Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - 3.3.2. Особливості підбору персоналу для роботи у службі безпеки

Принциповим питанням, яке доводиться вирішувати кожній фірмі, є питання комплектування служби охорони висококваліфікованими і надійними кадрами. Зарубіжний і вітчизняний досвід гарантування безпеки підприємницької діяльності підтверджують, що переважним є варіант створення банком, фірмою, організацією свого відділення, що забезпечує його безпеку.

Одні фірми категорично відмовляються наймати охоронців за контрактом. Інші такого ж розміру і з такою ж чисельністю персоналу, навпаки, використовують тільки охоронців-контрактників. На практиці проблема забезпечення корпоративної безпеки вирішується за однією з таких схем:

o зведення завдань служби безпеки тільки до охоронних функцій із залученням для їх виконання приватних охоронних структур;

o доручення виконувати охоронні функції приватним охоронним підприємствам, а вирішувати внутрішні питання - власним експертам під керівництвом менеджера з безпеки;

o покладання виконання всіх функцій на власну службу.

При використанні першого варіанта перед укладанням угоди з приватними охоронними структурами слід вивчити імідж таких фірм з огляду на час діяльності, коло клієнтів, професійний рівень, надійність, кадровий склад, фінансове становище та ін.

Другий варіант більш привабливий, але при його використанні ускладнюється контроль надійності охоронців і використання їх для вирішення оперативних завдань.

Третій варіант найбільш дорогий і потребує багато зусиль, оскільки вимагає обов'язкового ліцензування охоронців, створення власної збройової кімнати, придбання зброї тощо.

Основними якостями і властивостями професійного менеджера, на думку іноземних фахівців, є здатність:

o керувати собою в будь-яких умовах і ситуаціях;

o постійно працювати над своїм професійним зростанням, загальною інтелігентністю і культурою;

o розвивати навички прогнозування, аналізу, запобігання проблемам і труднощам або вирішення їх;

o розвивати здатність впливати на людей залежно від їх становища, віку та інших факторів;

o постійно освоювати сучасні підходи і методи технології менеджменту, знаходити і розробляти нові відповідно до умов України і того середовища, в якому діє фірма;

o розвивати здатність ефективно використовувати на демократичному рівні та за існуючого права владні повноваження, прагнути від формального до неформального лідерства;

o уміти переконувати і навчати людей, мотивувати їх ефективну творчу діяльність та ініціативу;

o уміти формувати й ефективно працювати з групами і колективами на рівні як формального, так і неформального лідера;

o постійно прагнути до творчості і нововведень, вчити цього своїх підлеглих і колег по роботі.

Режим робочого часу у менеджера безпеки напружений і, як правило, не обмежений. Тому і винагорода (зарплата, премії та ін.) у нього зазвичай вищі, ніж в інших фахівців компанії.

Експерти погоджуються з тим, що навіть один охоронець здатен уберегти клієнта від безлічі неприємностей, якщо він професіонал. Правда, у випадках, коли за бізнесменом починають планомірно полювати інші професіонали, його шанси залишитися живим різко знижуються. Проте надійно "закрити" від убивць можна в принципі будь-якого клієнта. Але для цього потрібна ціла команда добре підготовлених фахівців, систематична оперативна робота, першокласні технічні засоби, тобто великі гроші. Мало кому по кишені мати "особисту гвардію" з 10-20 осіб. Більшість підприємців у країнах СНД і Східної Європи утримують не більше двох-трьох охоронців.

Якщо у підприємця є один охоронець, то краще постійно ходити разом з ним, а коли два, то перед тим як входити до під'їзду, потрібно одного відправити перевірити всі сходові клітки. Непогано заздалегідь потурбуватися про бронежилет для всіх.

Варто зауважити, що більшість замовлених убивств на Заході здійснюють снайпери з великої відстані. Це пояснюється передусім тим, що за кордоном дуже добре розвинена школа охоронців. І якщо в нас убивці віддають перевагу під'їздам, то на Заході охоронці в такій ситуації миттєво перетворять убивцю на решето.

Зазвичай підприємці самі вирішують, кому довірити своє життя, здоров'я і матеріальне благополуччя. Тому треба, щоб вони орієнтувалися в проблемах, пов'язаних з "охороною тіла". Почнемо з розгляду деяких поширених суперечливих тверджень.

