Економічний аналіз - Мних Є.В. - 5.4. Ситуаційний (адаптивний) оперативний економічний аналіз

Перманентна зміна макроекономічних ситуацій глобалізованого простору, формування нової структури та нестабільність внутрішнього і зовнішнього середовищ діяльності суб'єктів господарювання створили передумови для появи нового підходу в управлінні ситуаційного менеджменту. Ситуаційний підхід в управлінні спрямований на пізнання того, як об'єкт реагує на мінливі умови і специфічні обставини і як перебудувати організаційно-економічний механізм управління відповідно до специфічних ситуацій його життєдіяльності. Від оперативності такого управління залежить ефективність реалізації профілактичних заходів превентивного плану, що запобігають появі та поглибленню проблемних ситуацій.

Реалізація цілей ситуаційного менеджменту вимагає створення адекватного аналітичного забезпечення, яке є підставою і доказом для здійснення коригувальних дій у розвитку економічних систем і досягненні його фактичних та стратегічних цілей. Ситуаційний оперативний аналіз спрямований:

• на діагностику появи проблемних ситуацій;

• оцінку можливостей виникнення необоротних проблемних ситуацій;

• визначення рівня загрози проблеми, що з'явилася;

• оцінку пріоритетності проблем;

• пошук можливостей мобілізації резервів подолання проблемних ситуацій;

• обґрунтування можливостей координацій дій для виживання у важкий період та для виходу на нову спіраль циклічного розвитку.

Під час формування аналітичного забезпечення оперативного ситуаційного менеджменту необхідно враховувати такі характеристики економічної системи:

• перманентна мінливість окремих параметрів і стохастичність поведінки;

• унікальність і непередбачуваність поведінки у конкретних умовах та наявність граничних можливостей, зумовлених визначеними ресурсами;

• здатність змінювати свою структуру і формувати нові варіанти поведінки;

• здатність адаптуватися до мінливих умов та до самоорганізації у протистоянні тим тенденціям, які створюють проблемні ситуації.

Місце аналізу в системі ситуаційного оперативного менеджменту подано схематично (рис. 5.3).

Цільові спрямування ситуаційного оперативного аналізу зводяться до розв'язання двох основних проблем менеджменту:

• обґрунтування систем заходів, які локалізують джерела дестабілізації функціонування економічних об'єктів і забезпечать повернення їх параметрів поведінки у регламентований стан, тобто дозволять відновити статус-кво організаційно-економічного механізму діяльності цього об'єкта;

• вибір та обґрунтування варіанта переходу на нові стандарти організаційно-економічного механізму управління об'єктом, який приведе його до якісно нового стану.

Рис. 5.3. Місце аналізу в системі ситуаційного оперативного управління

Ефективність оперативного ситуаційного аналізу визначається своєчасністю забезпечення менеджера набором контрзаходів проти потенційних загроз і їх кризових виявів, оцінкою їх ефективності, послідовності та ресурсних потреб у реалізації. Витрати часу і засобів на завчасне створення ситуаційних систем управління підготовкою анти кризових заходів, створення необхідних резервів є більш вигідними, ніж поступові дії менеджерів із подолання кризи.

Оперативний ситуаційний аналіз слід проводити у декілька етапів. На першому етапі визначають джерела проблемних ситуацій (джерела дестабілізації). їх можна поділити на такі групи: економічні проблеми, техногенні ситуації, державна і міжнародна політика, фінансово-економічна діяльність, соціально-психологічний клімат.

Причинами проблемних ситуацій можуть стати фактори внутрішнього і зовнішнього середовища діяльності. До факторів внутрішнього середовища дестабілізації роботи належать: недосконалий технічний догляд за роботою машин і механізмів, порушення правил техніки безпеки та охорони праці, зміна управлінського персоналу і якісний стиль керівництва, конфліктні ситуації виробничого та соціально-психологічного характеру, висока плинність кадрів та низький рівень організації праці тощо. До факторів зовнішнього середовища дестабілізації слід віднести: політичне та владне протистояння; руйнування традиційних політичних, економічних та культурних зв'язків; зовнішні дії конкурентів, владних структур, громадських організацій, компрометуючі дії та поширення чуток; промислове шпигунство і витік інформації, яка є комерційною таємницею підприємства; аварії, стихійні лиха та інші катаклізми; революційні відкриття у галузі науки і техніки тощо.

Слід пам'ятати, що проблемні ситуації можуть зумовлюватися випадковими подіями, тобто такими, для виникнення яких не було жодних підстав. Ситуаційний аналіз у такому разі будується на багатоаспектному дослідженні можливих наслідків, а не у напрямі напрацювання оперативних контрзаходів.

Глибина аналітичних досліджень у ситуаційному менеджменті залежить від виду ситуацій. Найчастіше розглядають три види ситуацій: звичайна, кризова і надзвичайна. Звичайна ситуація — це такий стан життєдіяльності об'єкта, коли його параметри поведінки на будь-який момент знаходяться в зоні допустимих відхилень, а управління здійснюється за звичайною функціональною схемою. Кризова ситуація розглядається як одна з форм проблемної, коли через неприпустимі відхилення параметрів поведінки об'єкта виникає загроза значних втрат, які не компенсуються доходами. Надзвичайна ситуація — це проблемна ситуація, що виникла у зоні катастрофічного ризику, межа втрат якої перевищує критичний рівень, який обумовлюється сумою власного капіталу. Напрацювання оперативних управлінських рішень у різних ситуаціях залежить від можливостей оцінки стану об'єкта. Тут можуть розглядатися такі варіанти:

• стан середовища однозначно і строго визначений;

• стан середовища багатозначний і пов'язаний із необхідністю ймовірних оцінок випадкових процесів;

• стан середовища багатозначний, і його зміна не піддається ймовірнісній оцінці.

Ці варіанти і визначають вид одного методу чи комбінацію методів розв'язання проблемних ситуацій: реактивного, аналогового чи інтуїтивного реагування. Якщо оперативною діагностикою буде встановлено, що ситуація характеризується чіткими, відомими причинно-наслідковими зв'язками однозначного виміру, то застосовується метод реактивного реагування з чітко визначеним варіантом впливу. За аналітичних оцінок ситуацій із висновками про їх типовість (аналоговість) метод впливу вибирають із зафіксованого в каталозі набутого підприємством досвіду розв'язання проблемних ситуацій. Результат аналогового впливу залежить від того, наскільки оперативно здійснюється пошук аналогічної ситуації та сформовано банк рішень за аналогією. Інтуїтивна реакція на проблемну ситуацію не пов'язана з будь-якою діагностикою чи оцінками, а є вираженням повної логіки поведінки за набутим досвідом.

До інструментарію ситуаційного оперативного аналізу слід також віднести моделювання проблемних ситуацій з використанням методу аналітичного графу, коли визначається "дерево можливих небезпек і загроз", або "дерево неполадок". Така модель передбачає алгоритм переходу від глобальної проблеми до локальних проблем і причин їх виникнення. З такою ж метою використовують модель сіткового графіка, за яким визначається критичний шлях подолання проблемної ситуації і небезпеки, які можуть бути на цьому шляху.

Аналітичний висновок за оперативним дослідженням проблемної ситуації повинен вміщувати характеристики про:

• сукупність заходів необхідних для розв'язання проблемної ситуації;

• послідовність реалізації заходів щодо розв'язання проблемної ситуації;

• необхідні ресурси (виробничі, фінансові, часу) для реалізації визначених заходів;

• наслідки розв'язання проблемної ситуації.