Економічна злочинність в Україні - Кравчук С.Й. - 12.1. Теоретико-практичні основи вироблення заходів по протидії економічній злочинності

12.1. Теоретико-практичні основи вироблення заходів по протидії економічній злочинності

Негативні наслідки економічної злочинності мають досить серйозне значення для ринкової економіки. Адже порушення господарюючим суб'єктом передбачених чи не передбачених чинним законодавством норми призводить до набуття неправомірних переваг над конкурентами. Крім цього такий суб'єкт, забуваючи про свої обов'язки перед суспільством, порушує податкове законодавство, ухиляючись тим самим від оподаткування, валютне чи зовнішньоекономічне законодавство зумисно створює ситуацію власного банкрутства або ж вчиняє інші неправомірні діяння, зменшуючи власні витрати і створюючи значні проблеми для чесної підприємницької діяльності. Іноді економічні переваги, отримані підприємцем внаслідок порушення зобов'язань, настільки значні, що працюючому в рамках діючого законодавства підприємцю важко функціонувати поряд з нечесно працюючим партнером. Таким чином, злочинні наміри розповсюджуються в окремих чи усіх галузях економіки.

Україна вже перейшла цей небезпечний бар'єр. Однак чи можна вважати, що діяльність суб'єктів економічної злочинності неможливо припинити?

Є ряд підстав вважати цей висновок передчасним. Зокрема:

необхідно враховувати швидкість і темпи трансформаційних процесів, які відбуваються в економіці нашої держави. Загальновідомо, що реформи мають проводитися рішуче, швидко, без права на помилки, результатами яких є величезні збитки для суспільства. Затягування реформаційних процесів, тупцювання на місці або неадекватність дій до тієї ситуації, що реально складається, є досить небезпечним шляхом для нашої держави;

у будь-якій суспільно-економічній системі не буває безвихідних ситуацій. Розпад старих її елементів є також історичним виходом, оскільки на цьому розпаді анігілюються накопичені у минулому антагоністичні суперечності і формуються нові соціальні, економічні та політичні відносини і структури;

темпи й характер перебігу трансформаційних процесів, як вже зазначалося, залежать від державницької та патріотичної позиції тієї частини населення, яка формує основний скелет України;

аналіз стану та тенденцій динаміки функціонування економічної злочинності дозволяє стверджувати, шо вона вже досягла максимальної межі у своєму розвитку і на сьогодні за абсолютними характеристиками вступає у фазу подальшого скорочення. Проте, внаслідок продовження політичної кризи в державі, вона може ще незначною мірою продовжувати активізуватись;

— значна роль у процесі подолання економічної злочинності належить активній державній політиці, особливо такого її напряму, як реалізація раціонально-прагматичної та оптимально-виваженої законодавчої стратегії, що диференційовано спрямована на обмеження та знищення тих чи інших її протиправних проявів в залежності від рівня їх соціально-економічної небезпечності.

Досліджуючи питання "економічна злочинність", визначаючи її поняття, основна увага зверталася на розробку системи державних заходів по її протидії. В той же час цей правовий аспект охоплює значне поле різногалузевих та різнопрофільних проблем економічної сфери. Для їх комплексного вирішення необхідна науково-теоретична основа, яка б на науковому рівні дозволила систематизувати всю різноманітність проблем, стала засобом для виявлення, упередження і профілактики такого негативного суспільного явища.

Негативні наслідки у згаданих в дослідженні прикладах значно виходять за межі ринкової економіки. При цьому суспільству наносяться значні збитки внаслідок недоотримання бюджетом відповідних сум податків, що посилює соціальну напругу в окремих регіонах чи державі в цілому. Іншими негативними наслідками є економічні збитки для окремих громадян: породження безробіття, ріст орендної плати, погіршення умов праці та ЇЇ оплати, екологічні збитки навколишньому середовищу. Крім того, що є головним, — це порушення в громадян держави правосвідомості.

Проведений економічно-правовий аналіз проблем регулювання підприємницької, управлінської, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності підтверджує необхідність вдосконалення нормативно-правових актів з ряду питань регулювання фінансово-господарських процесів.

Аналізуючи прийняті за роки існування України як самостійної держави законодавчі та нормативні акти, виступи керівників нашої держави, можна зробити висновок про відсутність розуміння в Україні необхідності системного підходу до боротьби з економічною злочинністю. Нечасто ними пов'язуються проблеми протидії правопорушенням службових осіб органів влади та управління з боротьбою із економічною злочинністю.

В останні роки науковці нашої держави висловлюють ідею легалізації прибутків економічних злочинців. В той же час легалізація означає узаконення протиправної діяльності, адже під легалізацією в кримінології розуміють усунення причин та умов, які призводять до вчинення злочинів, тобто створення умов, що забезпечують можливість і необхідність дотримання в державі діючих норм законодавства.

