Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 10.2. Алгебраїчне вирішення

У системі управління підприємством основну увагу приділяють аналізу чинників, що формують прибуток. При цьому досліджують взаємозв'язок витрат, обсягу виробництва і прибутку підприємства.

Методика проведення такого аналізу, так званого аналізу беззбитковості, базується на класифікації витрат на змінні та постійні категорії маржинального доходу.

Аналіз беззбитковості є високоефективним під час вирішення завдань поточного управління підприємством. Під час його проведення вивчають зміну цін на продукцію, витрат (рівня і структури), обсягу реалізації та вплив на прибуток, який прогнозують. Крім цього, аналіз беззбитковості є високоефективним у підготовці й оцінюванні різних проектів з погляду їх можливої прибутковості.

У цілому аналіз взаємозв'язку "витрати – обсяг – прибуток" спрямований на підготовку раціональних управлінських рішень.

10.1. Графічне зображення аналізу беззбитковості

Взаємозв'язок витрат, обсягу виробництва та прибутку можна наочно показати на графіку (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Графічне зображення аналізу беззбитковості

Двома найважливішими лініями на графіку є функції загального прибутку (виручки) та сукупних витрат. Точка їх перетину відображає той обсяг виробництва, за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто прибуток дорівнює загальним витратам. Цю точку називають точкою критичного обсягу реалізації (точкою беззбитковості, мертвою точкою) – Breakeven-point (ВЕР). Будь-яка різниця по вертикалі між лініями виручки та сукупних витрат праворуч від ВЕР виражає прибуток за такого обсягу виробництва, а зона збитків розміщена ліворуч від ВЕР.

Інформація, отримана в результаті визначення критичного обсягу реалізації, може бути корисною для керівництва підприємств під час оцінювання можливостей отримання прибутку на наступний рік. Після визначення ВЕР аналітики можуть дати оцінку тому, наскільки ймовірні виробництво і реалізація продукції у критичному обсязі та вище нього.

На графіку видно, що рівень критичного обсягу реалізації залежить від структури собівартості. Прибуток підприємства залежить не лише від кількості реалізованої продукції, а й від частки постійних видатків, що буде віднесена на одиницю продукції.

10.2. Алгебраїчне вирішення

Як алгебраїчно визначити точку критичного обсягу реалізації? Оскільки прибуток розраховують як різницю між виручкою і сукупними витратами, то його можна виразити так:

,

де П – прибуток;

Q – кількість продукції;

– змінні витрати на одиницю продукції;

– сума постійних витрат на рік.

У точці критичного обсягу реалізації прибуток дорівнює нулю, отже:

,

.

Під час проведення аналізу важливо визначити, який має бути обсяг реалізації для отримання необхідного прибутку, для чого розраховують обсяг достатньої прибутковості

.

Припустимо, підприємство виготовляє певний виріб, ціна якого становить 5 тис. грн., а змінні витрати на одиницю – 3,5 тис. грн. Постійні видатки за рік становлять 150 000 тис. грн.

Визначимо критичний обсяг реалізації:

шт.

Якщо за попередній рік підприємство планувало одержати прибуток 30 000 тис. грн., то потрібно було виробити:

шт..

Якщо, наприклад, виробничі потужності підприємства з виробництва цього виробу дорівнюють 200 000 шт. на рік, то критичний обсяг реалізації становить 50% від цієї потужності. Якщо брати за основу отримання прибутку в обсязі 30 000 тис. грн., то потужності потрібно використовувати на 60% ((120 000 : 200 000) ž 100). Для підприємства дуже важливо оцінити зону тривалої роботи підприємства. У нашому прикладі вона становить 17%, якщо буде вироблено і продано 120 000 шт. виробів:

.

За 80% завантаження потужностей підприємство має виробити 160 000 шт. виробів, а зона безпеки тоді становить

.

Перевищення обсягу реалізації над критичним обсягом є межею безпеки. Визначення зони безпеки досить важливе, оскільки вона показує можливе скорочення обсягу реалізації, яке підприємство може допустити перед тим, як зазнає збитків.

Оскільки аналіз взаємозв'язку "витрати – обсяг – прибуток" здійснюють на стадії планування, необхідно врахувати, що обсяг продажу, а також прогнозовані витрати, можуть змінитися, отже, зона стійкої роботи підприємства не може брати відлік від критичної точки, тому що має бути певний "буфер". Для цього обсяг реалізації можна визначити на підставі мінімального розрахункового прибутку, необхідного для покриття позачергових виплат (відсоток за кредит, сума основного боргу, податок на прибуток). Слід також ураховувати, що у підприємства має бути можливість розвиватися, спрямовуючи на досягнення цієї мети частину свого чистого прибутку. Тому зону безпеки, або зону стійкої роботи підприємства, потрібно визначати на певній віддалі від точки критичного обсягу реалізації.

Методика аналізу співвідношення "витрати – обсяг – прибуток" наведена на рис. 10.2.

При проведенні аналізу беззбитковості використовують наведені нижче базові передумови незмінності цін на продукцію, за яким обсяг реалізації у вартісному вираженні змінюється прямо пропорційно до кількості реалізованої продукції.

1. Сукупні витрати поділяють на постійні та змінні.

2. Загальні змінні витрати залишаються на постійному рівні у певних межах.

3. Загальні постійні витрати (за місяць, рік) є незмінними в межах розрахункового обсягу реалізації.

4. Асортимент продукції залишається незмінним у межах розрахункового обсягу реалізації.

5. Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва, тобто обсяг запасів незмінний.