Кредитування і контроль - Вовк В.Я. - 7.2. Організація процесу кредитування сільгоспвиробників

Організація процесу кредитування сільськогосподарських підприємств не відрізняється від кредитування інших суб'єктів господарювання (рис. 7.6).

Рис. 7.6. Організація процесу кредитування сільськогосподарських підприємств

Однією з особливостей кредитування сільськогосподарських підприємств є своєрідність застави, що надається як забезпечення за кредитом (рис. 7.7).

Рис. 7.7. Види забезпечення за кредитами, наданими сільгоспвиробникам

Залежно від виду забезпечення сільгоспвиробник з метою отримання кредиту має подати до банку пакет певних документів, визначених специфікою застави.

До обов'язкових документів, які позичальник подає до банку з метою отримання кредиту, належать: 1) заявка на отримання кредиту, в якій вказано суму, строк, мету і запропоноване забезпечення; 2) копії статутних і установчих документів (надаються у випадку їх відсутності у банку або у випадку внесення до них змін); 3) протокол зборів засновників (акціонерів) про передачу майна в заставу з відміткою про ознайомлення акціонерів з проектом договору застави; 4) копії документів, що підтверджують повноваження керівника, який буде підписувати договір застави (наказ про призначення директора або витяг з протоколу); 5) довідка з податкової інспекції про відсутність податкової заборгованості у підприємства-заставника на дату укладання договору застави; 6) довідка з Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; 7) страховий поліс на користь банку; 8) акт перевірки наявності забезпечення.

Крім зазначених документів позичальник надає інші документи на вимогу банку.

Так, у разі кредитування під заставу майбутнього врожаю сільськогосподарські підприємства надають до банку такі документи: 1) заяву на передачу в заставу врожаю із зазначенням номера поля та його площі; 2) додаток до протоколу зборів засновників (акціонерів) із зазначенням номера поля, його площі, врожайності, кількості врожаю (у тонах), переданого у заставу, заставної вартості (за тонну), суми загальної заставної вартості; 3) карту полів з розміщенням культур, переданих у заставу, завірену районним управлінням земельних ресурсів; 4) посвідчення (довідку) про якість засіяних культур від районної насінницької інспекції; 5) копії документів, що підтверджують обробіток полів, на яких засіяно врожай, переданий у заставу; 6) реєстр договорів оренди земельних паїв, завірений районною радою; 7) копії документів, що підтверджують наявність у сільськогосподарського підприємства техніки і приміщень, необхідних для збирання і збереження врожаю; 8) довідку з районного управління сільського господарства про середньорічну врожайність культур, переданих у заставу, за конкретним господарством (в окремих випадках - за останні три роки); 9) довідку з районного управління сільського господарства про кількість і вид засіяних культур, урожай яких передається в заставу; 10) звіт суб'єкта оціночної вартості про вартість, за якою може бути реалізований врожай.

Наступним етапом процесу кредитування є експертиза наданих документів, під час якої перевіряється наявність відповідних підписів, печаток, дат і вихідних номерів на документах, наданих управліннями сільського господарства, земельних ресурсів, статистики, Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України, сільською радою та уповноваженим органом, що приймає рішення про надання в заставу майна. Також перевіряються повноваження керівника, якому доручається підписання кредитного договору і договору застави.

Після експертизи документів, наданих на розгляд у банк, здійснюються виїзд і огляд предмета застави. Огляду підлягають усі площі (поля), з яких планується передача майбутнього врожаю. Необхідно порівняти відповідність реального розташування полів з наданою картою (на карті обов'язково повинна бути прив'язка до місцевості); позначити на карті поля, передані в заставу; здійснити підрахунок схожості та норми висіву насінь і порівняти з документарними даними (даними, що містяться в довідці про якість засіяних культур, наданою насінницькою інспекцією). Якість насінь повинна відповідати нормам Державного стандарту України. Також, слід провести огляд складських приміщень, призначених для збереження врожаю, запросити копії договорів оренди та збереження, оглянути стан устаткування для очищення і обробітку врожаю, сільськогосподарської техніки, за допомогою якої здійснюватиметься збирання врожаю. У випадку відсутності або недостатньої кількості складських приміщень або сільськогосподарської техніки необхідно встановити, як керівництво планує це компенсувати.

Експертний висновок щодо оцінки забезпечення кредиту складається відповідно до діючих процедур. При підрахунку кількості врожаю, що буде передана в заставу, необхідно врахувати витрати: на сплату орендної плати пайовикам за користування землею; охорону площ з майбутнім урожаєм (уразі потреби); збирання врожаю третьою стороною (у випадку неповернення кредиту); збереження зібраного врожаю.

