Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - 9. Стратегія співпраці

Вкладаючи великі кошти в розвиток працівників, організації забезпечують участь усіх службовців в ухваленні рішень і реалізації стратегії співпраці. Недоречні конкуренція і конфронтація можуть призвести організацію до розвалу. Для запобігання цьому менеджер має, по-перше, визначити, наскільки правильно об'єднані працівники, відповівши на запитання: "Співробітники підкреслюють важливість своєї роботи і принижують важливість роботи інших?"; "Відмовляються допомогти один одному при виконанні роботи?"; "Багато часу витрачають, критикуючи один одного?"; "Створюють особисте суперництво, а також групи "ми проти них", які не згодні з вирішенням майже будь-якого питання?". По-друге, слід стимулювати часту взаємодію між працівниками, винагороджуючи їх за взаємну допомогу. По-третє, не дозволяти окремим групам або працівникам самоусуватися. По-четверте, за нагоди здійснювати ротацію працівників у самокерованих групах. І нарешті, ввічливо поводитися зі своїми підлеглими.

Для поліпшення ефективності цієї стратегії менеджери можуть створити самокеровані робочі групи. Для цього потрібно:

o доручити кожній групі важливу частину роботи;

o створити робочу обстановку, що сприяє широкому спілкуванню і взаємодії членів однієї групи;

o переконатися, що кожен член групи знає, як виконуються всі роботи;

o ознайомити кожну групу із способом вимірювання і оцінювання її діяльності;

o попросити членів групи оцінювати один одного, зробивши таку оцінку частиною оцінювання роботи кожного;

o скорочувати недоречну конкуренцію і запобігати майбутній;

o розвивати толерантність співробітників;

o навчати їх навичок комунікації й ділового спілкування, етичного ставлення один до одного;

o розвивати соціально-психологічний клімат у групах і в колективі;

o підтримувати лідерів і розвивати неформальні групи відповідно до цілей і завдань фірми.

Менеджери безпеки, по-перше, беруть безпосередню участь у розробленні програм для кожного виду стратегічного управління; по-друге, забезпечують безпеку реалізації цих програм наявними в службі безпеки спеціальними силами й засобами.

Тактика гарантування безпеки припускає застосування конкретних процедур і виконання конкретних дій з метою забезпечення економічної безпеки суб'єкта підприємництва. Такими діями, залежно від характеру загроз і тяжкості наслідків їх реалізації, можуть бути, наприклад:

o розширення юридичної служби фірми;

o вжиття додаткових заходів щодо збереження комерційної таємниці;

o створення підрозділу комп'ютерної безпеки;

o висловлення претензій контрагентові-порушникові;

o звернення з позовом до судових органів;

o звернення до правоохоронна органів.

Серед існуючих засобів гарантування безпеки можна виділити:

1) технічні - охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо;

2) організаційні-спеціалізовані організаційні структурні формування, що забезпечують безпеку підприємства;

3) інформаційні - передусім друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім того, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп'ютерах;

4) фінансові - без достатніх грошових коштів неможливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, треба тільки використовувати їх цілеспрямовано і з високою віддачею;

5) правові - підприємство має у своїй діяльності не тільки керуватися законами та підзаконними актами, що видані вищими органами влади, а й розробляти власні (локальні) правові акти з питань гарантування економічної безпеки підприємства;

6) кадрові - підприємство має бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки;

7) інтелектуальні - кваліфіковані спеціалісти, наукові працівники, що дає змогу модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне використання всіх цих засобів неможливе. їх вводять поетапно: перший етап - виділення коштів; другий - формування кадрових і організаційних засобів; третій - розроблення системи правових засобів; четвертий - залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів.

Переведеним із статичного у динамічний стан зазначеним вище засобам відповідають методи забезпечення економічної безпеки підприємства:

o технічні - спостереження, контроль, ідентифікація;

* інформаційні - складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо;

o фінансові - матеріальне стимулювання працівників, що мають досягнення у забезпеченні економічної безпеки підприємства;

o правові - судовий захист законних прав та інтересів, сприяння діям правоохоронних органів;

* кадрові - підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства;

o інтелектуальні - патентування, ноу-хау тощо.

