Економіка торгівлі - Марцин B.C. - 2. Організаційні форми торгівлі

Зараз існують три організаційні форми торгівлі. Це державна, кооперативна (колективна) і приватна торгівля.

Державна торгівля здійснюється різними торговими системами, які відрізняються своєю організаційною структурою, характером торгової діяльності, обслуговуючими контингентами покупців.

Державна роздрібна торгівля здійснюється:

1) системою об'єднань промислових підприємств і транспорту;

2) системою торгових організацій непромислових міністерств і відомств АПК, Військторгами;

3) фірмовою торговельною мережею промислових підприємств.

Провідне місце в державній роздрібній торгівлі належить торгівлі об'єднань торгових підприємств і транспорту. В цій системі розрізняють торгові організації республіканського і місцевого підпорядкування. Торговельні організації республіканського підпорядкування здійснюють свою діяльність на території або всієї республіки, або окремих її частин.

Організаційні форми торгівлі тісно пов'язані з ознаками спеціалізації й універсалізації торгової діяльності. У зв'язку з цим розрізняють: форми торгівлі змішаними товарами, де торгують усіма товарами, форми торгівлі універсальними продовольчими і непродовольчими товарами, форми торгівлі спеціальними продовольчими і спеціальними непродовольчими вузькоспеціалізованими товарами.

Окремо виділяється торгова мережа на транспорті (залізничному, водному) і торгівля на території військових формувань. Існує торгова мережа на окремих великих промислових підприємствах. Самостійною формою торгового обслуговування є забезпечення всім необхідним геологічних експедицій, морських мандрівок тощо.

Окремою формою торгівлі є торгівля Міністерства зв'язку з допомогою відділень пошти, а також торгівля газетами, журналами, книжковою продукцією. Така торгівля здійснюється через розгорнуту систему кіосків, палаток.

Слід виділити також окрему організаційну форму державної торгівлі Міністерства охорони здоров'я. Воно торгує через систему державних аптек, оптових магазинів медтехніки, медкниги, предметів гігієни, оптики тощо.

Можуть мати свою роздрібну торговельну мережу окремі видавництва книжкової продукції, наприклад "Кбльос", "Атлас" або виробники канцелярсько-письмових приналежностей ("Школяр").

У великих містах свою роздрібну торговельну мережу може мати трест зеленого насадження, який відкриває спеціалізовані магазини "Квіти", "Троянда".

За останні роки у зв'язку зі створенням виробничих об'єднань отримали розвиток фірмові магазини, як державні, так і колективні. Це "Прикарпатвино", Львівський лікеро-горілчаний завод, тютюнова фабрика "Львівський тютюн", "Райдуга" тощо.

Свою торговельну мережу має "Електрон", "Прогрес", "Львівський м'ясокомбінат".

Вивчення організаційної структури державної торгівлі показує, що торгове обслуговування населення здійснюється різноманітними формами, потрібно також відзначити їх сфери обслуговування.

Важливе місце в ринкових відносинах займає кооперативна та приватна форма торгівлі. Про них буде окрема розмова як про самостійні організаційні форми торгівлі.

3. Функції торгівлі й товарного обертання

Під поняттям "функція '' слід розуміти коло питань, які відносять до господарської діяльності, що вирішуються тільки цією галуззю народного господарства. Функції торгівлі й товарного обігу в цілому розкриті різними економістами досить глибоко.

Перш за все, тут виділяють функцію з реалізації вартості, потім функцію з продовження процесу виробництва в сфері товарного обертання. Деякі економісти ділять функції на притаманні їй і не притаманні. До притаманних, перш за все, відносять зміну форми вартості (товарну на грошову) і зміну форми власності. До непритаманних функцій відносять продовження процесу виробництва у сфері обігу (сортування, комплектування, пакування). Проміжне місце займає функція збереження і транспортування товарів. Ці функції часто називають чужими або гетерогенними.

Найбільш складні форми прояву мають притаманні функції торгівлі й товарного обертання.

Оскільки сам товар поєднує вартість і суспільну споживчу вартість, з допомогою якої задовольняється потреба в товарі, виділяється конкретна і абстрактна праця. Абстрактна праця створює вартість товару, а конкретна праця—споживчу вартість. У зв'язку з цим функції товарного обертання і торгівлі роздвоюються. По-перше, проходить задоволення індивідуальних потреб, які виступають у формі платоспроможного попиту окремих споживачів з допомогою обміну товару на гроші, тобто реалізації товарів, а саме реалізащї виготовленої продукції як споживчої вартості. До цієї функції можна також віднести вивчення купівельного попиту, рекламу товарів, вплив на постачальників з метою виробництва необхідних товарів, формування товарного асортименту з урахуванням особливостей попиту населення.

