Економічна злочинність в Україні - Кравчук С.Й. - 6.1. Механізми вчинення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності правопорушень

6.1. Механізми вчинення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності правопорушень

З розширенням зовнішньоекономічних зв'язків нашої держави злочинні формування в сфері економіки отримали можливість діяти подібно до офіційних суб'єктів економічної діяльності, розробляти і використовувати нові способи легалізації незаконно отриманих коштів та впроваджувати їх в легальну економіку через легітимні фінансово-господарські механізми. Злочини, які скоюються у зовнішньоекономічній сфері, мають ряд негативних наслідків, головним з яких е відплив капіталу з України і приховування валютної виручки в закордонних банках. Такі протиправні дії дозволяють накопичувати значні капітали в руках певної групи населення шляхом ввезення частини їх в Україну і направляти у нелегальний сектор економіки. Щорічно поза банківською системою знаходиться в обігу майже 4 млрд. доларів США. Поряд з цим основним джерелом надходження значних валютних коштів до кримінальних структур є їх злочинна діяльність, пов'язана із зовнішньоекономічними господарськими операціями [12, с. 32].

Питання тіньового обігу валютних коштів, отриманих в процесі незаконного вчинення зовнішньоекономічних операцій, науковцями України не вивчалось. В той же час ця проблема є досить актуальною, оскільки кошти, переведені господарюючими суб'єктами та фізичними особами за кордон, не просто знаходяться там на банківських рахунках, а перебувають в обігу, тобто приносять тій чи іншій державі прибутки.

Нелегальний обіг валютних коштів, здобутих внаслідок експорту товарів за кордон, у подальшому здійснюється в таких формах:

вносяться на рахунки в закордонні кредитно-розрахункові установи і використовуються в безготівковій формі;

використовуються для придбання нерухомого майна в Україні та закордоном;

легалізуються шляхом інвестування іноземними громадянами о приватні економічні структури України;

повертаються в Україну у вигляді ввезення поза митним контролем товарів;

ввозяться контрабандним шляхом в нашу державу, де вкладаються у нелегальне виробництво або легалізуються шляхом придбання акцій господарюючих суб'єктів.

Як правило, поза митним контролем в Україну ввозяться алкогольні, тютюнові вироби та товари першої необхідності, які становлять майже 90% від загальної кількості ввезених. У наступному вони реалізовуються на ринках, податки від цього до державного бюджету не надходять.

Основним завданням зовнішньоекономічної діяльності є підтримання позитивного балансу між експортом та імпортом, забезпечення стійких валютних надходжень в Україну і вирішення за їх рахунок структурної побудови економіки нашої держави. Правопорушення, пов'язані з приховуванням валютних надходжень в Україну і порушенням митних правил, значно скорочують обсяги валютних надходжень, що негативно впливає на економічний розвиток країни. На сьогодні Кримінальним кодексом України встановлена матеріальна відповідальність за ухилення від повернення виручки в іноземній валюті та незаконне відкриття або використання за межами нашої держави валютних рахунків. З метою припинення протиправних дій з валютними цінностями правоохоронні органи щорічно викривають до 20 тис. правопорушень, внаслідок чого до кримінальної відповідальності притягується майже 10 тис. осіб, а адміністративної — близько 14 тис. осіб. В той же час, не дивлячись на значні обсяги проведеної правоохоронними органами роботи, її ефективність поки що залишається низькою у зв'язку з недосконалістю ст. ст. 207 та 208 Кримінального кодексу України. Диспозиція цих статей не охоплює ряд суспільно небезпечних дій, пов'язаних з порушеннями правил здійснення валютних операцій в Україні [2]. До таких дій необхідно віднести:

- незаконне вивезення за межі України валютних цінностей;

порушення при одержанні резидентами кредитів у іноземній валюті;

придбання цінних паперів іноземних фірм без ліцензій Національного банку України;

приховування суб'єктами господарської діяльності звітності про валютні операції.

На сьогодні керівники нелегальних підприємницьких структур, відчуваючи безкарність, досить активно легалізовують кошти, здобуті в Україні злочинним шляхом, як в Україні так і за кордоном. Проблема "відмивання" таких коштів і осідання їх в підприємницьких та банківських структурах за кордоном залишається актуальною для правоохоронних органів [17, с. 3|. Відмічається тенденція створення підприємств з іноземними інвестиціями не для здійснення статутно! діяльності, а для одноразових зовнішньоекономічних операцій на користь іноземного партнера. За попередніми підрахунками, майже 70$ валютного прибутку в Україну не повертається, і лише 10% валютній коштів, що повертаються в нашу державу, використовуються для розвитку підприємництва.

В той же час організаційно-процесуальний рівень діяльності правоохоронних органів не завжди дає можливість отримати навіть первинні доказові документи, необхідні для порушення кримінальних справ, шо обмежує співробітників у доступі до фінансових документів через відповідні служби інших держав. Тому проведення розслідування таких фіктивних фінансово-господарських угод практично неможливе. Тобто скоїти міжнародний злочин на зовнішньоекономічному каналі не становить особливих труднощів для визначеного кола економічних злочинців, а провести процесуальне документування — неможливо.

Таким чином, до суб'єктів, якими вчиняються згадані протиправні дії, застосовуються лише фінансові санкції, хоча такі дії завдають збитків економіці нашої держави, відволікають з легального обігу величезну кількість валютних коштів, отриманих в результаті зовнішньоекономічної діяльності, сприяють їх відпливу у тіньовий сектор економіки та за кордон. Правоохоронні органи в сьогоднішніх правових рамках не можуть боротися зі згаданими правопорушеннями, оскільки адміністративну та кримінальну відповідальність за їх вчинення непередбачено. Тому відповідальність, яка передбачається ст. 162 Кодексу законів про адміністративні правопорушення України, повинна розглядатися в плані кримінальної відповідальності [2]. Внесення таких змін підвищило б відповідальність керівників суб'єктів підприємницької діяльності за порушення ними чинного законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності.