Історія грошей і банківництва - Скоморович І.Г. - 7.2. Руські гроші, карбовані у Львові

Менше ніж по 100 роках після заснування князем Данилом Галицьким Львів розвинувся у величезний на той час торговельний центр. Завдяки вигідному географічному положенню місто стало монополістом у посередництві між Сходом і країнами Східної та Центральної Європи. Бурхливий розвиток торгівлі привів до логічного результату: у місті почалося карбування монет.

За часом ця подія збіглася з завоюванням Галицької Русі польським королем Казимиром Великим, який доти вже зробив свій внесок в історію карбування монет. Ставши монархом, Казимир здійснив грошову реформу, основною метою якої було введення для своєї держави єдиної монети. Передбачалося також, що тільки король має право карбувати монети, які повинні містити зображення державного герба.

Першим реальним кроком у цьому напрямку стало карбування у 1338 р. Казимиром Великим срібних монет, які дістали назву краківських грошів. Вони сильно скидалися на празькі, але менше важили (3,1 г) і мали менший діаметр (28 мм). На аверсі монети в центрі було зображено королівську корону і вміщено легенду (латиною), написану у два рядки: у внутрішньому колі - "КАЗИМИР ПЕРШИЙ", а у зовнішньому - "БОЖОЮ МИЛІСТЮ КОРОЛЬ ПОЛЬЩІ". На реверсі в центрі було зображено герб Польщі - коронований орел, а по периметру - легенду: "КРАКІВСЬКИЙ ГРІШ".

За задумом короля, ці гроші мали витрутити з обігу празькі та стати для польського народу єдиною валютою. З цією ж метою Казимир Великий запровадив карбування напівгрошів (квартників), які становили половину краківського гроша. Вони важили 1,55 г, мали на реверсі зображення короля на троні та легенду "МОНЕТА КАЗИМИРА", яка на звороті доповнювалася написом "КОРОЛЯ ПОЛЬЩІ". На відміну від краківських грошей, які швидко зникли з обігу, напівгроші надовго залишилися на ринку, хоч і не витрутили з нього празьких.

Захопивши Львів, Казимир Великий надав місту самоврядування за магдебурзьким правом і дозволив карбувати власну монету. Досі невідомі ні рік заснування Львівського монетного двору, ні точний рік випуску першої львівської монети. Виходячи з того, що перша письмова згадка про руські напівгроші датується 1356 р., дослідники вважають, що найбільш ймовірним періодом, коли могло початися їх карбування, були 1351-1354 рр. Саме тоді Казимир Великий почав карбувати у Львові руські, тобто виготовлені для Галицької Русі, монети.

Пам'ятаючи про те, що для всієї території Польської держави встановлювалися однакові вимоги до монет, руські напівгроші, подібно до польських, важили 1,55 г та були виготовлені зі срібла 875-ї проби. їхній діаметр становив у середньому 18-20 мм. На аверсі монет у центрі було зображено повернутого вліво (від глядача) лева, що стояв на задніх лапах (герб Галицької Русі та м. Львова). Навколо нього між крапковими обідками містився напис, що в перекладі з латини означав "МОНЕТА ПАНА РУСІ КАЗИ МИРА". На зворотнім боці монети в центрі в облямівці з чотирьох з'єднаних дуг стояла монограма "К" (перша літера імені короля), розміщена під короною. Тут також є крапковий обідок, який відокремлює легенду "КОРОЛЯ ПОЛЬЩІ".

Крім напівгрошів, Казимир Великий карбував у Львові й мідні денарії. То було унікальне явище для тогочасної Європи, - адже у Франції мідні монети з'явилися лише наприкінці XVI, а в Німеччині-у XVIII ст. Випуск дрібних монет можна пояснити значним розвитком внутрішньої міської торгівлі, яку не могли задовольнити великі номінали, до яких можна віднести напівгріш.

На галицьких денаріях Казимира з одного боку в обідку з чотирьох з'єднаних дуг було зображено букву "К" під короною, а з іншого боку в такій самій облямівці - королівську корону, навколо якої розміщувалися літери "К", "Я", "Р", що нагадували про Казимира -короля Польщі.

Мідні галицькі монети випускались аж до початку правління Владислава Ягайла. Вони різнились і розмірами (в середньому 14-17 мм), і вагою (від 0,395 г до 1,475 г). Дослідники вважають, що вони мали лише номінальну вартість, яка не залежала від вмісту металу. Що ж до співвідношення між двома руськими монетами, то існує припущення, що одному напівгрошу відповідало спершу шість, а потім вісім галицьких мідних (польських срібних) денаріїв.

По смерті Казимира Великого 1370 p., який не залишив безпосередніх спадкоємців, Львів перейшов у володіння короля Людовіка Угорського, який 1372 р. передав місто в управління своєму племіннику Владиславу Опольському (1372-1378 pp.). Той також карбував у Львові свої монети: напівгроші й денарії.

Владислав правив Галицькою Руссю на досить непевних підставах. Одні історики вважають його неповновладним князем, інші - лише королівським намісником. Підтвердженням цьому є й кілька типів руських напівгрошів, де, поряд із незмінним левом, траплялися різні легенди, що визначали три групи монет:

1) монети з іменами і Людовіка Угорського, і Владислава Опольського. На них на аверсі навколо лева містилася легенда "КНЯЗЬ ВЛАДИСЛАВ", а на реверсі - літера "L" (ініціал Людовіка) під короною і напис "ЛЮДОВІКА КОРОЛЯ УГОРЩИНИ";

2) монети Владислава з однаковими написами обабіч: або "КНЯЗЬ ВЛАДИСЛАВ", або "МОНЕТА РУСІ";

3) монети з такими самими легендами обабіч. На одних монетах "КНЯЗЬ ВЛАДИСЛАВ" містився на лицьовім боці навколо герба, а "МОНЕТА РУСІ" - на зворотнім навколо ініціала "W"; на інших монетах - навпаки. Такий тип легенди був найбільш поширеним на руських напівгрошах Владислава і означав не монету князя Владислава, а монету, що карбована за князя Владислава.

Характерно, що у випадку, коли зображено літеру "W", над нею не було корони, як у випадку з Казимиром Великим. До речі, його штемпелі використовувалися до часів Владислава, бо відомі монети, на яких з одного боку залишився напис "МОН ЕТА ПАНА РУСІ КАЗИМИРА", а з іншого - "КНЯЗЬ ВЛАДИСЛАВ". Такий перехід штемпелів від одного володаря до іншого доводить факт того, що руські монети Владислава Опольського карбувалися відразу після монет Казимира Великого, тобто у 1372-1378 pp.

Ініціали на монетах Владислава далі зображались у традиційнім облямованні з чотирьох дуг, а легенди відділялися крапковим обідком. Важили напівгроші Владислава Опольського в середньому 1,24 г і мали діаметр 18-19 мм.

Мідні денарії Владислава відрізнялися від аналогічних монет Ка-зимира лише літерою "У" (замість "К") в центрі, зображеною без корони.

У 1378 р. Галицька Русь стала провінцією Угорщини, а її намісником - Емерік. Роком пізніше почалося карбування у Львові монет Людовіка Угорського, яке тривало до 1382 р.

На аверсі напівгрошів Людовіка залишилося традиційне зображення лева, навколо якого між крапковим облямованням містилася легенда "МОНЕТА РУСЬ. На реверсі, в оточенні чотирьох дуг, - літера "Ь> і напис, що означав "ЛЮДОВІКА КОРОЛЯ УГОРЩИНИ". Написи з обох боків пов'язані між собою відповідним відмінком. Напівгроші далі карбувалися зі срібла 875-ї проби, але зменшилась їхня вага (1,12 г) за незмінного діаметра (18-19 мм).

Мідні денарії відрізнялися від своїх попередників ініціалом "Ь> під короною.

Часи правління королеви Ядвіги (1384-1386 рр.) не знайшли відображення на львівських монетах. Але велика їх кількість була викарбувала у Львові в період панування її чоловіка Владислава Ягай-ла (1382-1434 рр.). Першими галицькими монетами цього короля були руські напівгроші, що карбувалися у період не раніше 1389 р. по 1399 р.

Здійснюючи послідовні кроки щодо ліквідації автономії Галицької Русі, Владислав Ягайло змінив зображення на монетах. Замість традиційної літери ініціала правителя почав карбуватися державний герб Польщі - орел, навколо якого у крапковому обідку - легенда "КОРОЛЬ ВЛАДИСЛАВ". Але зворотний бік напівгрошів залишився незмінним - зображення лева і напис "МОНЕТА РУСІ".

Відома велика кількість варіантів руських напівгрошів Ягайла, які різнилися між собою відмінами у легендах або деталями зображень. Але всі вони були зроблені зі срібла 875-ї проби, мали діаметр 18-19 мм, вагу близько 0,95 г.

