Економіка торгівлі - Марцин B.C. - Тема 8. Товарооборот місцевих ринків

1. Суть, об'єктивна потреба та особливості торгівлі на місцевих ринках

Торгівля на місцевих ринках—це одна з форм торговельної діяльності. Особливістю її є те, що тут відбувається реалізація, як правило, надлишків сільськогосподарської продукції, яка вирощена на присадибних ділянках, в індивідуальних та фермерських господарствах. Основна частина товарної продукції реалізується на ринках за цінами, які складаються під впливом попиту і пропозиції в конкретній місцевості. Місцеві ринки розміщені в містах, районних центрах, селищах міського типу, робітничих поселеннях, а також біля залізничних, автобусних станцій, на водних пристанях. Об'єктивна потреба у місцевих ринках обумовлена наявністю індивідуального господарства, присадибних ділянок, дачних ділянок, фермерських господарств. Потреба у місцевих ринках обумовлена також і тим, що розподіл частини продукції в натуральній формі неминуче веде до створення залишків товарних ресурсів, які перевищують потреби в них. Для реалізації цих ресурсів повинні існувати місцеві товарні ринки.

Значна частина товарних залишків концентрується у громадських господарствах, яка теж згодом реалізується через місцеві ринки. Водночас наявність таких ринків створює матеріальну зацікавленість індивідуального, фермерського господарства в розширенні виробництва, підвищенні продуктивності праці, збільшенні товарних ресурсів.

Місцеві ринки також створюють стимул для подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва і є додатковим каналом збуту товарної продукції сільського господарства. Разом із тим місцеві ринки є додатковим, щодо інших форм торгівлі, джерелом забезпечення міського населення багатьма продовольчими товарами, що сприяє покращенню постачання міст продуктами харчування.

Наявність місцевих ринків обумовлює існування різних рівнів цін на сільськогосподарські продукти. Держава не планує обсяги привозу, не визначає асортимент надходження продукції на місцеві ринки. Вона може тільки регулювати розвиток індивідуального господарства, сприяти формуванню його інфраструктури. Станом на 1.01.1991 р. у споживчій кооперації налічувалося 1562 місцеві ринки на 410 торгових місць.

Місцеві товари і ринки розрізняють за технічним обладнанням, асортиментом продукції, районом діяльності. За рівнем облаштування місцеві ринки поділяють на криті (з дахом), комбіновані та відкриті.

Критий ринок представляє собою сучасну капітальну споруду, як правило, великої вмістимості, де розміщені торгові, підсобні та адміністративно-побутові приміщення. Найсучасніші типи місцевих ринків забезпечують належні умови для дотримання високої культури торгівлі. Найбільш розповсюдженим місцевим ринком у споживчій кооперації є комбінований ринок. Він складається з одного чи декількох критих павільйонів для торгівлі м'ясом, молоком, молочними продуктами, картоплею, овочами, фруктами та іншою сільськогосподарською продукцією. Окремо облаштовуються палатки, ларьки, ятки, криті чи відкриті столи.

На відкритих місцевих ринках відсутні спеціальні павільйони. Торгівля тут проводиться з палаток, ларьків, відкритих столів. Цей тип місцевих ринків розповсюджений у робітничих селищах, селищах міського типу. Відкритими є, як правило, також ринки при залізничних станціях, водних пристанях. Залежно від асортименту товарів, які пропонуються на ринку, розрізняють продуктові та промтоварні ринки. Окремо відрізняють ринок реалізації худоби та фуражу. Самостійним видом ринку є ринок продажу вживаних товарів. За районом обслуговування у містах розрізняють центральний, міський і районний (мікрорайонний) ринки. Всі місцеві ринки повинні мати відповідну матеріально-технічну базу для торгівлі та належного зберігання сільськогосподарської продукції, а також забезпечувати культурно-побутове обслуговування населення.

Торгівля на місцевих ринках ведеться відповідно до правил, затверджених місцевими органами влади. Ці правила розробляються на підставі типових правил торгівлі на місцевих ринках. Адміністративне регулювання цін на місцевих ринках не допускається. Разом із тим держава може впливати на їх величину економічними важелями, насамперед, збільшенням пропозиції через розширення завозу цієї продукції з інших регіонів. Чим більше завозиться продукції на ринок і чим краще організована торгівля, тим нижчі будуть ціни на цю продукцію. З цією метою адміністрація ринку зобов'язана здійснювати заходи для розширення завозу сільськогосподарських продуктів. Позитивним результатом у цьому напрямку є укладення угод із безпосередніми виробниками продукції та продажу її на цьому ринку. Хоча ці угоди не передбачають матеріальної відповідальності сторін за невиконання взятих ними обов'язків, вони є важливим організаційним заходом, що сприяє збільшенню завезення сільськогосподарської продукції на місцевий ринок. Це має належний результат, коли адміністрація ринку суворо виконує свої обов'язки з надання транспортних засобів, а також організації збірних пунктів нагромадження цієї продукції.

Важливим у роботі місцевих ринків є організація торгових ярмарок, що приурочуються до окремих дат чи подій. З тих, хто торгує на ринку, знімається разовий збір у встановленому розмірі. Виробники, що реалізують продукцію у стаціонарних приміщеннях, разовий збір не сплачують. Вони здійснюють орендну плату за надані їм приміщення.

З метою створення сприятливих умов для обслуговування покупців адміністрація ринку за окрему плату надає потрібний торговий інвентар, санітарний одяг, здійснює послуги (розрубка м'яса, зберігання, переміщення товару до місць реалізації).

Важливе значення в розширенні діяльності місцевих ринків має розвиток культурно-побутового обслуговування населення, що перебуває на ринку. Для цього на самому ринку чи біля нього повинні бути підприємства громадського харчування, побутового обслуговування, готелі, перукарні тощо. Торгівля на місцевих ринках повинна проводитися з дотриманням належних санітарних правил. Всі доставлені на ринок харчові продукти повинні бути перевірені за якістю і мати належний сертифікат, що видається службою санепідемстанції.

Загальне керівництво місцевими ринками здійснюється районними адміністраціями. У великих містах, обласних центрах можуть створюватися управління місцевими ринками. Безпосереднє керівництво здійснюється директором ринку. У своїй роботі він підзвітний управлінню ринками чи районній адміністрації.