Механізм реалізації безпеки - це системне застосування функцій, заходів, засобів та принципів безпеки. Система безпеки виконує дві основні функції: запобіжно-профілактичну й оперативно-інформаційну.

Запобіжно-профілактична функція реалізується через виконання загальних заходів безпеки, основними з яких є:

o здійснення організаційно-правового впливу на діяльність персоналу і клієнтів організації через розроблення і впровадження нормативів безпеки;

* підбір, перевірка і контроль роботи персоналу, розроблення ефективної кадрової політики та програм стимулювання праці;

* охорона організації: об'єктів, грошей, матеріальних цінностей, комунікацій, обладнання, вантажів, персоналу;

* атестація приміщень, спеціальне обладнання окремих із них, облік носіїв інформації обмеженого доступу, захист засобів зв'язку, організація службового і спеціального діловодства;

o захист інформаційних ресурсів обмеженого доступу;

o удосконалення технологій виробництва, введення в них елементів захисту;

o формування позитивного іміджу організації;

o планування і забезпечення діяльності організації в кризових ситуаціях;

o забезпечення безпеки споруд і будівель установ, їх комунікаційних систем;

o створення систем сповіщення персоналу;

o розроблення заходів відповідальності за порушення встановлених правил безпеки діяльності

Оперативно-інформаційна функція реалізується через виконання спеціальних заходів безпеки, основними з яких є:

o організація і ведення конкурентної розвідки, формування інформаційних ресурсів;

o інформаційно-аналітичні дослідження клієнтів, партнерів і конкурентів, інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття рішень керівництвом організації;

o взаємодія із правоохоронними органами з питань запобігання протиправним посяганням на власність, персонал та імідж організації і припинення їх;

o розроблення і проведення заходів щодо протидії недобросовісній конкуренції, в тому числі промисловому шпигунству;

o проведення службових розслідувань за фактами протиправних дій персоналу організації та порушення ними встановлених правил роботи;

o проведення заходів щодо дезінформації конкурентів;

o проведення заходів впливу на недобросовісних клієнтів, боржників і зловмисників щодо відшкодування організації втрат, яких вона зазнала з їх вини.

Під час формування і здійснення заходів та використання засобів безпеки потрібно керуватися вихідними положеннями, тобто принципами забезпечення економічної безпеки, основними з яких є:

1. Економічна доцільність і мінімізація можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки (критерій "ефективність - вартість").

2. Своєчасність - запобіжний характер заходів гарантування безпеки. Передбачає постановку завдань з комплексної безпеки на ранніх стадіях розроблення системи безпеки на основі аналізу і прогнозування обстановки, загроз безпеки, а також розроблення ефективних заходів запобігання посяганням на законні інтереси.

3. Комплексність:

o гарантування безпеки персоналу, матеріальних і фінансових ресурсів від можливих загроз всіма доступними законними засобами і методами;

o гарантування безпеки інформаційних ресурсів протягом усього їхнього життєвого циклу, на всіх технологічних етапах їх оброблення (перетворення) і використання, у всіх режимах функціонування;

o здатність системи до розвитку і вдосконалення відповідно до зміни умов функціонування фірми.

Особливу увагу треба приділяти принципу комплексності. Для безпеки у всьому різноманітті структурних елементів фірми, за безлічі загроз і способів несанкціонованого доступу, потрібно застосовувати всі види і форми захисту та протидії в повному обсязі. Неприпустимо застосовувати окремі форми або технічні засоби.

Отже, під комплексною безпекою слід розуміти повне охоплення об'єктів захисту всією сукупністю форм протидії і захисту (охорона, режим, кадри, документи і т.ін.) на основі правових, організаційних та інженерно-технічних заходів.

