Економічна злочинність в Україні - Кравчук С.Й. - 9.2. Нейтралізація загроз економічної злочинності фіскальній системі України

Під прикриттям суб'єктів тіньового сектору економіки масовим стає ухилення від сплати податків, яке набуло загрозливого для економіки характеру. Так, за фактами ухилень від сплати податків, згідно з статистичними даними інформаційного бюро МВС України, щорічно порушується 4,2-4,5 тис. таких кримінальних справ [34, с. 2].

Значні збитки економіці України наносить формування окремими підприємствами своєї політики по свідомому нанесенню збитків бюджету держави внаслідок не законного відшкодування їм податку на додану вартість.

У більшості випадків злочинні схеми реалізовуються за участю значної кількості посередників між підприємствами-експортерами (виробниками товарів) та підприємствами-нерезидентами, з якими українські підприємства укладають (як правило, через комісіонерів) зовнішньоекономічні контракти. Такі протиправні схеми надзвичайно ускладнюють доведення умислу службових осіб підприємств-експортерів на незаконне відшкодування податку на додану вартість. Крім того, виявлення злочинних схем також ускладнюється тим, що в них використовуються суб'єкти підприємництва, зареєстровані у різних регіонах держави, що впливає на своєчасність перевірок законності проведення зовнішньоекономічних операцій.

Основними проблемами контролю за законністю відшкодування ПДВ є складнощі встановлення умислу службових осіб підприємств-експортерів на незаконне відшкодування ПДВ та своєчасність перевірок законності проведення зовнішньоекономічних операцій, що зумовлює значна кількість посередників між підприємствами (експортерами й нерезидентами) із різних регіонів держави.

Для нейтралізації загроз держбюджету країни та недопущення економічних збитків державі джерела з числа фахівців, враховуючи названі чинники й обставини, вважають за доцільне виробити й внести необхідні зміни у чинне податкове законодавство, зокрема норми про:

- заборону відшкодування ПДВ підприємствам, що здійснюють експорт товарів, робіт та послуг через посередників;

відкриття та використання спецрахунків по операціях з ПДВ лише у відділеннях Держказначейства;

дозвіл на відшкодування ПДВ лише за умови проведення органами ДПА зустрічних перевірок "по ланцюгу до виробника";

практику нарахування ПДВ по другій події (існувала в Україні до 1997 р.).

Отже, можна зробити висновок, що стрімке зростання економічної злочинності в Україні тісно пов'язане з проблемою фіктивного підприємництва та нанесення такими суб'єктами збитків внаслідок вчинення так званих податкових злочинів. На тлі масового його поширення боротьба з цим суспільно небезпечним явищем ведеться ще в недостатньому обсязі. На виконання завдань, визначених Указом Президента України №671/2004 від 23.06.2004 р. "Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість", та дорученням Президента України правоохоронним органам від 17.10.2006 р. "Щодо виявлення і документування правопорушень в сфері адміністрування податку на додану вартість" органами податкової міліції щорічно порушується близько 4 тис. кримінальних справ. В той же час припинити цей масовий злочин в Україні, без застосування репресивних щодо керівників господарюючих суб'єктів заходів, неможливо [44, с. 3].

За попередніми підрахунками, сьогоднішня макроекономічна модель усіх економічних злочинів зводиться до механізму перерозподілу валового продукту на користь тіньового сектору економіки. При цьому найбільш уразливим місцем економічного криміналу є ділянки стикування цих двох економік у момент переливання капіталу з легального у тіньовий сектор економіки. А це означає, що за допомогою виявлення каналів його спрямовування можна відтворити картину ухилення того чи іншого господарюючого суб'єкта від сплати податків до державного бюджету. Крім цього, залежно від своєї сфери, економічні злочини будуть мати відповідну класифікацію: "ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів", "привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем" та їм подібні. На сьогодні практично всі правоохоронні органи розробляють одного і того ж системного макроекономічного суб'єкта підприємницької діяльності, але кожний проводить оперативно-розшукові заходи ізольовано, що дозволяє опрацювати лише один фрагмент цієї системи [40, с. 42]. Тобто правоохоронними органами ведеться безсистемна епізодична роботи по виявленню та документуванню правопорушень у економічній сфері. Усунення цього не

