Історія грошей і банківництва - Скоморович І.Г. - 8.2. Проблема власної грошової одиниці для козацького війська

Названі вище грошові одиниці, що перебували в обігу в Україні по обох берегах Дніпра, випускалися в метрополіях, що володіли теренами розтерзаної держави. На початку XX ст. почалися запеклі дискусії щодо того, чи карбував Б. Хмельницький власну монету. Прихильником такої версії був учений-економіст М. Слабченко, який у своїй праці "Организация хозяйства Украины от Хмельницкого до мировой войны" (Одеса, 1923 р.) стверджував, що в Україні в козацьку добу, точніше - 1649 р., карбувалася власна грошова одиниця.

На Його думку, про факт випуску власної грошової одиниці часів Козаччини свідчать "Записки дьяка Григория Кунакова о добытых им в бытность в Польше сведениях касательно войны поляков с казаками в 1649 году...": "...А в Чигирине, де, учинил Богдан Хмельницкий мынзу и денги делают, а на тех новых денгах на одной стороне мечъ, а на другой стороне его, Богданово имя". Ці відомості російський дипломат Кунаков отримав від татарина А. Таїмова, який перебував при литовському дворі.

У працях видатних українських істориків І. Крип'якевича та І. Борщака того періоду також висловлено припущення про можливість емісії монет в Україні за гетьманування Б. Хмельницького. Не вдаючись до критичної оцінки політичного кроку Б. Хмельницького щодо підписання договору з Москвою, можна однозначно твердити, що цей гетьман поряд з Іваном Мазепою був чи не найбільшим господарником. У Національно-визвольній війні 1648-1654 pp. в окремі періоди Б. Хмельницький успішно утримував військо, яке налічувало до 500-600 тис. вояків.

Хоча власні історичні джерела не донесли до нас відомостей про карбування грошей у Війську Запорозькому, але на користь того, що саме Б. Хмельницький карбував власні монети, свідчать матеріали інших європейських держав. Так, в архівних матеріалах Варшави зберігається лист подільського воєводи С. Потоцького до короля Яна Казимира від 29 жовтня 1652 р. У ньому С. Потоцький скаржився на Б. Хмельницького, який зазіхнув на монетну регалію короля і карбував власні гроші.

Таку саму інформацію можна почерпнути і з французької преси. Так, у "Gasette de France* за 1652 p. є повідомлення про те, що польський король обурився з приводу того, що козацький гетьман Б. Хмельницький почав карбувати монети за власним зразком.

Відомо також, що Б. Хмельницький зібрав у Чигирині великі запаси срібла.

Основними опонентами версії про карбування власних монет Б. Хмельницьким були В. Шугаєвський та М. Петровський. З-поміж аргументів, які наводилися цими вченими, варто навести один із незаперечних - ще ніхто ніколи не бачив богданових монет. Крім того, обидва ставили під сумнів достовірність свідчень Кунакова, бо ні один російський купець чи інший дипломат таких звісток російському урядові не приносив.

Ставши 1658 р. гетьманом, І. Виговський намагався вийти з-під впливу Москви і уклав з Польщею та Литвою Гадяцьку угоду, за якою на території Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств створювалося Велике князівство Руське, яке могло карбувати власну монету для оплати козацького війська. Статті цього трактату також передбачали, що монетний двір може розташовуватись у Києві чи будь-якому іншому місті. Крім того, козацькі монети повинні були карбуватися за зразком литовських. Деякі дослідники вважають, що І. Виговський зробив певні кроки, що засвідчували його наміри щодо випуску власних грошей. Вони полягали у геологічних розвідках біля Києва, які мали на меті пошук срібла. Але дорогоцінного металу не знайшли і відомо, що І. Виговський монет не карбував.

Настрої суспільства, впливи Московії та Польщі призвели до громадянської війни (Руїни) та поділу України на Правобережжя та Лівобережжя, кожне з яких обирало свого гетьмана.

У1665 р. гетьманом Правобережжя було обрано Петра Дорошенка, який прагнув об'єднати український народ. Уважають, що він карбував монети у Валахії (область у Південній Румунії між Дунаєм і Карпатами) та с. Лисянка (нині Черкаська обл.). У Валахії гетьман наслідував турецькі й татарські монети, а в Лисянці - польські чехи, шеляги і шостаки з польським гербом та іменем короля Яна Ка-зимира. Гадають, що останній монетний двір було організовано між 1659 і 1672 рр., а виготовлення монет тривало до 1674 р.

П. Дорошенко 1674 р. був змушений зректися булави на користь лівобережного гетьмана Івана Самойловича (1672-1687 рр.), який об'єднав обидва береги Дніпра, але далі перебував під впливом Москви. Він домовився з московським царем Олексієм Михайловичем, що нові гроші (чехи або півтораки) карбуватимуться за зразком польських, себто ідентичних ваги й розміру, тільки польський герб належало замінити на царський, а ім'я короля - на ім'я царя латиною.

Карбувати нову монету було доручено Я нові Гранковському, який раніше працював на Львівському монетному дворі, а потім виготовляв гроші для П. Дорошенка. Гроші мали виготовлятися в Путивлі, але помер цар, і підготовку було припинено.

У1667 р. І. Самойлович поставив це питання перед новим російським царем Федором Олексійовичем. На монетах треба було лише змінити ім'я царя та рік випуску. Цар призначив воєводу Федора Хрущова керувати цим процесом. Між ним і гетьманом виникли непорозуміння, які так і не дозволили почати карбування монет за царя Федора Олексійовича.

Але І. Самойлович все ж таки домігся свого. У 1686 р. він почав карбувати чехи в Севську. Так гетьман і московський уряд намагалися профінансувати свої видатки у війні з Кримом. Севські чехи були випущені з низькопробного металу, в якому було більше міді, ніж срібла. Вони містили зображення російського герба (двоголового орла), увінчаного трьома коронами, та легенди, що складалася з початкових літер імені й титулів царів Івана та Петра Олексійовичів латинською мовою. На зворотньому боці було зазначено 1686 р. і місце випуску монет - м. Севськ (нині Орловська обл. Російської Федерації). Останній напис дав назву монетам.

Необхідно відзначити особливий спосіб карбування севських чехів, який полягав у тому, що тонка смужка металу прокатувалася між валиками, на яких було вигравіювано штемпелі з зображеннями лицьового та зворотнього боків монети.

Ці монети популярними не стали, і московський уряд у вересні 1687 р. був змушений відмовитися від їх випуску.