Витрати мають бути переведені в товарну форму і вира-ховані з середньорічної врожайності (до розрахунку приймається залікова середня врожайність, а не бункерна, оскільки у заставу прийматиметься сільськогосподарська продукція, придатна до реалізації (очищена, просушена та така, що відповідає нормам якості)).

Далі експертний висновок виноситься на розгляд кредитного комітету, і у випадку прийняття позитивного рішення про видачу кредиту укладається договір застави, предметом якого є застава майбутнього врожаю зернових або інших культур.

Однією з умов кредитування сільгоспвиробників є страхування предмета застави. У договорі страхування обов'язково має передбачатися пункт, що обумовлює виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку на користь банку. Строк договору страхування має дорівнювати строку дії договору застави. Страховий платіж здійснюється за рахунок заставника. Страхову компанію визначає банк.

Перевагами сільськогосподарської продукції з погляду її заставної цінності є висока ліквідність, можливість стандартизації та здатність бути предметом біржової торгівлі. Фактори, що впливають на ліквідність застави майбутнього врожаю, наведено у табл. 7.1.

Таблиця 7.1. Основні позитивні та негативні фактори, що впливають на ліквідність застави майбутнього врожаю

З метою забезпечення належного контролю за схоронністю предмета застави проводяться його перевірка і переоцінка впродовж строку дії договору застави відповідно до кредитних процедур. Банк також має перевіряти виконання запланованих сільськогосподарських заходів (внесення добрив, боротьба зі шкідниками і хворобами), оскільки невиконання або несвоєчасне проведення зазначених заходів може призвести до зменшення врожайності, зниження якості продукції, а отже, до зменшення заставної вартості предмета застави.

Застава зібраного врожаю може бути переоформлена як застава готової продукції (зібраних сільськогосподарських культур) з визначенням ідентифікуючих ознак зібраних культур за кількістю та місцем зберігання. Готову продукцію як предмет застави рекомендується зберігати на сертифікованих складах з оформленням простих або подвійних складських свідоцтв відповідно до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

У разі надання кредиту під заставу сільськогосподарських тварин, крім обов'язкових, позичальник має додатково подати до банку такі документи: 1) довідку про проведення досліджень на лейкоз, бруцельоз і туберкульоз; 2) довідку про проведення щеплень; 3) звіт про стан тваринництва у регіоні; 4) довідку про оціночну вартість застави.

Як застава переважно приймаються велика рогата худоба (ВРХ) або свині.

При кредитуванні під заставу великої рогатої худоби приймаються такі групи тварин: корови, нетелі, телиці старші одного року, бички старші одного року, молодняк до одного року. Банки віддають перевагу оборотному стаду - молодняку, яке у разі недостатності доповнюється основним стадом. Застава сільськогосподарських тварин, що належать до племінного стада, оформлюється з визначенням їх індивідуальних ознак.

При кредитуванні під заставу свиней банки приймають такі групи тварин: свиноматки, поросята до чотирьох місяців, ремонтний молодняк, тварини на відгодівлі. Найбільш ліквідною заставою є молодняк віком 2-4 міс. і тварини на відгодівлі. Кабани-плідники, як правило, за заставу не приймаються. У разі прийняття свиней як застави також необхідно враховувати наявність кормів у господарстві, їх співвідношення з кількістю тварин, що прямо впливатиме на приріст ваги, зокрема у молодняку.

При визначенні необхідної для застави кількості сільськогосподарських тварин слід виходити з того, що їх балансова вартість відображає не реальну вартість, а лише собівартість вирощування. Як правило, чим збитковіше господарство, тим вища балансова вартість однієї голови тварини. Тому заставна вартість сільськогосподарських тварин визначається за ринковою ціною живої ваги на дату оцінки для різних груп тварин. У разі зміни ринкової ціни банк має відкоригувати заставну ціну прийнятого забезпечення.

При укладанні договору застави в обов'язковому порядку мають бути вказані: незнижуваний залишок, чіткий перелік сільськогосподарських тварин з інвентарними номерами та категоріями. У випадку падежу або зменшення ваги сільськогосподарських тварин, що веде до зниження їх категорії, необхідно в договорі застави передбачити заміну предмета застави.

Обов'язковою умовою є страхування від падежу і хвороб заставлених сільськогосподарських тварин.

З метою контролю за станом застави банки мають здійснювати моніторинг облікового руху стада та кормів не рідше двох разів на місяць. Це пов'язано з тим, що за період застави у тварин можуть змінюватися параметри, за якими їх відносять до певної групи (наприклад, з молодняку до групи відгодівлі, продуктивного стада тощо). За результатами моніторингу складається інвентарний опис, в якому має бути зазначено балансову вартість, інвентарний номер, масть, породу, стать і вагу, що визначається в обов'язковому порядку щомісяця. Інвентаризаційний опис підписує комісія за участю керівників сільського господарства.

