Економічна теорія - Мочерний С.В. - Теорія ринків

До публікації теорії французького економіста М.-Ф.-Ш. Алле капіталістичну економіку трактували як єдиний глобальний ринок, на якому економічна інформація доступна кожному. Теорія та економічна практика формувалися навколо загальної моделі ринкової економіки Л. Вальраса. У ході економічних досліджень Алле дійшов висновку, що ця модель нереалістична і запропонував власну оригінальну модель функціонування господарської системи.

Алле Моріс-Фелікс-Шарль народився у 1911 р. у м. Париж. Здобув освіту інженера і фізика. Під час війни та німецької окупації менш як за три роки опрацював дослідження Л. Вальраса, В. Парето, І. Фішера і написав фундаментальну працю "В пошуках економічної дисципліни" (1943).

Професор Національного гірничого інституту, викладав курс економічної теорії в Інституті статистики Паризького університету. З 1944 р. і до кінця 80-х років — директор Центру економічного аналізу, очолював Групу соціально-економічних досліджень, був членом Національного комітету з наукових досліджень.

Автор праць з теоретичної та практичної економіки, фізики, соціології, історії цивілізації, однак саме в економіці він досяг видатних результатів (" Податок на капітал і грошова реформа" (1976), "Загальна теорія надлишків" (1981), "Автопортрети: одне життя, одна праця" (1989), "Боротьба за Європу" (1994), "Економіка як наука" (1995)).

Почесний член Американської економічної асоціації, член Національної академії наук США. Нагороджений багатьма орденами.

Модель Алле передбачає трактування суспільного господарства як сукупності локальних ринків, для яких характерні власні замкнуті системи ціноутворення. Це система ринків для різних товарів, причому однаковий товар може продаватися і купуватися на різних ринках. У ній немає єдиного набору цін, акти ринкового обміну відбуваються не всі відразу, а безперервно. Вчений допускає множинність ринків та велику кількість систем цін як відображення реальної зміни до економічного оптимуму.

Загальноекономічна рівновага, на думку М.-Ф.-Ш. Алле, залежить від співвідношення попиту і пропозиції грошової маси, тоді як рівновага на локальному ринку — від співвідношення попиту і пропозиції товарів. Отже, економічну рівновагу всієї системи зумовлює стан окремих локальних ринків. Економіст формулює економіко-математичну залежність, яка дає змогу прогнозувати вплив окремого ринку на суспільну економіку, а також показати рівень залежності локального ринку від системи національних та міжнародних ринків загалом.

Причини коливання загального рівня цін вчений вбачав у функціонуванні грошової сфери, тому він робить висновок, що циклічне коливання має грошову природу. На грошовому ринку відсоток встановлюється як ціна використання грошей, що перебувають в обігу, а на ринку капіталів — як ціна використання капіталу. Причому обидва ринки часто значною мірою переплітаються. Він також обґрунтував можливі позитивні, негативні та нульові величини відсоткових ставок, вважаючи ідеалом забезпечення нульової відсоткової ставки, бо навіть у період інфляції власники грошових фондів погоджуються надавати позики, тому що зростає ризик знецінення капіталу. Алле поєднав удосконалену ним модель загальної рівноваги з аналізом сукупного капіталу та теорією інвестицій, з теорією економічного зростання, а також запровадив модель теоретичної детермінації попиту на гроші, велику увагу приділив дослідженню методів досягнення максимальної ефективності економіки.

У зв'язку з таким підходом монетарне регулювання економіки вчений вважав універсальним засобом, тому його практичні рекомендації зводилися до кредитного контролю. Він наполягав на жорсткому регулюванні державою грошової маси та ставки відсотка. На його думку, побудована на інфляційних шоках та бюджетному втручанні держави економіка з часом розбалансується і механізми ринкового саморегулювання зупиняться. Алле зауважував, що державне втручання в економіку за кейнсіанською схемою може забезпечити лише тимчасовий ефект. Бюджетні витрати з часом перестануть виконувати стимулюючу та стабілізуючу функції. Навпаки, у межах суворої монетарної політики проблему інвестування може вирішити держава з допомогою договірного планування: добре знаючи скільки і чого необхідно виробляти, підприємець без зайвого ризику інвестуватиме капітали у виробництво.

М.-Ф.-Ш. Алле замінив поняття "економіка ринку" чи "ринкова економіка" поняттям "економіка ринків". Учений продовжив розвиток теорії ринків у праці "Єдина Європа. Шлях до процвітання". У ній він змалював яскраву перспективу розвитку інтеграційного процесу в Західній Європі, коли ліквідація митниць, кількісних обмежень, зняття заборони на пересування капіталів і людських ресурсів забезпечать можливість вільного інвестування капіталів, знаходження роботи для всіх трудящих відповідно до їх уподобань і здібностей.

Рекомендації Алле про способи контролю за рівнем цін, науково обґрунтовані тарифи на електроенергію, інші державні соціальні послуги, норми ефективного витрачання ресурсів з урахуванням попиту і пропозиції широко використовувалися у Франції в державному секторі економіки в 50-— 60-ті роки XX ст. Він очолював один із комітетів експортерів ЄБС. Його теорія ринків враховує дію науково-технічного прогресу, що породжує нові ринки через зміну технології та постійні інновації.