Економічна безпека - Користін О.Є. - 3.4. Діяльність слідчих органів з розслідування економічних злочинів

Органи досудового слідства відіграють важливу роль у протидії злочинності в державі. Проте на сьогодні досудове провадження в Україні не повністю відповідає стандартам досудового розслідування Європейського співтовариства. Саме тому особливої ваги набуває визначення оптимальних правових та організаційних засад діяльності органів досудового слідства, науково обґрунтованих шляхів їх подальшого вдосконалення і розвитку в нових економічних та політичних реаліях, створення надійних гарантій реального забезпечення незалежності слідчих шляхом впровадження в державі низки кримінально-процесуальних реформ та організаційних заходів.

Нині, відповідно до вимог ст. 112 КПК України досудове слідство про економічні злочини проводять слідчі органи МВС України, СБУ та податкової міліції. Координацію їхньої діяльності у сфері боротьби з економічною злочинністю здійснює прокуратура України.

Кожен із цих органів створений для боротьби з певними протиправними діяннями, визначеними чинним законодавством, і має коло завдань та функцій, що закріплені законами України, постановами Кабінету Міністрів України, відомчими нормативно-правовими документами.

Досудове слідство у справах про злочини, вчинені у сфері економіки, що провадяться слідчими ОВС, передбачені КК України:

• частинами 2, 3, 4, 5 ст. 185 (Крадіжка);

• частинами 2, 3, 4, 5 ст. 186 (Грабіж);

• ст. 187 (Розбій);

• частинами 2, 3 ст. 188 (Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання), ст. 189 (Вимагання);

• частинами 2, 3, 4 ст. 190 (Шахрайство);

• ст. 192 (Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою);

• ст. 193 (Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї);

• ч. 2 ст. 194 (Умисне знищення або пошкодження майна);

• ст. 194-1 (Умисне пошкодження об'єктів електроенергетики);

• ст. 195 (Погроза знищення майна);

• ст. 196 (Необережне знищення або пошкодження майна);

• ст. 197 (Порушення обов'язків щодо охорони майна);

• ст. 198 (Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом);

• ст. 199 (Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї);

• ст. 200 (Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення);

• ч. 2 ст. 202 (Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю);

• ч. 2. ст. 203 (Зайняття забороненими видами господарської діяльності);

• ст. 203-1 (Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва);

• ст. 204 (Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів;

• ст. 205 (Фіктивне підприємництво);

• ст. 206 (Протидія законній господарській діяльності);

• ст. 207 (Ухилення від повернення валютної виручки в іноземній валюті);

• ст. 209 (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом);

• 209-1 (Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом);

• ч. 2. ст. 213 (Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом);

• ст. 214 (Порушення правил здавання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння);

• ст. 215 (Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків);

• ст. 217 (Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма);

• ст. 219 (Доведення до банкрутства);

• ст. 220 (Приховування стійкої фінансової неспроможності);

• ст. 221 (Незаконні дії у разі банкрутства);

• ст. 222 (Шахрайство з фінансовими ресурсами);

• ст. 223 (Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів);

• ст. 224 (Виготовлення, збут та використання недержавних цінних паперів);

• ч. 2 ст. 225 (Обман покупців та замовників);

• ч. 2 ст. 226 (Фальсифікація засобів вимірювання);

• ст. 227 (Випуск або реалізація недоброякісної продукції);

• ст. 228 (Примушування до антиконкурентних узгоджених дій);

• частинами 1 і 2 ст. 229 (Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару);

• ст. 231 (Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю);

• ст. 232 (Розголошення комерційної таємниці);

• ст. 233 (Незаконна приватизація державного, комунального майна);

• ст. 234 (Незаконні дії щодо приватизаційних паперів);

• ст. 235 (Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання).

Органи СБУ згідно зі ст. 101 КПК України проводять дізнання у справах, віднесених законом до їхньої компетенції, здійснюють розшук осіб, які переслідуються у зв'язку із вчиненням злочинів.