Кредитування під заставу сільськогосподарської техніки здійснюється з урахуванням дати випуску або інтенсивності експлуатації (пробігу). Так, як застава приймаються:

- трактори вітчизняного виробництва (в тому числі виробництва Російської Федерації, Білорусі) - не старше п'яти років із дати випуску, імпортного виробництва - не старше семи років із дати випуску;

- комбайни вітчизняного виробництва (в тому числі виробництва Росії) - не старше семи років з дати випуску, імпортного виробництва - не старше десяти років з дати випуску;

- борони, культиватори - не старше восьми років з дати випуску;

- плуги - не старше десяти років з дати випуску.

Для отримання кредиту під забезпечення сільгосптехніки позичальник, крім обов'язкових документів, має надати банку:

1) документи, що підтверджують право власності на цю техніку: договір купівлі-продажу; накладні на придбання; платіжне доручення на оплату; акт приймання-передачі;

2) довідку з Держтехнагляду за кожним видом сільгосптехніки про відсутність заборони на такий вид застави;

3) технічний паспорт.

Після укладання договору застави банк має накласти заборону на це майно в Державному реєстрі рухомого майна. Реєстрація здійснюється за рахунок заставника.

До основних рекомендацій щодо мінімізації кредитних ризиків, визначення переліку заходів, спрямованих на впровадження нових підходів і механізмів, які б могли збільшити для банків привабливість кредитування агропромислових підприємств, можна віднести формування дійової системи страхування ризиків, узгодження позицій з проблем упровадження іпотеки землі, створення ефективної системи роботи товарних бірж, впровадження механізму використання складських розписок.

7.3. Напрями стимулювання кредитування АПК у сучасних умовах економічного розвитку

Одним із напрямів стимулювання кредитування галузей АПК є використання строкових фінансово-кредитних інструментів - ф'ючерсних і форвардних контрактів, що мають певні переваги як для сільськогосподарських виробників, так і для банків. Використання строкових фінансово-кредитних інструментів дає сільгоспвиробникам можливість укладати кредитні угоди з банками до реального строку отримання кредитних коштів, забезпечуючи певну диверсифікацію своєї діяльності.

Використання ф'ючерсних контрактів означає, що покупець або продавець може купити право на придбання або продаж певної суми кредитних коштів у майбутньому на раніше визначених умовах. Форвардний контракт - подібний за суттю інструмент, проте застосовується лише в позабіржовій торгівлі. У сфері кредитування сільськогосподарських товаровиробників доцільно застосовувати саме форвардні контракти.

Придбавши форвардний контракт, сільськогосподарське підприємство-позичальник отримало б гарантію на одержання в майбутньому кредитних коштів за обумовленою відсотковою ставкою та у визначеному обсязі. Як цінний папір форвардний контракт можна перепродати іншій особі, однак лише за погодженням із банком-емітентом, який визначатиме кредитоспроможність цієї особи. Механізм форвардного кредитування сільгоспвиробників наведено на рис. 7.8.

Запровадження механізму форвардного кредитування дало б можливість:

- знизити вартість кредиту (підприємство-позичальник сплачує певну частку відсотків у вигляді вартості форвардного контракту раніше, ніж одержує реальний кредит, що дає змогу банку-кредитору зменшити ставку відсотка за кредитом на суму кредитного ризику);

Рис. 7.8. Механізм форвардного кредитування сільгоспвиробників

- вдосконалити систему планування діяльності сільгоспвиробників;

- забезпечити безперервний процес виробництва сільськогосподарської продукції.

При використанні форвардного контракту прибуток банків-емітентів буде формуватися:

- від обороту грошей, що надходитимуть у результаті продажу форвардних контрактів;

- у вигляді отриманих відсотків за кредити.

Для визначення вартості кредиту доцільно використовувати формулу, яка враховує передбачений законодавством механізм компенсації відсоткової ставки з боку Національного банку2:

де ВК- вартість кредиту; К - сума кредиту; С - строк кредитування; ВС - відсоткова ставка за кредитом; ВФ - вартість форвардного контракту; ЧФ - частка вартості форвардного контракту, яка входить до загальної вартості кредиту; ОС - облікова ставка Національного банку України; ЧК - часткова компенсація відсоткової ставки за кредитом.

Позичальник матиме вигоду лише за умови, коли вартість форвардного контракту не перевищуватиме суми відсотків, сплачених за користування кредитом1:

Слід зазначити, що вартість форвардного контракту і зменшення суми платежів за відсотковою ставкою мають умовний характер і можуть змінюватися залежно від загальноекономічних чинників - темпів інфляції, рівня облікової ставки Національного банку, стану кредитного ринку, зміни нормативної бази тощо.