Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - 4. Стратегія дієвості

Мета будь-якої організації - досягти результатів. Для цього потрібно активно діяти. Стратегія дієвості дає змогу фірмам підтримувати високий працездатний стан. Дієвість менеджерів виявляється в ухваленні ефективних управлінських рішень. Для того, щоб уникнути невдач в ухваленні рішення і перетворити управлінські рішення на дії, потрібно зібрати якнайповнішу інформацію і правильно відповісти на запитання "Хто повинен знати про рішення?"; "Які дії потрібно здійснити?"; "Хто повинен їх здійснити?"; "Що потрібно зробити керівникові для підтримки виконання цих дій?" При цьому треба обдумати якомога більше варіантів, ранжуючи кожне управлінське рішення. Для реалізації цієї стратегії менеджери, в тому числі й менеджери безпеки, повинні:

o домогтися, щоб ухвалення рішень стало звичкою для підлеглих;

o проводити групове ухвалення управлінських рішень для визначення стратегічних цілей;

o попереджати невдачі в ухваленні рішень підлеглими;

o визначати якомога простіше і ясніше рішення, яке треба прийняти, і встановлювати для його ухвалення крайній термін;

o діяти самому і винагороджувати того, хто діє;

o добитися підтримки в ставці на стратегію дієвості переважного числа персоналу організації, її формальних і неформальних лідерів;

o чітко визначати систему мотивації під цей вигляд стратегічного менеджменту.

5. Стратегія ефективних працівників-професіоналів

Мета цього стратегічного менеджменту-сприяти тому, щоб звичайні люди досягали незвичайних результатів. Для досягнення цієї мети і використовують цю стратегію. Головна мета ефективного менеджера і стратегії ефективних працівників-професіоналів - домогтися, щоб кожен працівник діяв самостійно після того, як визначено мету, спосіб її досягнення і спосіб винагороди. Топ-менеджер може визначити, хто з його підлеглих є ефективним працівником-професіоналом, відповівши на запитання: "Хто рідко відсутній?"; "Хто добре працює без тиску?"; "Хто виконує роботу якісно і вчасно?"; "Кому можна доручити роботу, щоб справа не стояла через чиюсь відсутність?"; "Хто не звертається до керівництва, щоб його відзначили?"; "Хто працює добре і за відсутності керівника?"; "Хто постійно прагне вдосконалювати свою роботу?"; "Хто сприяє внутрішньофірмовій співпраці?" і т.ін. Такі працівники дуже потрібні для успішної діяльності кожної фірми: вони мають ресурс успіху, необхідний для досягнення поставленої мети. Мистецтво менеджера полягає в тому, що він, перш ніж поставити перед підлеглими недосяжну мету, або допомагає їм отримати необхідний ресурс успіху, або приймає працівників з уже наявними ресурсами. Найважливішим способом винагороди для цієї категорії працівників є виявлення особистої зацікавленості до них з боку вищого керівництва.

У процесі реалізації цієї стратегії для менеджера важливо:

o досягнути того, щоб кожен працівник міг сам поставити мету, визначити поведінкову стратегію і відповідний спосіб винагороди;

o визначити необхідну поведінкову стратегію для кожного працівника (у т.ч. визначити поведінку, необхідну для отримання результатів);

o забезпечити людей інструментарієм для виконання роботи;

o визначити межі кожної роботи;

o переконатися в тому, що кожен має чітке уявлення, як його робота сприяє досягненню загальної мети;

o винагороджувати тільки за конкретні результати;

o заохочувати час тиші, коли кожен може задуматися над поставленими цілями, і час бурхливих, творчих дискусій та суперечок з проблем і фактів їх рішення;

o остерігатися "процедурників ", які витрачають багато сил і часу в процесі діяльності, але не отримують конкретних результатів.