доліку потребує удосконалення взаємодії на якісному рівні, який в лягає у виробленні єдиного уявлення про оперативну ситуацію, і відображала б систему засновницьких, фінансово-економічних кримінальних та інших елементів. Такий підхід дозволить кожному підрозділу мати своє визначене місце в даній системі протидії економічній злочинності. Створена загальна інформаційна системам волить у подальшому перейти до більш глибокої інтеграції і централізації процесу керування боротьбою з економічною злочинністю в рамках спеціального координаційного центру. Основою такого повинні бути координаційні робочі групи, створені з представників органів Служби безпеки, МВС та ДПА України.

Крім того на законодавчому рівні необхідно прийняти норми, які б передбачали кримінальну відповідальність за економічні злочини, що до сьогодні Кримінальним кодексом України не передбачається, ос дозволить суттєво вплинути на покращання криміногенної ситуації) цій сфері.

Розглядаючи проблему боротьби з тіньовою економікою, слід зазначити, що одними кримінально-правовими заходами вирішити її неможливо. Для нейтралізації цього явища, а отже й поліпшення криміногенної ситуації в сфері економіки, вбачається доцільним внести змінило законодавчих та інших нормативних актів, які регламентують порядок створення та реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та їх функціонування. В першу чергу це стосується Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який має багато недоліків. Зокрема, цим законом встановлений надто спрощений порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, яким функції органів державної реєстрації практично зведено до фіксації фактів подачі документів та видачі свідоцтв про реєстрацію.

Не передбачена й перевірка правоохоронними органами та Державною податковою адміністрацією джерел походження коштів, на підставі яких створюються підприємницькі структури.

Створенню фіктивних структур сприяє й те, що виконавчі комітети часто реєструють за однією або неіснуючою адресою декілька підприємств. Нині в розшуку перебувають десятки тисяч суб'єктів підприємницької діяльності, які не сплачують податків і створюють ґрунт для функціонування кримінальних угруповань. П'яту частину з них зареєстровано в м. Києві, значною є їх кількість також у Донецькій, Харківській, Одеській областях.

Посадові особи органів виконавчої влади, які реєструють суб'єктів підприємницької діяльності, не відповідають за вчинення правопорушень. В цих умовах Державна податкова адміністрація позбавлена можливості здійснювати належним чином контроль за діяльністю таких підприємницьких суб'єктів.

Разом з тим законодавство надто ускладнило процедуру скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Рішення про це може бути прийняте лише судом або господарським судом. Через недостатню штатну чисельність судів розгляд ними справ про скасування державної реєстрації є досить проблематичним.

Тому доцільно було б внести зміни до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", передбачивши наділення органів державної реєстрації правом прийняття рішення про скасування реєстрації. У разі незгоди з прийнятим рішенням зацікавлені особи могли б перенести розгляд справи у суд.

Не регламентовано законодавством і питання про терміни початку підприємницької діяльності після державної реєстрації. Це призводить до того, що після реєстрації ряд підприємств тривалий час відображають у своїх звітах, що не здійснюють передбаченої статутними документами діяльності, приховуючи цим свої доходи від оподаткування.

Отже, враховуючи причинну ситуацію виникнення правопорушень в економіці, вбачається за доцільне поряд з внесенням в Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" запропонованих доповнень, спрямованих на посилення боротьби з тіньовим сектором економіки, провести в Україні суцільну перереєстрацію всіх суб'єктів підприємницької діяльності, яка б відрізнялась від проведеної в 2005—2006 рр. При її проведенні передбачити встановлення правоохоронними органами наявності суб'єктів підприємництва, фактичного обсягу статутного капіталу вказаному у статутних документах, а також обов'язкове походження капіталу у засновників.

Усе це дасть можливість чітко відокремити сумлінних підприємців, які роблять свій внесок в розбудову економіки України, від осіб, котрі користуючись недосконалістю законодавства, використовують підприємництво для прикриття своїх антисуспільних корисливих дій.