Економічна діагностика - Кривов'язюк І.В. - 2. Методичні підходи до аналізу і оцінки виробничого потенціалу підприємства

Діяльність підприємства і його результатів відображаються в економічних показниках, під якими розуміють кількісну і якісну оцінку досліджуваного явища, процесу, результату.

Оцінка виробничого потенціалу - це багатоступінчастий вимір складових виробничого потенціалу на основі системи економічних показників.

Проблема вимірювання величини виробничого потенціалу досить важлива як у теоретичному, так і практичному плані. Знання виробничих потенціалів підприємств дозволяє визначити сумарний потенціал галузі й народного господарства, створює основу для забезпечення спряженості суміжних підприємств і виробництв. Значення виробничих потенціалів підприємств необхідні для виявлення витрат виробничих ресурсів (величин його елементів), що вимагаються для оптимізації національно-господарських або галузевих темпів і пропорцій розвитку, визначення напрямів інвестиційної політики. Величина виробничого потенціалу являє собою характеристику матеріальних умов відновлення продукції й підвищення її якості й може бути основою для прогнозування обсягів промислового виробництва.

Під виробничим потенціалом розуміється той обсяг робіт у наведених одиницях виміру витрат праці (нормо-години), що може бути виконаний протягом деякого періоду часу основними виробничими робітниками на базі наявних виробничих фондів при дво- тризмінному режимі роботи й оптимальній організації праці й виробництва, тобто виробничий потенціал є динамічною і складною системою і залежить від руху його складових:

Одним з найпростіших підходів до моделювання процесів виробництва є ресурсна модель, яка має такий вигляд [20, с.147]:

де Р - виробничий потенціал, нормо-годин за рік;

Ф - нормативний річний фонд робочого часу, години; К - чисельність основних робітників, чол.;

Рпр - рівень ефективності їхньої праці і його фондоозброєність, частки одиниці.

На нашу думку, недоліком даної моделі є те, що вона не враховує ряд важливих показників і розглядається статистично, а тому дану модель варто уточнити і досліджувати в динаміці:

де Рм - рівень ефективності використання матеріальних ресурсів; Рп - рівень використання виробничої потужності; Рз - рівень придатності основних засобів; Ав - рівень автоматизації виробництва, %; V - швидкість обороту оборотних засобів, дні.

Отже, структурна модель формування потенціалу підприємства показує, що потенціал будь-якого рівня виникає як результат взаємодії ресурсів, що його забезпечують, і компетенцій.

Іншими словами, виробничий потенціал - це технічно, організаційно, економічно й соціально обґрунтована норма ефективного робочого часу основного виробничого персоналу підприємства за певний період календарного часу. Знання виробничого потенціалу дасть можливість вибудувати систему всіх інших оцінок виробничої й економічної потужності підприємства. При цьому тому самому показнику виробничий потенціал, залежно від умов його використання, може відповідати безліч значень показника потенційної потужності.

Виробничий потенціал як показник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогою такого роду комплексних показників усуваються протиріччя, що виникають при оцінюванні рівноприскореного або різноспрямованого руху складових його елементів. Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування дає комплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резерви підвищення ефективності виробництва. При наявності зазначених даних з'являється можливість більш об'єктивно визначати напрямки оптимізації структури потенціалу й шляхи його подальшого нарощування.

Завдання визначення величини виробничого потенціалу є складним, оскільки не існує єдиної методики розрахунку.

Одним з найбільш поширених методів вважається груповий, який об'єднує три складові: ресурсну, процесно-орієнтовну, витратну. При цьому розраховують систему показників стану і ефективності використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами і використовують для характеристики ресурсної складової, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Процесно-орієнтовна складова розрахована на визначення та підтримання умов нормального перебігу виробничого процесу. Необхідними умовами нормального перебігу виробничого процесу на підприємстві є: підтримання у робочому стані машин та устаткування; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментами; живлення агрегатів енергією, виконання транспортних операцій. На підприємстві для позначення всіх цих процесів у сукупності використовується поняття - система технічного обслуговування виробництва.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2-0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів. Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів:

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів; Зо - сума зносу основних засобів; Фк - балансова вартість основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів; Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів:

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів і використовуються при аналізі витратної складової, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача:

де Фв - фондовіддача основних засобів;

Вп - вартість виробленої продукції за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

де Рф - рентабельність основних засобів; Пз - загальний прибуток за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі [11, с.100].

Окрім вище наведеного, існують інші методи розрахунку виробничого потенціалу підприємства, відображені в табл. 4.2.

Кожен з наведених методів має певні переваги і недоліки, згруповані нами в табл. 4.3.

Як бачимо, кожен з цих методів має недоліки і недостатньо повно оцінює виробничий потенціал, тому нижче наведена методика оцінки виробничого потенціалу, яка поєднала в собі показники цих методів, виходячи з особливостей досліджуваного підприємства і застосування їх на практиці.

Процес виробництва здійснюється ефективно за умови поєднання активності дії робочої сили та ефективнішого використання засобів виробництва, тому оцінка виробничого потенціалу підприємства включатиме оцінку основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів.

Таблиця 4.2. МЕТОДИ ТА ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Таблиця 4.3. АНАЛІЗ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Таблиця 4.4. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

Система показників оцінки основних засобів включає показники, які характеризують динаміку руху основних засобів, технічний стан основних засобів, показники, що характеризують ефективність використання основних засобів, наведені в табл. 4.4.

Аналіз матеріальних ресурсів проводиться на основі розрахунку таких показників як: прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість та питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, розрахунок яких поданий у табл. 4.5.

Система показників оцінки трудових ресурсів включає показники руху робочої сили та показники продуктивності праці табл. 4.6.

Таблиця 4.5. ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Таблиця 4.6. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

Оскільки елементи виробничого потенціалу підприємства завжди "працюють" разом, то в принципі можливе як їхнє спільне вимірювання, так і відособлене. Спільна оцінка елементів відразу ж дозволяє визначити величину потенціалу. Найбільш уніфікованим і універсальним вимірником елементів виробничого потенціалу, практика це підтверджує, є їхня ціна або вартість. Порівнянність показників потенціалу в грошовій оцінці в часі й просторі дозволяє виявити динаміку й структуру виробничих потенціалів підприємств і територіальних утворень, розходження й тенденції їхньої диференціації за цим показником, а також за ефективністю використання виробничого потенціалу. У цьому випадку сума вартостей елементів буде характеризувати величину всього виробничого потенціалу підприємства. Таким чином, визначення величини потенціалу пов'язане насамперед з оцінюванням вартості його елементів.

Маючи вартість кожного елемента виробничого потенціалу підприємства, загальну його величину можна розрахувати в такий спосіб:

де П - величина виробничого потенціалу підприємства; В01}х - вартість основних фондів;

Вм - річні витрати на матеріальні витрати виробництва; ФОП - фонд оплати праці.

Доповнює аналіз виробничого потенціалу дослідження тенденцій зміни співвідношень [17, с.363]:

де П - прибуток; N - обсяг виручки; С - собівартість.

При виконанні умов нерівності (4.10) темп зміни прибутку перевищує темп зміни виручки і темп зміни собівартості. Якщо умови даної нерівності виконуються - це значить, що виробничий потенціал підприємства зростає.

Загалом, вибір методу оцінки виробничого потенціалу залежить від багатьох чинників впливу, які слід враховувати для діагностування діяльності кожного окремо взятого підприємства.