Економічна злочинність порушує баланс суспільної політики розподілу, оскільки шляхом протиправних діянь значна група керівників господарюючих суб'єктів отримує матеріальний зиск за рахунок інших працівників, які чесно заробляють незначні кошти для забезпечення власного фізичного існування. Фактично вони вимушені забезпечувати шляхом сплати податків і обов'язкових платежів соціальну стабільність та благополуччя держави, чим успішно користуються економічні злочинці.

Таким чином, економічна злочинність серйозно протистоїть благополуччю громадян держави, що становлять основу її функціонування. Тому передумовою для налагодження нормальної життєдіяльності України є здатність правоохоронних органів ефективно протидіяти і боротися з економічною злочинністю.

Запропоновані на державному рівні в останні десять років заходи певною мірою призвели до розуміння окремих проблем, пов'язаних з боротьбою із економічною злочинністю, В основному такі проблеми розглядались на засіданнях Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, який функціонував тоді при Президентові України до 2004 р. В той же час його учасниками висловлювались пропозиції у вигляді загальноправових заходів. В останні роки політична боротьба між партіями за владу в Україні усунула питання протидії економічній злочинності на останній план. Це призводить до зростання обсягу тіньової економіки, про шо відмічалось у першому розділі. Оскільки заходи по протидії їй не здійснюються, то складається враження, що керівництву держави це вигідно, оскільки відсутність контролю сприяє подальшому нагромадженню капіталів у близького оточення вищих керівників нашої держави.

Безумовно, для покращання рівня боротьби з економічною злочинністю потрібні більш радикальні заходи. Одним із них є створення спеціальної комісії із працівників правоохоронних органів для розробки заходів в межах єдиної і погодженої стратегії. Основним результатом роботи такої комісії повинна бути підготовка пропозицій щодо організації перспективної роботи протидії економічній злочинності в сфері приховування прибутків від оподаткування. На фоні невпинного росту цін невирішення цієї проблеми створить дефіцит бюджету України, а це призведе до неотримання протягом цілих календарних періодів заробітних плат, пенсій та стипендій і, як наслідок, може спричинити соціальний вибух у державі.

Крім цього така комісія повинна мати право у вільних власних діях щодо детального визначення своїх завдань. Зокрема робота її членів не повинна пов'язуватись яким-небудь визначенням економічної злочинності, а може стосуватися вирішення усіх питань усього спектру цієї правової сфери. Тобто вони можуть обговорювати і приймати окремі рішення щодо господарсько-правових порушень, які не зовсім входять в рамки кримінальних, але межують з ними. Заходи, які запропонує комісія, не повинні завдавати збитків чесному підприємництву.

Найпершим завданням для комісії повинно стати детальне ознайомлення з роботою усіх правоохоронних органів щодо здійснюваних ними заходів по боротьбі з організованою злочинністю. Після чого її члени повинні;

обговорити питання визначення методів дослідження форми економічної злочинності, систем її діяльності, а також про дієвість застосованих певним правоохоронним органом заходів боротьби з нею;

внести пропозиції про підвищення інформованості підприємств і суспільства про чинні цивільно-правові чи інші норми;

прийняти рішення про підвищення ефективності державного контролю в різних галузях, як наприклад:

а) встановлення реальної суми податків, які повинен сплачувати кожний суб'єкт господарювання та перерахування до Державного бюджету,

б) визначення найбільш ефективних форм співпраці між контролюючими та правоохоронними органами для координування спільних
зусиль в податковій, валютній галузях, реєстрації економічної діяльності у зв'язку зі сплатою податку на додану вартість чи інших обов'язкових платежів;

обговорити питання про розподіл ресурсів для структур, якими здійснюються заходи по боротьбі з економічними злочинами, а також внести конкретні пропозиції про покращання використання наявних фондів;

дослідити питання про можливості застосування контрольних заходів при утворенні суб'єктів господарювання, а також здійснення контролю за наданням відомостей про обсяги сплати податків і проведення більш ефективних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств;

рекомендувати прийняття законодавчих заходів у господарському, трудовому, кримінальному та інших галузях права;

обговорити питання про покращання співпраці з правоохоронним органами інших країн у сфері боротьби з економічної злочинністю.

Крім цього комісія повинна подати для розгляду Президенту звіти про фінансові затрати, необхідні для вирішення наведених вище завдань.