Слідчими органами СБУ досудове слідство провадиться у справах про економічні злочини, передбачені статтями 201 (Контрабанда), 209 (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) та 209-1 (Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) КК України.

Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями: 328 (Розголошення державної таємниці), 329 (Втрата документів), 422 (Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості), будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364-367 КК України, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються слідчими органів СБУ, у тому числі ті, що вчинені службовими особами, які посідають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну службу", та особами, посади яких віднесено до 1—3 категорій посад державних службовців, а також вчинені працівниками правоохоронних органів.

До підслідності податкової міліції віднесені злочини, передбачені статтями:

• 204 (Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів);

• 207 (Ухилення від повернення валютної виручки в іноземній валюті);

• 208 (Незаконне відкриття або повернення виручки в іноземній валюті);

• 209 (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом);

• 209-1 (Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом);

• 216 (Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок);

• 218 (Фіктивне банкрутство);

• частинами 2, 3,4 ст. 212 (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) КК України.

Крім того, якщо при розслідуванні вказаних вище злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями: 192 (Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), 201 (Контрабанда), 202 (Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю), 203 (Зайняття забороненими видами господарської діяльності), 205 (Фіктивне підприємництво), 213 (Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом), 215 (Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків), 219 (Доведення до банкрутства), ст. 220 (Приховування стійкої фінансової неспроможності), 221 (Незаконні дії у разі банкрутства), 222 (Шахрайство з фінансовими ресурсами), 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) КК України, які вчинені особою, стосовно якої проводиться слідство або іншою особою і, якщо вони пов'язані зі злочинами, що вчинені особою, стосовно якої проводиться слідство, то такі злочини розслідуються слідчими податкової міліції.

У справах про злочини, передбачені статтями: 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), 210 (Порушення законодавства про бюджетну систему України), 211 (Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку), 255 (Створення злочинної організації) 256 (Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності), 257 (Бандитизм) КК України досудове слідство проводиться тим органом, який порушив кримінальну справу.

Крім того, якщо під час розслідування слідчими підрозділів МВС України, СБУ та податковою міліцією ДПС України тих чи інших кримінальних справ будуть встановлені злочини, передбачені статтями: 364 (Зловживання владою або службовим становищем), 365 (Перевищення влади або службових повноважень), 366 (Службове підроблення), 367 (Службова недбалість), 368 (Одержання хабара), 369 (Давання хабара), 370 (Провокація хабара) КК України, пов'язані зі злочинами, про які порушено справу, вони розслідуються тим органом, що порушив справу.

При порушенні органом дізнання кримінальної справи про тяжкий злочин він зобов'язаний через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій передати її слідчому у строки, передбачені ч. 2 ст. 108 КПК України.

Під час здійснення заходів боротьби з економічною злочинністю зазначені підрозділи мають такі повноваження:

• проводити досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, попередню перевірку, документальні дослідження порушувати кримінальні справи та проводити дізнання;

• на підставі одержаної в установленому законом порядку інформації про економічні злочини, що готуються чи вже скоєні, вимагати проведення контрольними органами в межах їх компетенції, визначеної законом, перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання незалежно від формі власності;

• зупиняти в установленому порядку видаткові операції за рахунками фізичних та юридичних осіб у банках, інших фінансових установах, крім операцій щодо сплати податків, інших платежів до бюджету;

• вилучати в установленому законом порядку у суб'єктів господарювання документи, товари, предмети, інше майно, що можуть свідчити про скоєння економічних злочинів;

• за наявності достатніх підстав, що свідчать про скоєння економічних злочинів, звертатися до суду із заявою про визнання недійсними окремих угод, скасування державної реєстрації і ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності;

• викликати осіб для давання пояснень з метою перевірки інформації про економічні злочини;

• безкоштовно в межах, визначених законом, користуватися інформацією автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, що функціонують у правоохоронних органах та судах, установах Національного банку України, підрозділах Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державного комітету статистики України та в інших державних органах.

