Кредит і банківська справа - Вовчак О.Д. - Тема 10 КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ І ПОСЛУГ

10.1. Основи класифікації банківських операцій і послуг

10.2. Пасивні банківські операції та їх характеристика

10.3. Активні банківські операції та їх характеристика

10.4. Характеристика банківських послуг

10.1. Основи класифікації банківських операцій і послуг

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати якість.

Усі банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують:

— операції зі залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції);

— операції, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів (розрахункові та касові операції);

— операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції).

Зазвичай, коло операцій, що їх виконують банки, значно ширше, але саме ці операції є обов'язковими і належать до суто банківських операцій. Згідно зі ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", здійснювати їх у сукупності мають право тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію. Саме тому їх називають базовими операціями банків.

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Нині основна маса українських банків спроможна якісно виконувати не більше 40—50 видів операцій та послуг. У той же час провідні іноземні банки пропонують більш як 500 видів.

Загалом банківська діяльність зводиться до здійснення банківських операцій, надання послуг та пропозиції продуктів. Насамперед з'ясуємо особливості та відмінності понять "банківські операції", "банківські послуги" і "банківські продукти", оскільки між ними існують суттєві розбіжності, які на практиці зовнішньо розрізнити дуже важко. Передусім, це пов'язано з тим, що окремі банківські операції та послуги взаємопов'язані, надаються клієнтам одночасно і в єдиному пакеті.

Традиційно суть банківської операції зводиться до комплексу взаємопов'язаних дій банку і клієнта, які здійснюють від імені банку і передбачають переміщення засобів для вирішення конкретного фінансово-економічного завдання.

Банківські послуги — це дії банку, спрямовані на зростання його прибутковості, або це надані клієнтам різноманітні види банківської діяльності, які супроводжують і оптимізують банківські операції. Банківську послугу ще можна розглядати як переміщення банківської інформації.

В Енциклопедії банківської справи України банківські операції визначаються як сукупність різних видів і напрямів діяльності банку у сфері фінансово-кредитних відносин з метою одержання прибутку: залучення грошових коштів і їх розміщення; здійснення кредитування і розрахунків, емісійна діяльність; купівля і продаж цінних паперів та валютних цінностей; касове обслуговування юридичних і фізичних осіб; зберігання, купівля та продаж банківських металів тощо. На противагу цьому банківські послуги трактуються як певний набір дій банківської установи, які здійснюються на замовлення та в інтересах клієнтів у сфері грошово-кредитних відносин без залучення додаткових резервів. Надання послуг, як правило, оформляється угодою між банком та клієнтом-замовником і приносить банкові дохід.

В Економічній енциклопедії (том 1) згадується лише термін "банківські операції" — це операції, які здійснюють банки для залучення й розміщення грошових коштів, цінних паперів, здійснення розрахунків.

Учені-економісти А. Мороз, М. Савлук та ін. — автори підручника "Банківські операції" вважають, що банківські операції та послуги взаємопов'язані, надаються клієнтам одночасно, однак між ними існують суттєві відмінності.

Банківські послуги відрізняються від операцій банку за своїм змістом. Вони не збільшують банківські вимоги чи банківські зобов'язання, слабо посилюють їх ризики, не передбачають формування нових резервів. Плата за послугу встановлюється у формі комісійної винагороди. Види банківських послуг розрізняються набором пов'язаних між собою за певним критерієм процедур, що здійснює банківська установа, які можна об'єднати в одну групу з єдиною назвою, наприклад, ліцензовані, неліцензовані, чисті, комісійні тощо.

Більшість учених-економістів переконана, що банківські послуги є різновидом банківських операцій, або що банківська операція є різновидом банківської послуги.

Основу банківського продукту формують різного роду послуги. До основних банківських послуг належать: залучення коштів і подальше їх розміщення у кредитному, інвестиційному та інших портфелях. Від різниці у процентах за цими послугами банки й одержують найбільший прибуток. Проте навіть у межах цих двох послуг може бути вироблено безліч найрізноманітніших форм банківських продуктів.

Як приклад банківських продуктів можна навести такі види банківської діяльності: проектне фінансування, інвестиційне кредитування, кредитні лінії іноземних банків, відкриття банком документарного акредитива, які охоплюють низку банківських послуг і операцій. До банківського продукту варто віднести і кредитування під заставу цінних паперів, яке поєднує банківську кредитну операцію та банківські послуги з відповідального зберігання цінних паперів.

Первинною у банківській діяльності є банківська операція, яка супроводжує надання банком тієї чи іншої послуги, що, в кінцевому підсумку, є продуктом банківської діяльності, Отже, продуктом банку є різного роду послуги. Коло банківських продуктів може збільшуватись також і завдяки тому, що надання цілком однакових послуг окремими банками здійснюється по-різному.

Як зазначає С. Реверчук, певною мірою банк є підприємством, що виробляє банківський продукт. Однак, на відміну від продукту промислового підприємства, банківський продукт переважно не виглядає як дещо матеріальне, речове. Наприклад, розрахунки здійснюють у безготівковій формі, тобто в порядку записів за рахунками, Те саме стосується кредитів, факторингу, депозитів тощо. Отже, на відміну від галузей матеріального виробництва, де продукт набуває конкретної товарної форми, банківський продукт не може складуватися, вироблятися про запас. Його можна характеризувати як зростання продуктового ряду, що пропонується банками, за рахунок упровадження додаткових (інших) послуг.