4. Законність. Припускає розроблення системи безпеки на основі законодавства у сфері підприємницької діяльності, інформації і її захисту, приватної охоронної діяльності, а також інших нормативних документів з безпеки, затверджених органами державного управління в межах їх компетенції, із застосуванням усіх дозволених методів виявлення і припинення правопорушень.

5. Обґрунтованість. Пропоновані заходи і засоби захисту мають бути реалізовані на сучасному рівні розвитку науки і техніки, бути обґрунтованими з огляду на заданий рівень безпеки і відповідати встановленим вимогам і нормам.

6. Безперервність. Вважається, що зловмисники тільки й шукають можливість, як би обійти захисні заходи, вдаючись для цього до легальних і нелегальних методів.

7. Активність. Захищати інтереси фірми треба з достатнім ступенем наполегливості, широко використовуючи маневр силами і засобами забезпечення безпеки та нестандартні заходи захисту.

8. Спеціалізація. Передбачає використання для розроблення і впровадження заходів і засобів захисту спеціалізованих організацій, що найбільш підготовлені до конкретного виду діяльності із гарантування безпеки, мають досвід практичної роботи і державну ліцензію на право надання послуг у цій галузі. Експлуатацією технічних засобів і реалізацією заходів безпеки мають займатись професійно підготовлені працівники служби безпеки, її функціональні та обслуговувальні підрозділи.

9. Взаємодія і координація. Припускають здійснення заходів безпеки на основі чіткої взаємодії всіх зацікавлених підрозділів і служб, сторонніх спеціалізованих організацій у цій сфері, координацію їх зусиль для досягнення поставленої мети, а також інтеграцію діяльності з органами державного управління і правоохоронними органами.

10. Вдосконалення - поліпшення заходів і засобів захисту на основі власного досвіду, появи нових технічних засобів з урахуванням змін у методах і засобах розвідки й промислового шпигунства, нормативних вимог накопиченого вітчизняного і зарубіжного досвіду.

11. Централізація управління - самостійне функціонування системи безпеки з єдиними організаційними, функціональними і методичними принципами, з централізованим управлінням діяльністю системи управління.

12. Достатність - застосовування таких засобів і заходів активного і пасивного захисту, які б були достатніми для протидії загрозам чи небезпекам.

13. Гнучкість - застосовування моделі економічної безпеки залежно від характеру і рівня розвитку загрози чи небезпеки. Це надає мобільності діям у сфері безпеки і підвищує їх ефективність.

Режим функціонування системи економічної безпеки

Система економічної безпеки, залежно від ситуації та її розвитку, може функціонувати в трьох режимах: повсякденному, підвищеної готовності і надзвичайного стану.

Повсякденний режим - це звичайний робочий режим, коли всі суб'єкти системи безпеки, крім кризової групи, виконують свої функції, реалізують заходи запобігання виникненню загроз, їх виявлення та розроблення відповідних типових планів дій на випадок реалізації тих чи інших загроз. Залежно від ситуації, що складається, розрізняють такі види планів:

o план дій у разі загрози вибуху;

o план дій при захопленні заручників або викраденні працівників організації;

o план дій при вимаганні;

o план дій у разі нападу на приміщення організації;

o план дій під час нападу на інкасаторів.

Типові кризові плани є документами конфіденційного характеру, доступ до яких має вузьке коло осіб. Складають подібні плани у двох-трьох примірниках. Один зберігається в керівника організації, другий - у начальника служби безпеки, третій може бути у заступника керівника, який виконує його обов'язки.

Розробляючи такі плани, слід зважати на те, що це не перелік заходів, а послідовна лінія поведінки організації в конкретній кризовій ситуації, спрямована на гарантування безпеки.

Режим підвищеної готовності - це функціонування системи безпеки у разі виявлення конкретних потенційних загроз.

На доповнення до дій, що виконуються у повсякденному режимі, здійснюють ще такі:

o уточнюють і вдосконалюють типові плани дій з урахуванням виду загрози, її інтенсивності та масштабності;

o підвищують готовність сил безпеки, які можуть бути задіяні для припинення дії загрози;

o можливий початок роботи кризової групи.