Твердження 1. Охоронець - це широкоплечий атлет, високий на зріст, з величезними кулаками. Так, для деяких видів охоронної діяльності (при забезпеченні порядку на масових заходах, охороні банків, офісів, барів, магазинів) потрібні люди, що вселяють жах своєю масою. Проте, якщо говорити про особисту охорону, більше цінуються ті, хто не виділяється ні зовнішністю, ні одягом, ні поведінкою. Набагато важливіше, щоб захисники мали голову на плечах і вміли нею користуватися. Адже основне їх завдання не в тому, щоб закривати від куль своїми тілами (до речі, ніхто цього і не почне робити, хіба що випадково), а в запобіганні екстремальним ситуаціям і в блискавичних, але доцільних і грамотних діях, якщо такі ситуації все ж таки виникають.

Безумовно, немає правил без винятків. Існують різні мотиви підбору охоронців. Якщо вони потрібні з міркувань престижу або для залякування, то високий зріст і маса за 100 кг просто необхідні. Але не варто забувати, що чим більша мішень, тим легше в неї вцілити.

Твердження 2. Охоронець повинен мати "чорний пояс" з карате або бути чемпіоном з кікбоксингу. Мати багате спортивне минуле, може, і приємно для самого володаря почесних звань. Цілком імовірно також, що цим може похвалятися перед друзями і пресою його працедавець. Проте існують, як мінімум, три докази, що дають підстави засумніватися в необхідності комплектувати свою "гвардію" з колишніх майстрів кулака й ноги. По-перше, вогнепальна зброя дає змогу нападникам не вступати у фізичний контакт з охороною жертви. По-друге, спортивна техніка непридатна для реальних "розборок". По-третє, гріш ціна професіоналові, який сам прагне довести справу до рукопашної. Поведінка має бути такою, щоб у потенційного агресора зникло будь-яке бажання напасти.

Сказане не заперечує користі регулярних занять рукопашним боєм, особливо якщо в процесі їх робиться акцент на спаринги в жорсткий контакт. Такі тренування прищеплюють охоронцеві відчуття впевненості в собі, забезпечують його невразливість у бійках із звичайними хуліганами, підтримують високий рівень фізичної працездатності.

Твердження 3. За плечима охоронця обов'язково мають бути Афганістан, Боснія, Чечня або служба в спецназі чи десанті. Ті, хто так думає, не розуміють, що будь-який досвід специфічний. Уміння влаштовувати засідки в горах або стрибати вночі з парашутом у принципі не є необхідним для охоронця. Багато хто, правда, вважає, що люди, які пройшли через "м'ясорубку" справжньої війни, дістали колосальний психологічний гарт. Частково це правильно, але тільки стосовно тих. хто потрапив на війну, маючи відповідну підготовку і з переконанням в необхідності особистої участі в ній. Таких, як відомо, було небагато, і вони зазвичай не наймаються в охоронці, а швидше можуть стати найманими вбивцями. В останніх військовий досвід призводить до алкоголізму, наркоманії, неврозів, депресії. Немало й тих, у кого просто "іде дах". Зазначимо, що особиста охорона американських бізнесменів ніколи не рекрутувала з колишніх морських піхотинців, що пройшли через В'єтнам, хоча кінофільми-бойовики наполегливо обігравали такий варіант.

Твердження 4. Найкращі охоронці - колишні працівники оперативних підрозділів держбезпеки або міліції. Справді, їх професіоналізм, досвід і підготовка близькі до того, що потрібно охоронцеві (навички стеження, відкритого спостереження, захоплення злочинців, стрілянини, водіння автомобіля та ін.). До того ж, у них зберігаються зв'язки з колишніми товаришами по службі. Проте деякі попередні навички можуть у приватній охороні виявитися шкідливими, наприклад, звичка робити попереджувальний постріл у повітря. Ще важче звикнути до роботи в умовах правового беззаконня. Так, зброю охоронець (якщо в нього є дозвіл на її носіння) може застосовувати, як і всі громадяни, тільки у разі необхідної оборони. Допитувати затриманих він взагалі не мас права, адже з огляду на закон він - приватна особа. Заходи фізичної дії з метою захисту клієнта легко кваліфікувати як злісне хуліганство, а переслідування злочинця - як порушення недоторканності житла, вторгнення в приватне життя громадян тощо.

