Економіка праці та соціально-трудові відносини - Акулов М.Г. - 7.6. Визначення економічної ефективності від заходів із вдосконалення організації праці

Серед основних факторів, за рахунок яких може бути визначена економічна ефективність щодо покращення організації праці виділяють:

1) Зниження чисельності працюючих - у такому випадку економія визначається за формулою:

Якщо здійснення заходів із вдосконалення організації праці розраховано на період більше, ніж один рік, тоді аналіз ефективності таких капіталовкладень здійснюється із використанням методу дисконтування.

Також необхідно порівнювати плановий та фактичний ефекти та здійснювати аналіз факторів, які вплинули на відхилення від цих показників.

7.7. Зміст, завдання, функції і принципи нормування праці. Об'єкти нормування праці

Нормування праці є важливою складовою частиною технологічної та організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин.

Нормування праці - це встановлення обґрунтованих співвідношень між мірою праці та мірою витрат на неї.

Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.

Під час організації праці необхідно визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість.

На підприємстві норми праці використовуються під час планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського та цехового оперативного планування. За допомогою норм:

- складаються бізнес-плани підприємств,

- плануються обсяги виробництва цехів і дільниць,

- розраховується завантаження устаткування і робочих місць,

- встановлюються завдання з підвищення продуктивності праці,

- визначається потреба в кадрах,

- розробляються календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування:

- узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства,

- досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях,

- забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу. В умовах розвитку ринкових відносин, поглиблення економічної

самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо. Подальше вдосконалення нормування праці передбачає завдання, наведені на рис. 7.3.

Перелік головних завдань нормування праці дозволяє визначити його функції:

o формування інформаційної бази для розрахунків основних техніко-економічних показників діяльності підприємства;

o створення об'єктивної основи для вдосконалення організації оплати праці в умовах прискореного НТП;

o визначення трудового вкладу всіх працівників підприємства та частки кожного з них у колективно заробленому фонді оплати праці;

o виявлення резервів живої праці і формування організаційно-технічних заходів, впровадження яких забезпечить їх використання.

Під принципами нормування розуміють сукупність основних усталених положень, на основі яких здійснюється побудова, функціонування, розвиток і вдосконалення організації управління процесами праці. Основні принципи нормування праці наведено табл. 7.4.

Таблиця 7.4

ПРИНЦИПИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Отже, мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Існують дві форми витрат праці:

1) витрати робочого часу;

2) витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяють дві групи об 'єктів нормування праці: - перша група: об'єкти, що характеризуються переважно витратами робочого часу. Це робочий час - він нормується на різних рівнях і різними видами норм.

На макрорівні (на рівні держави) робочий час нормується для забезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству для його нормальної життєдіяльності та для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок.

На мікрорівні нормування робочого часу виглядає як встановлення норми часу на здійснення конкретних виробничих операцій. А також, встановлення необхідної чисельності персоналу.

- друга група: об'єкти, що характеризуються переважно витратами робочої сили. Це встановлення обсягу роботи, зони обслуговування і норм витрат фізичної та нервової енергії. Обсяг роботи встановлюється у вигляді нормованого завдання (у натуральних показниках) на зміну, місяць, рік.

Зона обслуговування визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один робітник або бригада.

Витрати фізичної і нервової енергії можуть характеризуватись темпом роботи, мірою зайнятості працівників протягом робочого часу, показниками втомленості тощо.

Таким чином, об'єкти нормування праці складні та багатоманітні, і вимагають використання складних методів аналізу для встановлення науково обґрунтованих норм.