Підставами для проведення попередньої (досудової) перевірки є оперативна інформація, заяви та повідомлення про економічні злочини, одержані в установленому законом порядку, які потребують додаткової перевірки для прийняття рішення згідно з кримінально-процесуальним законодавством.

Перевірки проводяться працівниками підрозділів, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю, шляхом одержання пояснень, витребування або вилучення необхідних документів, проведення документальних досліджень, призначення ревізій фінансово-господарської діяльності, вилучення або одержання зразків сировини, готової продукції та товарів для їх подальшого дослідження, а також шляхом вжиття комплексу оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Фіксація окремих дій під час проведення таких перевірок здійснюється шляхом складення протоколів, застосування звуко- та відеозапису, інших технічних засобів з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 65 КПК України документ є одним із видів доказів, на підставі якого орган дізнання, слідчий або суд встановлюють наявність або відсутність у діях особи складу злочину.

Правоохоронними органами використовуються й інші види доказів, наприклад, показання свідків, висновки експертів, але документи відіграють найважливішу роль.

Вилучення працівниками ОВС документів відбувається на підставі застосування пунктів 17 і 24 ст. 11 Закону України "Про міліцію" або ст. 97 КПК України.

Вагоме значення має ревізія (перевірка), яка призначається за ініціативою (зверненнями) органів дізнання та досудового слідства, оскільки вона є методом збору доказів у кримінальній справі (ст. 66 КПК України). Цією статтею передбачено право особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора вимагати від контрольно-ревізійних органів держави, суб'єктів управління та власника проведення ревізії господарської діяльності підприємств, установ, організацій тощо.

Під зверненнями правоохоронних органів розуміються постанови слідчих або прокурорів, а також вимоги, доручення чи прохання керівників органів прокуратури, МВС України, СБУ, підрозділів податкової міліції ДПС в Україні.

За зверненнями правоохоронних органів органи Державно-контрольно-ревізійної служби проводять ревізії (перевірки) на під контрольних підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, а також суб'єктів господарювання щодо використання позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, або цільового використання коштів державних позабюджетних фондів. Як правило такі ревізії є позаплановими.

Крім того, правовими підставами для звернення правоохоронних органів до органів ДКРС стосовно проведення ревізій та перевірок є:

для органів МВС України:

• ч. 2 п. 24 ст. 11 Закону України "Про міліцію", що дає право керівникам управлінь та рай-, міськвідділів "вимагати від керівників підприємств, установ, організацій пояснень по фактах порушення законодавства, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарсько: діяльності. А за рішенням суду в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, витребувати і вилучати оригіналі документів, що свідчать про правопорушення, зразки сировини і продукції, а до ухвалення такого рішення суду — в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок від повідного органу міліції робити з них копії із залишення особам, щодо яких проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії, опечатувати каси, склади та архіви на термін не більше 24 години з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі";

• підпункт "в" п. 2 ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", що дає право керівникам спецпідрозділів БОЗ ОВС "залучати до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів";

• підпункт 5 п. 5 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510, що дає право керівникам підрозділів ДСБЕЗ "вимагати обов'язкового проведення перевірок, інвентаризацій та ревізій виробничої та фінансової діяльності підприємств, установ і організацій";

для підрозділів податкової міліції ДПС України:

• ст. 22 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" , що надає керівникам підрозділів податкової міліції права, визначені ч. 2 п. 24 ст. 11 Закону України "Про міліцію";

для органів СБУ:

• підпункт "в" п. 2 ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", що дає право керівникам спецпідрозділів СБУ "залучати до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів".