Важливо зазначити, що послуги, які надають банки, можуть здійснювати й інші підприємства та установи. Вони не є монополією банку. Це стосується не тільки традиційних банківських послуг, але особливо нетрадиційних — різноманітні посередницькі послуги, консультації, оренда сейфів тощо. Своєю чергою, банки як великі кредитні установи можуть виконувати небанківські операції, тобто операції, які традиційно виконують інші господарські суб'єкти. Це пов'язано з тим, що на ринку банківських послуг виникає серйозна конкуренція. Поява на ринку нових продавців банківських послуг (кредитні спілки, інвестиційні фонди, довірчі фонди тощо) часто скорочує можливість розширення найбільш прибуткових операцій, змушує банки шукати нові джерела доходів. Саме тому останніми роками особливо швидко стали розвиватися не чисто банківські операції та послуги, а інші, нетрадиційні для банку, операції і послуги.

У банківській практиці донині немає єдиного підходу до класифікації банківських операцій.

Найбільш поширеним є підхід, за яким банківські операції класифікують за такими ознаками:

1. Залежно до специфіки банківської діяльності:

а) специфічні банківські операції (традиційні);

б) неспецифічні банківські операції (нетрадиційні).

2. Залежно до плати за надані операції І послуги:

а) платні;

б) неплатні.

3. Залежно від порядку формування і розміщення фінансових ресурсів банку:

а) активні;

б) пасивні.

4. Залежно від суб'єктів, яким надаються банківські операції:

а) для юридичних осіб;

б) для фізичних осіб.

5. Залежно від руху матеріальних продуктів:

а) пов'язані з рухом матеріального продукту;

б) чисті банківські операції.

Традиційні банківські операції поділяють на три типи виконуваних операцій:

1) депозитні;

2) кредитні;

3) касово-розрахункові.

Нетрадиційні банківські операції — це операції з надання в користування сейфів, консалтингових послуг, довірчих (трастових) операцій тощо.

Водночас, усі банківські операції, незважаючи на таке різноманіття, можуть бути об'єднані за функціональними ознаками у відповідні групи операцій, ключовими серед яких е;

— кредитні;

— засновницькі;

— розрахунково-касові;

— інвестиційні;

— депозитні;

— міжбанківські;

— емісійні;

— комісійні;

— посередницькі.

Розглянемо їх детальніше.

Кредитні операції — це операції з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності, забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру.

За допомогою засновницьких операцій банки беруть безпосередню участь у створенні нових господарських суб'єктів.

Розрахунково-касові операції включають надання таких послуг, як зберігання коштів клієнтів на відповідних рахунках, отримання платежів на користь клієнтів та здійснення грошових переказів за дорученнями власників коштів, прийняття готівкових коштів для зарахування на рахунки клієнтів та видача готівки з цих рахунків через операційну касу банку.

Інвестиційні операції — це операції з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов'язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому позабіржовому ринку.

Депозитні операції — це операції зі залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунки різних типів: поточні, бюджетні, вкладні, ощадні, кодовані тощо.

Міжбанківські операції — операції з недепозитного залучення ресурсів на міжбанківському ринку: отримання кредитів від центрального банку, позик, одержаних від інших комерційних банків; операції з надання позик банкам та розміщення депозитів у центральному банку.

Емісійні операції — операції банку, пов'язані з формуванням власного капіталу та недепозитного залучення фінансових ресурсів, що здійснюється через випуск банківських акцій, облігацій, векселів та інших боргових зобов'язань.

Комісійні операції — це різноманітні консультаційні, інформаційні, аудиторські, облікові, реєстраторські, кастодіальні, трастові послуги, від здійснення яких банки отримують дохід у вигляді комісії.

Посередницькі операції — це послуги банків із розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондовому ринку, брокерські та дилерські послуги за операціями з фондовими цінностями, іноземною валютою, інші види операцій на грошовому ринку, в яких банки виступають як посередники, поєднуючи інтереси різних сторін фінансових угод.

За економічною сутністю всі операції комерційних банків можуть бути класифіковані як:

— активні;

— пасивні;

— комісійно-посередницькі.

Активні операції — це операції з розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення діяльності й підтримання необхідного рівня ліквідності (кредитні, засновницькі, інвестиційні, міжбанківські). До активних ще відносять операції з придбання необлікових активів (приміщень, обладнання, технічних засобів тощо) та формування касових залишків і залишків коштів на кореспондентських рахунках банків.

Пасивні операції пов'язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників дохідності та є запорукою ліквідності й платоспроможності. До пасивних операцій належать емісійні, депозитні та міжбанківські операції (у частині отриманих позик).

Комісійно-посередницькі послуги — це операції консультаційного характеру, що виконуються банками за рахунок їх високої інформативності, глибоких професійних знань персоналу, володіння новітніми технологіями, а також операції, де банки діють за рахунок та в інтересах клієнтів. До цієї групи включені операції, які приносять банкам дохід, але не потребують додаткового залучення та використання наявних ресурсів. Водночас багато операцій можуть виступати в ролі як активних, так і пасивних. Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом із тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що, безумовно, є активною операцією.

В Україні, згідно з банківським законодавством, банки мають право здійснювати банківські операції на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ. Перелік таких операцій наведено у додатку 1.