Економічна теорія - Мочерний С.В. - Економічний зміст конкуренції.

В економічній системі розвинутих країн поєднуються ринкові важелі саморегулювання господарства з корпоративним плануванням і державним регулюванням, однак їх економіка все одно періодично зазнає криз. Однією з вагомих причин недосконалої дії механізму поєднання цих важелів є наявність монополій у різних сферах господарства. П.-Е. Самуельсон охарактеризував реальну економіку більшості регіонів планети як поєднання елементів конкуренції з недосконалостями, породженими монополіями. З'ясування сутності конкуренції і монополії, причин виникнення і механізму взаємодії, законів розвитку цих процесів дає змогу більш дієво впливати на розвиток сучасного господарського механізму.

Сутність конкуренції та її вплив на концентрацію виробництва

Економічний зміст конкуренції.

Незважаючи на семитисячний період існування товарного виробництва, який супроводжується конкуренцією між товаровиробниками, і тривалий період конкурентної боротьби в умовах капіталізму, категорія "конкуренція" (лат. concurrentia — змагання, суперництво) не була чітко визначена у працях класиків політичної економії і марксизму. Так, А. Сміт розглядав конкуренцію як суперництво індивідуальних покупців на ринку за найвигідніші умови купівлі-продажу товарів. К. Маркс стверджував, що конкуренція нав'язує кожному окремому капіталісту іманентні закони капіталістичного способу виробництва як зовнішні примусові закони. Ф. Енгельс називав її способом ведення промисловості, за якого вона управляється окремими приватними власниками, а притаманні товарному виробництву закони виявляються в єдиній формі суспільного зв'язку — в обміні — і діють на окремих виробників як примусові закони конкуренції. Таку форму обміну він називав "вільною конкуренцією".

Конкуренція не набула чіткої категоріальної визначеності і в працях сучасних економістів. Так, у словнику "Політична економія" конкуренція характеризується як "...властива товарному виробництву боротьба за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і водночас механізм регулювання пропорцій суспільного виробництва". У "Великому економічному словнику" ця категорія визначається як "змагання між товаровиробниками за найвигідніші сфери прикладання капіталу, ринку збуту, джерела сировини " . У "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна визначення повніше: "1) протиборство, суперництво між виробниками товарів і послуг за можливість збільшення прибутку; 2) існування на ринку багатьох виробників (продавців) і покупців і можливість їх вільного входу на ринок і виходу з нього".

У навчальному посібнику "Сучасна економіка" стверджується, що конкуренція — "це вільне суперництво між виробниками і покупцями за отримання максимального доходу". В іншому підручнику російських учених конкуренція характеризується як "протиборство, суперництво між виробниками товарів і послуг за право отримання максимального прибутку", а також дається друге визначення, аналогічне тому, яке було в "Економічній енциклопедії". Українські вчені А. Задоя та Ю. Петруня вважають, що конкуренція — "це суперництво економічних суб'єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів " .

Визначення цієї категорії в політекономічному аспекті майже тотожні. Так, у підручнику "Економічна теорія (політекономія)" конкуренцію визначено як "суперництво між учасниками ринкової економіки за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів"8. У підручнику українських авторів "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" конкуренцію охарактеризовано як "...ринкова форма, в межах якої багато продавців протистоять значній кількості покупців... ". У "Словнику сучасної економічної теорії Макміллана" англійських учених загальне визначення цієї категорії відсутнє.

Позитивним у наведених визначеннях є акцент на боротьбі між товаровиробниками або економічними суб'єктами за отримання прибутку, а також виокремлення такої важливої функції, як механізм регулювання пропорцій суспільного виробництва.

Основним недоліком всіх визначень є позаісторичний підхід до цієї проблеми, який найповніше виражається у характеристиці конкуренції як вільного суперництва (що ігнорує сучасні форми конкуренції та вплив на них держави), як ринкової форми (оскільки вона перестала бути лише ринковою) та ін.

Конкуренція — регульована економічна форма суперництва і боротьби між суб'єктами різних типів і форм власності та всередині них за найвигідніші умови та результати виробництва, обігу і розподілу з метою привласнення максимального доходу і передусім найбільшого прибутку.

Повніше сутність конкуренції розкривають виконувані нею основні функції:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції тощо. Ця функція певною мірою збігається з однією із функцій закону вартості, але є значно ширшою за неї;

2) стимулювання переливу капіталу всередині галузей, між ними, а також між сферами економіки, внаслідок чого конкуренція є важливим елементом господарського механізму, а саме механізму регулювання процесу розширеного відтворення економічної системи;

3) посилення процесів концентрації та централізації виробництва і капіталу, що слугує однією з найважливіших причин виникнення монополій;

4) інтенсифікація праці внаслідок конкуренції між найманими працівниками, що сприяє зростанню кількості безробітних, масштаби якого негативно впливають на становище зайнятих працівників;

5) обмеження розвитку малих та середніх підприємств, їх масове банкрутство внаслідок використання нечесних методів конкуренції великими компаніями;

6) зростання вартості товарів і послуг, спричинене використанням гіпертрофованої реклами та деяких інших видів маркетингової діяльності підприємств у їхній боротьбі за споживачів, ринки збуту;

7) сприяння корумпованості державного апарату та зрощуванню його а великим бізнесом, породжені конкуренцією за отримання державних замовлень.

Глибинну сутність конкуренції втілює закон конкуренції, але в сучасній економічній літературі ці проблеми розкриваються спрощено.