Поговорімо тепер про відбір, підготовку й використання охоронців. Почнімо з відбору. Справа в тому, що самої лише підготовки, навіть за вдосконаленою програмою і в хороших фахівців, недостатньо, щоб перетворити на професіонала людину, яка не має відповідних психофізіологічних, психологічних та моральних якостей. Звичайно, життя саме все розставляє по місцях, але якщо діяти згідно з науковими приписами, то дуже багато що про людину можна дізнатися заздалегідь, піддаючи її спеціальним випробуванням - тестам.

Серед психофізіологічних якостей слід назвати такі, як швидкість реакції, хорошу орієнтацію в просторі, координацію рухів, здатність концентрувати увагу на вибраному об'єкті незважаючи на перешкоди, відчуття часу, емоційну стійкість, здатність продуктивно працювати в стресовій ситуації, уміння швидко переходити з одного виду діяльності на інший та ін.

Серед потрібних психологічних якостей особи найважливішими є такі: інтелектуальний розвиток не нижче статистичної норми; здатність швидко вирішувати головоломки; вміння вчитися на помилках і передбачати наслідки різних подій; уміння поетапно аналізувати і планувати конкретні операції; прагнення доводити до кінця початі справи; незалежність від тиску ззовні.

Вивчаючи кандидатів в охоронці, слід відразу відсіяти психічно хворих та нервових людей, наркоманів та алкоголіків. Не підходять і люди з так званою "важкою" вдачею, образливі, злопам'ятні, зарозумілі, балакучі.

Про моральну сторону людської природи написано багато праць. Тому обмежимося однією фразою: ідеальним є охоронець порядний, чесний, вірний обов'язку перед своєю сім'єю і перед керівником, мас гарну мету в житті. Тобто достатньо серйозна людина не здатна заради миттєвих вигод або сумнівних пропозицій зрадити людей, що довірилися йому, або кидатися в авантюри, жертвувати тим, що в нього є. Отже, вивчення особи кандидатів в охоронці - це не примха. Якщо охорона покликана відігравати серйознішу роль, ніж бути декорацією, то до її підбору треба ставитися відповідально, не шкодуючи часу і коштів, використовуючи для цього досвідчених фахівців-практиків.

Дещо про вік, освіту, професію. Дуже молоді люди не підходять через брак життєвого досвіду, що часто супроводжується морально-психологічною незрілістю, недостатнім освітнім рівнем. Дуже старих важко перенавчати, далеко не завжди з ними вдається знайти відповідний тон у взаєминах з бізнесменом, на якого вони працюють. Найбільш прийнятний вік для охоронця-початківця від 25 до 30 років. Освіта бажано вища або середня спеціальна. Неуки небезпечні в усіх випадках. Щодо колишніх занять найкращими є охоронці із колишніх молодших офіцерів і прапорщиків армії, а також із цивільних осіб, що мають юридичну, економічну або медичну освіту і хорошу фізичну підготовку.

Підібравши команду (у складі трьох осіб), слід її ретельно підготувати. Обов'язковими є: відпрацювання штатних ситуацій; кримінальна й екстремальна психологія; володіння зброєю і підручними засобами; водіння автомобіля; рукопашний бій; медична підготовка; загальна фізична підготовка.

"Штатні" ситуації - це типові схеми дій за різних варіантів нападу на бізнесмена, відомі у практиці охоронної діяльності, а також за матеріалами преси. Кожну з них обов'язково потрібно програти в "натурі", на реальних об'єктах: напад на вулиці, біля входу в під'їзд, у під'їзді, на сходовій клітці, в коридорі, в ліфті, на дачі, на пляжі, під час масового заходу; із застосуванням вогнепальної зброї, електрошокової, газової, холодної; за допомогою автомобіля і без нього; з метою захоплення, завдання тілесних ушкоджень, убивства; снайперська засідка у зручному місці; наліт під час поїздки в автомобілі за містом; вибух або підпал.

Треба відпрацювати дії охоронця в кожному такому випадку: де стояти, сидіти; куди йти, дивитися, бігти, стрибати або повзти; за що ховатися самому і де вкривати клієнта; чим відбиватися; що робити в перші секунди нападу, що потім. Як бачимо, питань для практичного вивчення дуже багато. Саме такої підготовки катастрофічно не вистачає майже всім тим співвітчизникам, які гордо іменують себе "охоронцями". Навіть грамотно розробити маршрут руху по місту не завжди можуть. Сподіваються на своє вміння махати ногами й стріляти, не розуміючи, що стріляють насамперед в охоронця, а потім - в особу, яку він охороняє.

