Економіка торгівлі - Марцин B.C. - 3. Нормування витрат обертання як нормативна база їх прогнозування

Як аналіз, так і планування витрат обертання базуються на відповідних нормах і нормативах. Вони представляють собою суспільно-необхідний рівень розходів для ефективності торгівлі при забезпеченні високої якості обслуговування і дотримання режиму економії.

Є відповідні відмінності нормування витрат обертання. Вони зводяться до того, що нормування ведеться в розрізі окремих груп товарів у межах конкретних статей витрат обігу.

Нормування витрат обертання в розрізі окремих товарних груп передбачає використання прогресивних, передових норм, виходячи з конкретних умов торгової діяльності.

Для нормування з товарно-групових розходів з урахуванням кожної статті витрат обертання використовують різні показники нормативного характеру. Так, базою для визначення рівня з товарно-групових транспортних витрат служить товарооборот в асортименті і тарифні ставки за перевезення 1 т вантажів на 1 км з урахуванням затверджених схем товарного руху. Основою для нормування розходів за кредитом є товарно-групові нормативи товарних запасів. Ці нормативи використовуються для витрат і за іншими елементами затрат (страхування товарно-матеріальних цінностей, зберігання товарів тощо). У процесі нормування витрат зберігання за товарними групами, пов'язаних з амортизацією основних фондів, враховуються норми амортизаційних відрахувань, нормативи і структура торгової площі за товарними групами.

У свою чергу природні втрати розраховуються на підставі норм, диференційованих за товарними групами.

Норми трудових затрат відповідною мірою відображаються в розмірах відрядних розцінок оплати праці продавців різних типів магазинів за продаж окремих груп товарів.

Витрати, пов'язані з відрахуваннями у фонд підготовки кадрів, тарифи за збір виручки використовуються для нормування відповідних статей витрат обертання.

Деякі елементи затрат не підлягають безпосередньому нормуванню за товарними групами. Це утримання та поточний ремонт приміщень, утримання апарату управління та охорони, інші розходи. Розрахована загальна планова сума цих витрат розподіляється за товарними групами за відповідними ознаками чи пропорційно фонду заробітної плати чи інших показників.

Встановлені норми за товарно-груповими витратами обертання використовуються протягом декількох років. Будучи інтегрованим нормативним показником, вони підлягають перегляду при зміні відповідних норм тарифів, ставок. Тоді вносяться корективи у відповідні елементи затрат.

Створення нормативної бази — одна з вирішальних умов вдосконалення прогнозування і планування витрат обертання.

4. Методичні підходи до розробки планів-прогнозів витрат обертання

Метою розробки прогнозів витрат є визначення очікуваних прибутків на майбутній період. Без знань своїх можливостей щодо отримання відповідних прибутків підприємство не може приймати рішення про майбутній розвиток господарської діяльності, не може розширювати свою матеріально-технічну базу. Підприємство часто потребує такої інформації як на близьку (2—3 роки), так і на віддалену перспективу (більше 5 років).

З подоланням кризових явищ у нашій економіці роль прогнозів, а саме прогнозів витрат обертання, буде збільшуватися. Сам процес прогнозування витрат обертання складається з таких етапів:

1. Аналізу показників витрат у поєднанні з кінцевими результатами роботи за 3—5 попередніх років і їх критичної оцінки.

2. Визначення тенденцій зміни витрат обертання за загальним обсягом і в розрізі окремих статей.

3. Вивчення частки загальної величини витрат у доходах від торгової діяльності, виявлення причин зміни цієї частки.

4. Прогнозування частки витрат у доходах на майбутній період.

5. Розрахунку впливу факторів на зміни витрат за окремими статтями і за загальним обсягом у прогнозованому періоді.

Прогнози розробляють за основними статтями витрат, які займають значну питому вагу у загальних витратах. Решту розходів оцінюють за їх часткою у витратах за попередні 3—5 років. Потім, сумуючи основні статті розходів і ту частку, яку розрахували на підставі аналізу, визначають загальну величину витрат обертання на плановий період.

Загальні підходи щодо прогнозування і планування витрат у торгівлі значною мірою спільні, єдині.

Основними методами прогнозування і планування витрат обертання за окремими статтями є:

—дослідно-статистичний метод;

—метод техніко-економічних розрахунків, який базується на використанні норм, нормативів, лімітів;

—метод прямих розрахунків витрат за окремими статтями, виходячи з базової величини з урахуванням особливостей формування окремих елементів затрат;

- економіко-математичне моделювання шляхом вияву впливу основних факторів на рівень розходів за статтями і в цілому на підприємстві.

Важливим принципом розробки плану витрат обертання в торгівлі є оптимізація її показників. Відповідно до цього планові рівні та суми витрат повинні представляти содою величину раціональних розходів. Зменшення витрат обертання є однією з умов зниження роздрібних цін і посилення своїх позицій на ринку в умовах конкуренції. А тому при наявності нераціональних розходів і витрат, їх розмір за рівнем і, відповідно, в сумі буде вищий планових показників. На практиці завищення планового рівня і суми витрат не дає можливості при зіставленні з фактичними показниками дати правильну оцінку процесу розходування коштів. Підприємства повинні виконувати розрахунки очікуваних змін витрат у майбутньому періоді. Такі розрахунки дозволяють пов'язати перспективний розвиток матеріально-технічної бази, підготовки кадрів, досягнення високих якісних результатів з фінансовими ресурсами і служать основою для вдосконалення планування витрат обертання.