По-друге, здійснюється зміна форм вартості, тобто при обміні відшкодовуються затрати суспільної праці. Це здійснюється внаслідок реалізації виготовлених товарів як вартостей. До цієї функції можна віднести такі операції: встановлення цін на товари, касові операції, перевірку правильності оплати товарів, здійснення обліку тощо.

Коли товар є єдністю споживчої вартості й вартості, ці функції товарного обертання здійснюються в загальній єдності. Однак з появою грошей відбувається виокремлення цих функцій як самостійних.

З виокремленням торгівлі як галузі її основною функцією є найбільш повне задоволення наявних потреб (як індивідуальних, так і колективних). Потреби при наявності товарно-грошових відносин виступають у вигляді попиту, а виробництво—у вигляді пропозиції.

Таким чином, зв'язок між попитом і пропозицією, в якому попит виступає як мета, а пропозиція—як засіб досягнення цієї мети, є конкретною формою дії основного економічного закону в сфері обігу. Функції торгівлі не можуть бути визначені без урахування цих особливостей.

Другою функцією торгівлі, пов'язаною з відшкодованістю, що знаходить своє відображення в законі вартості, є компенсація суспільно необхідних затрат на виробництво товарів. Вона служить засобом досягнення мети як у торгівлі, так і у виробництві, оскільки метою виробництва в ринкових умовах стає реалізація продукції.

Функції торгівлі й товарного обертання завжди мають, крім економічного, ще й великий соціальний зміст. Як економічні, так і соціальні особливості функцій торгівлі обумовлені виробничими взаєминами суспільного ладу. А тому, коли йде мова про функції торгівлі, треба звернути увагу на їх специфічні особливості, які обумовлені ринковими умовами.

Слід відзначити, що у функціях торгівлі реалізуються розподільчі відносини . Суспільство за в жди здійснює дві форми розподілу—платну і безоплатну. Саме платна форма розподілу притаманна торгівлі. Якщо розглядати фонд споживання, то близько 90 % його розподільчої частини припадає на торгівлю. У функціях товарного обігу й торгівлі знаходять своє відображення економічні інтереси як виробничника, так і споживача.

Товарний обіг повинен відшкодовувати затрати виробництва на випуск товарів. Це можливо, якщо виготовлена продукція відповідає конкретним потребам, і затрати на її виготовлення не перевищують суспільно необхідних, тобто дотримуються інтереси споживачів.

Суспільству необхідно задовольнити потреби людей відповідно до їх грошових доходів і відшкодування затрат для забезпечення безперервності суспільного відтворення. Складність цих процесів полягає в тому, що інтереси виробничників і споживачів не завжди збігаються. Матеріальна зацікавленість породжує прагнення при менших затратах отримувати більші прибутки, і виробники іноді надають перевагу вартості у шкоду споживчій вартості.

Споживачі зацікавлені в найбільш повному задоволенні своїх потреб при найменших затратах. Таким чином, економічні інтереси виробничників і споживачів часто не співпадають. Виходячи з цього, важливим завданням торгівлі є врахування цих обставин і забезпечення поєднання інтересів як однієї, так й іншої сторони. Може виникнути питання, які інтереси є більш вагомими, важливими. Безперечно, інтереси споживача, оскільки він визначає доцільність виробництва. У ринкових умовах уся система управління повинна бути спрямована на більш повне задоволення потреб споживача. Це пов'язано з тим, що без задоволення інтересів споживача неможливо відшкодовувати здійснені затрати, тобто задоволення інтересів виробничника.

Функціонування торгівлі ускладнюється ще тим, що як самостійна галузь господарювання вона повинна здійснювати діяльність рентабельно. Між величиною затрат на організацію товарного обігу і рівнем виконання функцій торгівлі існує пряма залежність. Це породжує протиріччя між господарськими інтересами торгівлі й інтересами суспільства.

Важливою функцією торгівлі є забезпечення тісного зв'язку виробництва і розподілу, з одного боку, і доведення товарів (обмін) і забезпечення потреб (споживання)—з іншого. Для успішного виконання цих функцій торгівля вивчає попит населення, закладає його в основу складання замовлень для виробництва.

Доведення товарів від виробництва до споживача пов'язано з такими процесами, як транспортування товарів, зберігання, комплектування асортименту, доробка тощо. Хоча всі ці процеси мають місце в торгівлі, їх не можна вважати невід'ємною частиною функції доведення товарів до споживача. Зі зростанням товарного обігу і поглибленням суспільного розподілу праці виникає потреба частину перелічених видів роботи здійснювати не в торгівлі. В першу чергу, це стосується транспортування, пакування, сортування, розфасовування. Виконання цих робіт за місцем виробництва дає можливість зекономити суспільну працю в народному господарстві.

Таким чином, торгівля, виконуючи свої функції, виступає важливою ланкою ринкових відносин, є не тільки товаропровідним механізмом, але водночас і споживачем відповідної частини сукупного суспільного продукту, і посідає провідне місце в народногосподарському комплексі держави.