Кримінальна психологія - це передусім уміння виявляти серед оточення потенційно небезпечних людей, щоб "читати" приховані ними наміри за мімікою обличчя, виразом очей, рухами й позами тіла. Професійною мовою таке вміння називається "отримання кримінально вагомої інформації за допомогою візуальної психодіагностики".

Екстремальна психологія - це теорія поведінки у складних обставинах, пов'язаних із підвищеним ризиком, загрозою для життя. Одним із її розділів є конфліктологія - методи аналізу й оптимального вирішення конфліктів. А в сукупності кримінальна й екстремальна психологія є цілою наукою зі своїми встановленими закономірностями.

Стрілецька підготовка потрібна хоча б тому, що будь-який серйозний напад здійснюється за допомогою вогнепальної зброї - від пістолетів до автоматичних гвинтівок і гранатометів. Проте, маючи зброю, мало хто з охорони вміє професійно володіти нею: стріляти на ходу, в падінні, в темноті "на звук", по рухомих у різних напрямках кількох мішенях, з автомобіля, що їде, не цілячись. Трюків (які практично є снайперськими навичками) можна і потрібно вчитися, систематично підтримуючи набуті навички. Корисно також навчитися працювати з ножем (зокрема, кидати його в мішень), з палицею, з довгою палицею, вміти перетворювати на зброю будь-які предмети, що опинилися під рукою.

Водіння автомобіля абсолютно необхідне для охоронця. Важко знайти солідного підприємця, що не має автомобіля, хай навіть зареєстрованого на фірму, а не на нього особисто. Краще, якщо водій одночасно є і одним із особистих охоронців. Всі охоронці мають бути навчені мистецтва водіння автомобіля в екстремальних умовах: їзда по бездоріжжю, по сходах, стрибки на автомобілі через перешкоди, техніка зіткнень з іншими машинами, техніка перевертання.

Загальна фізична підготовка охоронця є також важливою як для розвитку функціональних якостей, так і для підтримки "форми". Щодо першого ясно без доказів, що хороший охоронець повинен володіти витривалістю, швидкістю реакції, спритністю, відмінно орієнтуватися в просторі, вміти падати і стрибати, різко зриватися з місця, точно попадати в ціль, кидаючи, скажімо, камінь чи пляшку.

Цілком можуть знадобитися і більш специфічні здібності:

o пройти по вузькій жердині;

o залізти на велику висоту або стрибнути звідти;

o спуститися з даху багатоповерхівки по канату, перелізти з балкона на балкон;

o пропливти кілька десятків метрів в одязі; .

o пірнути на глибину і підняти звідти вантаж або ще щось. Щодо "форми" зрозуміло, що пропитий і прокурений "амбал" із в'ялими м'язами - дуже слабка гарантія безпеки для підприємця. За інших рівних умов завжди надійніший той, хто веде тверезий спосіб життя і щодня тренується.

Зовнішній вигляд і манери. Недорого коштує охоронець, у якого буквально на лобі написано, хто він такий, який не вміє поводитися ні під час протокольного заходу, ні в ресторані, ні на вулиці. Зрештою, по тих людях, які працюють на певну особу, судять про господаря. А в світі бізнесу репутація має першочергове значення.

Рукопашного бою за короткий час навчитися неможливо. За щоденних інтенсивних тренувань під керівництвом хорошого інструктора потрібно не менше трьох місяців, щоб більш-менш надійно освоїти ази; у звичайних умовах (2-3 тренування на тиждень) - не менше року. Причому вивчати потрібно саме рукопашний бій, а не якесь спортивне єдиноборство на зразок боксу чи вільної боротьби.

Медична підготовка полягає в тому, що охоронець, який уміє надавати долікарську допомогу у випадках кульових і ножових поранень, механічних травм, уражень вогнем і електричним струмом, харчових отруєнь та інших, у багато разів збільшує шанси клієнта (і свої власні) на виживання. Буває багато випадків, коли людина гине лише тому, що нікому було зробити масаж серця, укол судинорозширювального засобу, накласти пов'язку на кінцівку, що кровоточить. До речі, в автомобілі й на робочому місці має бути добре укомплектована аптечка. Необхідно також мати популярний медичний довідник з надання першої допомоги. Охоронці мають знати групу крові того, кого охороняють, приписи і протипоказання до різних ліків.

Зрозуміло, особисту охорону можна навчати і багато чого іншого, наприклад, роботи на комп'ютерах, кримінального права, мистецтва оформлення інтер'єрів, проте все це не стосується їх безпосередніх обов'язків охоронців.