З урахуванням висловлених на відповідних засідання думок комісія повинна підготувати напрямки подальшої розробки проблем боротьби з економічною злочинністю і, при необхідності, внести пропозиції Президенту України про прийняття додаткових указів, розпоряджень чи інших нормативних документів. Безумовним елементом в діяльності таких комісій повинно бути виконання вимог про правові гарантії і недоторканність особистості. Комісія повинна мати статус комітету. Враховуючи завдання, які нею вирішуватимуться, до її складу повинно входити обмежена кількість членів.

Для підготовки рішень та рекомендацій, а також організації певних оперативно-розшукових заходів чи процесуальних дій до складу таких комісій необхідно ввести дві групи референтів. До однієї з них потрібно включити представників правоохоронних органів та союзу підприємців, а до другої — осіб, які за своїми професійними обов'язками повинні боротися з економічною злочинністю або ж тих, хто за своєю професією має досвід боротьби з економічною злочинністю.

Для налагодження функціонування комісії необхідно:

сформувати комісію із трьох членів, якій доручити підготувати пропозиції про першочергові заходи боротьби з економічною злочинністю;

прийняти рішення про склад запропонованих вище груп референтів, а також спеціалістів, експертів, секретарів та інших співробітників комісій.

Система боротьби з економічною злочинністю повинна здійснюватися на основі безумовного виконання законів та дотриманні державної дисципліни службовими особами органів виконавчої влади усіх рівнів. Безумовно, побудова демократичної і правової держави, корінні зрушення у боротьбі з економічною злочинністю можливі лише при наявності незалежної судової влади та ефективно діючих правоохоронних органів. На жаль, сьогоднішня судова система України не здатна гарантувати громадянам захист їхніх прав та свобод. Прийнятий в 2003 р. Закон України "Про судоустрій України" нічого не змінив у судовій системі і є ніщо інше, як узагальнення окремих законодавчих актів, які регламентували функціонування судів у нашій державі.

У 2007 р. судами в Інтернеті відкрито сайт який щоденно поповнюється рішеннями по кримінальних, цивільних, господарських справах. Безумовно, це один із кроків до гласності в діяльності українських судів, оскільки такі обставини примусять суддів бути об'єктивними у прийнятті рішень, а це, частково, позбавить їх певних матеріальних "стимулів" від обвинувачених у справах. В той же час такий задум реалізовуватиметься настільки формально, що їхнім сайтом ні один нормально мислячий громадянин не буде зацікавлений в ознайомлені з надрукованими матеріалами, оскільки, наприклад, постанови на порушені кримінальні справи для порівняння їх з вироками на сайті не подаватимуться, а це не дозволить громадянам нашої держави зробити висновки про правильність прийнятих рішень.

Ще одна пропозиція жваво обговорюється сьогодні правознавцями та й громадянами України — всенародні вибори суддів. Так, можливо в демократичній державі подібна процедура була б ефективною. Слід наголосити: в нормально функціонуючій демократичній державі, але не в Україні, оскільки навіть дуже гарну ідею ми настільки можемо опоганити, що самі не повіримо в її благородність для суспільства.

Основною причиною, яка призводить до неможливості реалізації в Україні будь якого заходу по боротьбі з економічною злочинністю, є хабарництво. В той же час в останні роки відзначається відсутність інтересу до цієї теми внаслідок:

розчарування громадськості в ефективності кримінально-правових заходів впливу на наявну в Україні ситуацію;

побоювання наслідків, до яких може спонукати належне виконання встановлених Кримінальним кодексом України та відповідними законами положень.

Друге можна визначити й іншими словами: чи варто обговорювати шляхи найбільш дієвого застосування положень Закону України "Про боротьбу з корупцією", якщо суспільство пронизане міцними нитками корупції? Створюється думка, що розірвавши ці нитки, наше суспільство — у своєму нинішньому вигляді — зруйнується. Такі міркування негативно впливають на правильне розуміння правоохоронцями змісту кримінально-правового поняття "антикорупційна заборона". Зокрема, багато практиків помилково вважають незлочинною так звану хабар-подяку. Однак кримінально каране як заздалегідь обговорене одержання цінностей або майнового зиску, так і хабар, що випливають з дії (бездіяльності) службової особи на користь хабародавця або осіб, що представляють їх, не передбачалися.

Таким чином, ідеєю про пріоритетність попереджувальних, а не каральних заходів щодо боротьби з корупцією перейняті багато програм Президента. В той же час конкретні пропозиції по усуненню цього негативного для суспільства явища за останні роки так і не надходили. Тому кожен правоохоронний орган бореться з ним на свій розсуд.

На підставі узагальнення світового досвіду боротьби з корупцією доцільно застосувати такий комплекс заходів: контроль за витратами чиновників, визнання недійсними угод, за вчинення яких отриманий хабар, неприпустимість цензури у формі переслідування журналістів за неправду, підвищення зарплати державних службовців і т. ін.