У ході проведення ревізії (перевірки) працівники правоохоронних органів:

• перевіряють статутні та реєстраційні документи суб'єкта підприємницької діяльності, документи про постановку на облік у податковому органі, наявність спеціальних дозволів (ліцензій, патентів і т. ін.) на здійснення видів підприємницької діяльності та відповідні бухгалтерські документи;

• перевіряють об'єктивність відображення проведених фінансово-господарських операцій у бухгалтерському обліку та звітності, у тому числі в облікових документах, що зберігаються в електронному вигляді;

• оцінюють наявність і рух матеріальних цінностей і коштів, правильність формування витрат, повноту оприбуткування доходів, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) і т. ін., а також здійснюють інші контрольні заходи.

Матеріали ревізії (перевірки) передаються у правоохоронні органи у строк не пізніше 7 робочих днів після її завершення. У виняткових випадках термін передання матеріалів у правоохоронні орган встановлює керівник органу ДКРС, про що письмово повідомляється ініціатор ревізії.

За допомогою таких ревізій не тільки підтверджуються факт зловживань, викриті попередньою ревізією або оперативним шляхом, а й виявляються нові факти зловживань, встановлюються учасники злочинних дій.

Після одержання матеріалів ревізії (перевірки) слідчий повине їх оцінити відповідно до ст. 67 КПК України. Матеріали ревізії перевіряються та ретельно вивчаються з позиції правових вимог і по суті. За результатами оцінювання матеріалів ревізії слідчий може дійти висновку про необхідність проведення додаткової або повторної ревізії.

Слід зазначити, що Законом України "Про аудиторську діяльність" не передбачено проведення аудиту на вимогу співробітників дізнання та досудового слідства, не передбачені дії слідчого і дізнавача у. разі виявлення аудитором у ході перевірки зловживань. Так само не визначено дії аудиторів (аудиторських фірм) при розкритті зловживань у фінансово-господарській діяльності підприємств. В оперативно-слідчій практиці трапляються випадки, коли представники аудиторських фірм або аудитори приховують виявлені злочини, посилаючись на комерційну таємницю. Але згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1999 р № 611 порушення законності у будь-якій сфері діяльності не є предметом комерційної таємниці. Саме тому аудитор зобов'язаний повідомляти про факти зловживань правоохоронні органи і надіслати їм матеріали, які свідчать про вчинення злочину.

Історичний досвід реформування правової системи переконливо свідчить, що посилення ефективного впливу держави на стан злочинності пов'язується передусім зі змінами в організації діяльності органів досудового слідства, переглядом їх функцій, формуванням нових підходів у питаннях реформування досудового слідства як складне організаційно-управлінської системи.

Існують пропозиції, що в Україні на базі наявної системи органів досудового слідства в МВС, СБУ, податкової міліції Державної податкової адміністрації України слід створити єдиний Слідчий комітет, який має забезпечити проведення єдиної кримінальної політики на всій території країни, виключити втручання в процесуальну діяльність слідчих та сприятиме зміцненню законності в діяльності правоохоронних органів.

Це буде єдиний центральний орган із спеціальним статусом, який безпосередньо реалізовуватиме державну політику у сфері розслідування діянь, що мають ознаки злочину. Комітет і його підрозділи на місцях здійснюватимуть свої повноваження незалежно від будь-яких органів державної влади, службових осіб або рішень громадських об'єднань чи організацій. Вплив у будь-якій формі на працівника слідчого комітету з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення повинен тягнути за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. У цій системі органи досудового слідства мають бути носіями лише функції досудового розслідування.

Виходячи з класичної для європейського континенту централізованої системи побудови правоохоронних органів, єдиним вищим органом у системі вітчизняних органів досудового слідства повинна стати позавідомча і незалежна, процесуально і організаційно самостійна інституція з виконанням єдиної функції досудового розслідування. Досудове слідство у перспективі доцільно реформувати в окрему галузь правоохоронної діяльності та сформувати систему самостійних державних органів досудового слідства із законодавчим закріпленням виконання нею єдиної функції кримінального процесу — досудового розслідування.