Режим надзвичайного (кризового) стану - це функціонування системи безпеки за наявності реальних загроз, їх дії. У цьому разі:

o оперативне управління організацією переходить до кризової групи;

o рада з безпеки розпочинає працювати в постійному режимі;

o забезпечується повна готовність системи безпеки, особливо служби безпеки, функціональних і лінійних керівників та персоналу організації до безпосереднього припинення дії загрози;

o залучаються зовнішні сили безпеки (державна служба охорони, органи внутрішніх справ) та сили підтримки (структури міністерства надзвичайних ситуацій тощо).

Слід зазначити, що застосування кожного із згаданих вище засобів окремо не дає необхідного ефекту, він можливий тільки на комплексній основі. Разом із тим одночасне впровадження всіх згаданих вище засобів в принципі неможливе.

2.2. Концепція безпеки підприємства

Після вивчення всіх описаних вище елементів системи безпеки підприємства мають перейти до складання її концепції. Концепція - це система поглядів, ідей, цільових настанов, пронизаних єдиним, визначальним задумом, провідною думкою щодо постановки і шляхів вирішення виявлених проблем. До будь-якої концепції ставляться такі вимоги:

1. Конструктивність. Ця вимога може бути визнана реалізованою, якщо в концепції дістане відображення:

o початковий стан об'єкта, на перетворення якого спрямована концепція;

o стан об'єкта, досягнутий в результаті реалізації концепції;

o заходи досягнення сформульованих у концепції цілей;

o засоби, необхідні і достатні для досягнення поставлених цілей;

o джерела ресурсного забезпечення, використовувані в процесі реалізації концепції;

o механізм реалізації концепції, тобто способи (методи) використання виділених засобів і ресурсів.

2. Вписуваність. Мається на увазі те, що потрібно здійснити перетворення якогось об'єкта на систему концепції взаємозв'язаних об'єктів, одним із компонентів якої цей об'єкт є.

3. Відвертість. Розроблена концепція повинна давати змогу в її рамках реагувати на зміну умов реалізації концепції і вносити корективи в реалізацію у разі потреби в них.

Зазначені вимоги диктують як обов'язкову умову введення до логічної структури концепції таких позицій:

1) виявлення об'єкта і предмета, визначення їх суті, місця серед множини інших;

2) чітке формулювання ролі і завдання реалізації концепції;

3) виділення умов, необхідних і достатніх для реалізації концепції, та зіставлення їх з існуючими;

4) визначення заходів і шляхів реалізації, що забезпечують перетворення об'єкта реалізації концепції;

5) формулювання критеріїв успішності заходів щодо розроблення концепції.

Концепція безпеки підприємства є офіційно затвердженим документом, в якому відображена система поглядів, вимог та умов організації заходів безпеки персоналу і власності підприємства. Структура концепції може мати такий вигляд:

І. Опис проблемної ситуації у сфері безпеки підприємства

1. Перелік потенційних і реальних загроз безпеки, їх класифікація і ранжування.

2. Причини і чинники зародження загроз.

3. Негативні наслідки загроз для підприємства.

ІІ. Механізм гарантування безпеки

1. Визначення об'єкта і предмета безпеки підприємства.

2. Формулювання політики і стратегії безпеки.

3. Принципи гарантування безпеки.

4. Цілі гарантування безпеки.

5. Завдання гарантування безпеки.

6. Критерії і показники безпеки підприємства.

7. Створення оргструктури управління системою безпеки підприємства.

III. Заходи щодо реалізації заходів безпеки

1. Формування підсистем загальної системи безпеки підприємства.

2. Визначення суб'єктів безпеки підприємства і їх ролі.

3. Розрахунок засобів і визначення способів гарантування безпеки.

4. Контроль і оцінка процесу реалізації концепції. Необхідно зважати на те, що якнайповніше уявлення про систему безпеки підприємства можна отримати після вивчення офіційно прийнятих документів з концепції безпеки підприємства, комплексної програми гарантування безпеки підприємства і планів його підрозділів з реалізації цієї програми.