праця може бути:

— наукова;

— інженерна;

— управлінська;

— виробнича;

— підприємницька;

— інноваційна;

— промислова;

— транспортна.

За засобами і способами вирізняють працю:

— ручну;

— механізовану;

— автоматизовану;

— високотехнологічну. За умовами праця буває:

— стаціонарна і перепоєна;

— наземна і підземна;

— легка і важка;

— приваблива і неприваблива.

Розглянуті вище аспекти працевикористання обумовили формування і розвиток предмета дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини". Отже, предметом курсу є вивчення суспільної форми праці, соціально-економічної політики в сфері трудової діяльності, методів управління персоналом, умов оплати праці, дослідження теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення належної якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності,

Головною метою вивчення дисципліни є набуття студентами теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин, а також опанування ними основ економіки праці й створення тим самим теоретичної основи вивчення інших економічних дисциплін.

Завдання вивчення курсу полягає у такому:

— засвоєння основних категорій і термінів, що використовуються в економіці праці;

— оволодіння методами поділу та кооперації праці, організації робочих місць;

— здобуття навичок у визначенні чинників ефективності та продуктивності праці, розрахунку трудових показників, нарахуванні заробітної плати;

— дослідження системності та порядку формування фонду оплати праці, а також ефективності його використання;

— оволодіння методами вивчення витрат робочого часу, нормування праці;

— вивчення механізму функціонування системи соціально-трудових відносин;

— підвищення адаптації студентів до ринку праці з метою формування ефективної системи соціально-трудових відносин.

У зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері, основою якої є праця. Це висуває нові вимоги до професійної підготовки фахівців вищої кваліфікації, яким належить вирішувати надзвичайно важливі й складні проблеми підвищення ефективності праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

Економіка праці та соціально-трудові відносини є невід'ємною складовою вивчення економічних, правових, соціологічних, філософських, математичних, управлінських, психологічних дисциплін та наук (табл. 1.2).

Дослідження проблем ефективності праці полягає передусім у освоєнні та грамотному застосуванні методів: зіставлення результатів та витрат праці, доходів від трудової діяльності та затрат на утримання персоналу; вивчення системності та порядку формування фонду оплати праці, а також ефективності його використання; оцінки внеску окремих співробітників та колективів у загальні підсумки діяльності підприємства; вивчення механізму функціонування системи соціально-трудових відносин; визначення факторів та використання резервів збільшення та покращання результатів і зменшення витрат праці. На основі теорії ефективності формуються критерії оцінки діяльності людей і господарських систем. З табл. 1.2 бачимо, що, крім економіки праці та соціально-трудових відносин, ці проблеми досліджуються також у курсах багатьох інших дисциплін.

Окремі елементи економіки праці та соціально-трудових відносин вивчаються також у курсах "Економіка праці", "Демографія", "Управління персоналом", "Соціологія", "Управління трудовими ресурсами", "Економіка освіти", "Психологія праці", "Конфліктологія"" "Наукова організація праці", "Техніка безпеки і охорона праці", "Ергономіка", "Безпека життєдіяльності", "Економіка підприємства", "Планування діяльності підприємства", "Трудове право".

Саме тому в навчальному посібнику ми висвітлили особливості працевикористання, дотичні не лише до даної дисципліни, а й до інших соціально-економічних наук про працю. Головною мстою та завданням цієї теми є орієнтація студентів у міжпредметному взаємозв'язку дисциплін, основних засадах та важливості вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини".

Таблиця 1.2. Взаємозв'язок дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами та науками1

Закінчення табл. 1.2