Економічна теорія - Мочерний С.В. - 2.4. Ринкова рівновага та механізми її досягнення

Уже більше двох століть представники різних економічних напрямів і шкіл намагаються охарактеризувати основні умови та механізм досягнення ринкової рівноваги. Практика постійно вносить корективи у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'являються нові моделі і теорії досягнення ринкової рівноваги. Крім того, економічна система розвинутих країн зазнала у XX ст. таких кількісно-якісних змін, що за допомогою ринкових важелів її рівновагу відновлювати неможливо. Дослідження найважливіших законів функціонування і розвитку рівноваги сучасної ринкової системи, їх відображення в економічних поглядах представників різних напрямів політичної економії, а також еластичність попиту і пропозиції та їх основні види є важливим розділом економічної теорії.

Основні закони ринкової рівноваги та механізм їх дії

Сутність попиту та пропозиції.

Категорії "попит" і "пропозиція" у світовій економічній літературі трактуються неоднозначно. Згідно з визначенням К. Маркса "попит — це представлена на ринку потреба в товарах", а пропозиція — "продукт, який знаходиться на ринку або може бути доставлений на нього". Американські економісти К. Макконнелл і С. Брю визначають попит як "кількість продукту, який споживачі готові і спроможні купити за певною ціною із можливих протягом певного проміжку часу цін" . "Пропозиція — це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити і запропонувати для продажу на ринку по кожній конкретній ціні із низки можливих цін протягом певного проміжку часу". Американський економіст Дж. Розенберг визначає попит як "прагнення і здатність купувати товари і послуги", а пропозицію як "ціну, за якою особа готова продати". Водночас у підручнику "Економікс" П.-Б. Самуельсона та інших визначення цих категорій відсутнє.

Автори підручника "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" стверджують, що "попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі", а "пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок в певному обсязі і в певний час". В іншому підручнику попит охарактеризовано як "платоспроможну потребу у певному товарі", а пропозицію — як "кількість товарів, які виробники можуть і хочуть виробити".

Основним недоліком більшості наведених визначень попиту є його ототожнення з платоспроможним попитом. Крім того, окремі автори обмежують попит лише потребами або платоспроможними потребами в товарах, що є недостатнім за умов інтенсивного розвитку сфери послуг і потреб в різноманітних послугах.

Попит — потреба в наявних на ринку товарах і послугах, що можуть бути надані, а також окремі аспекти економічних відносин у специфічних формах, які при цьому виникають.

Недоліком наведених дефініцій сутності пропозиції є передусім те, що товари розглядаються, як такі, що можуть бути вироблені, а не як наявні на ринку, і як прагнення до їх виробництва. Час їх виготовлення у різних сферах і галузях економіки неоднаковий, тому до моменту виробництва товарів може пройти певний строк, протягом якого потреба в них відпаде. Пропозицію (як і попит) не можна обмежувати лише виготовленими товарами. До неї слід включати величезну сукупність матеріальних та нематеріальних послуг, які можуть бути надані в будь-який момент.

Пропозиція — товар, який знаходиться на ринку або може бути доставлений до нього, вся сукупність видів діяльності, які можуть розпочатись на вимогу покупців з метою виробництва послуг, а також специфічні форми економічних відносин, що при цьому розвиваються.

Взаємодію попиту і пропозиції регулює комплекс відповідних законів.