Коли 1399 р. Ягайло розпочав карбувати у Кракові більшу монету, подібні зміни стались і у Львові. З'явився львівський напівгріш, сюжет зображення на якому хоч і не відрізнявся від попередніх, але виконання було грубішим і примітивнішим. Легенда навколо лева змінилася кардинально: замість "МОНЕТА РУСІ" - "МОНЕТА ЛЬВОВА" (Лембурга). Львівські напівгроші, як і польські, виготовлялися зі срібла 500-ї проби з домішкою лігатури. Вони важили приблизно 1,55 г і мали діаметр 21-22 мм.

Українські дослідники вважають, що карбування львівських напівгрошів припинилось у 1414-1415 рр., а карбування мідних денаріїв за Владислава Ягайла взагалі не проводилося. Поширеною також є думка, що початок карбування львівських напівгрошів означав звуження галицької автономії та введення в регіоні польської монетної системи. Так закінчилася епоха оригінальних руських напівгрошів і мідних денаріїв, які обслуговували грошовий ринок Галицької Русі та її торговельні зв'язки з Волинню, Поділлям, Київщиною, Польщею, Молдавією.

Хоча відомо, що перші галицькі монети з'явилися між 1351 і 1354 рр., перші згадки про діяльність Львівського монетного двору відносять до 1383 р. Тоді з'явилися записи про монетаріїв, себто тих людей, які були управителями чи орендарями монетного двору. Ці люди були досить багатими і належали до вірменської громади. Якщо згадати, що найбільші вірменські колонії на той час були у Львові та Венеції, то стає зрозумілою деяка схожість між галицькими та італійськими монетами, - адже вірменські монетні майстри, які виходили з середовища ювелірів, могли проходити науку у своїх італійських колег.

Досі достеменно невідомий юридичний статус Львівського монетного двору, але аналіз рахункових книг міста, в яких жодного разу не згадувалося про прибутки від його діяльності, дозволяє стверджувати, що карбівня перебувала в юрисдикції короля, а прибуток йшов до державної скарбниці.

Прямі докази існування Львівського монетного двору відомі лише з Львівської книги 1404-1411 рр. У період із 1408 р. по 1411 р. у ній вміщено багато записів, що стосуються відбудови споруди, в якій він розташувався. Це були видатки на будівельників, тесляра, муляра, коваля, різноманітні "справи", відрядження міського писаря до Кракова, який привіз звідти відповідне обладнання. Виходячи з європейської історії монетної справи, яка підтверджує, що видатки на утримання монетного двору несло не місто, а його управитель, зроблено висновок, що міська влада сподівалася таким чином одержати право на випуск власної монети. Але того не сталося. Існує припущення, що Львівський монетний двір було закрито тоді ж, коли й краківський, тобто 1414 р.

Срібло для карбування монет львівські майстри отримували з Семиграддя (Трансільванія), зливки якого купці перевозили через Молдавію. Розтоплювались і стерті чи поламані монети. На відміну від тогочасної європейської практики, яка передбачала виготовлення монет зі сплюснутого дроту, галицькі гроші карбувалися з листів срібла, що виготовлялися з привезених зливків.

Майстер за допомоги клевця доводив лист до потрібної товщини. Потім для того, щоб отримати монетне кружальце, срібну пластинку піддавали дії вирубки кільцевого штампу з гострими краями, яка опускалася на розпечене срібло. Отримана заготованка була дещо менша за розмірами, ніж майбутня монета.

На штемпелі, що використовувались у роботі Львівського монетного двору, ще перед малюнком чи літерами наносили крапкові обідки. Інші зображення на них розміщувалися за допомоги пунсонів, що являли собою залізні стрижні, на робочих поверхнях яких опукло вирізали зображення, букви або їх частини. Створені з пунсонів певні комбінації забивали в заготованку штемпеля, створюючи на ній обернене зображення майбутньої монети. Отримані таким чином штемпелі загартовувались.

Далі помічник-підкладник розміщував монетний кружок на нижньому штемпелі, а майстер накладав на нього верхній штемпель, по якому бив молотом. У такий спосіб на заготованці відстукувалися зображення, нанесені на штемпелях.

Такою недовгою й самобутньою була історія Львівського монетного двору і карбування галицьких монет. По більш як двох століттях Львівська карбівня відкриється знову, щоби виготовляти гроші для чужоземних правителів.