Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - Розвиток конкурентноздатності національної економіки (глава 10 книги)

Національна економіка не є статичною. Економічне зростання є рухом у напрямку ускладнення джерел конкурентних переваг і зміцнення позицій у високоефективних сегментах і галузях.

Піднесення економіки досягається одночасним розвитком множини різних галузей. Вирізнення стадій конкурентноздатності є одним з методів побудови абстрактної моделі зростання національної економіки. Кожній стадії притаманний свій набір галузей і своя стратегія розвитку фірм. Економічний розквіт залежить від ефективності використання національних ресурсів. Рівень і темп зростання ефективності визначаються набором галузей і сегментів, у яких національні фірми можуть успішно конкурувати, та рівнем конкурентноздатності, досягнутих у них на певному відрізку часу.

Розвиток всесвітньої конкуренції призводить до зростання значення конкурентноздатного сектору економіки для розвитку країни. Значна частина економіки втягується у міжнародну конкуренцію завдяки розташуванню у країні філіалів іноземних фірм.

Стадії розвитку конкурентноздатності національної економіки вирізняються на основі:

o факторів виробництва (природні ресурси та робоча сила);

o інвестицій (інвесторами є країни, громадяни, фірми);

o інновацій (дефіцит факторів виробництва сприяє зростанню конкурентноздатності);

o багатства (достаток стає рушійною силою економіки; стадія веде до спаду виробництва і втрати конкурентноздатності).

Економіка розвивається на перших трьох стадіях. У ній присутні сили, що створюють потенціал для високого рівня конку-рентноздатності.

Необхідними умовами конкурентноздатності є:

o механізми формування факторів виробництва;

o мотивація;

o внутрішня конкуренція;

o удосконалення попиту;

o окремі фактори ускладнення;

o здатність до створення нового бізнесу.

Галузі, що забезпечують стартові позиції для розвитку економіки, повністю залежать від природних багатств країни. Піднесення конкурентноздатності спричиняє зростання продуктивності праці.

Опора на перевагу володіння факторами не забезпечує достатніх підстав для стійкого зростання продуктивності та для розширення кола конкурентноздатних галузей.

Стратегія компаній (глава 11 книги)

Глобалізація економіки не відкидає важливості ролі країни у міжнародній конкуренції. Базування компанії - це те місце, з якого походять конкурентні переваги компаній. Лише факт базування у певній країні не гарантує успіху. Фірми, що досягли міжнародного успіху, не є пасивними спостерігачами процесу створення конкурентної переваги.

Конкурентна перевага:

o витікає з покращень, новинок і змін;

o зачіпає всю систему створення цінностей;

o підтримуються лише завдяки безперервним покращенням;

o вимагає удосконалення її джерел;

o вимагає глобального підходу до стратегії.

Фірма прагне руйнувати свої старі переваги шляхом створення нових. Якщо вона це не зробить, то замість неї руйнування виконає конкурент.

Інновації відбуваються тому, що їх зумовлює середовище. Конкурентне середовище формує пріоритети і погляди керівників. Компанія не повинна намагатися уникати тиску і обминати складні проблеми. Конкуренція є динамічною. Фірми програють іншим фірмам, які приходять з динамічного середовища. Гарні менеджери поважають і вивчають конкурентів. Країна базування з вимогливими покупцями, жорсткими потребами і здатними конкурентами дає фірмі відчутну перевагу. Якщо фірма не має стимулів до покращень та інновацій - вона мусить їх створювати.

Розпізнання на ранньому етапі потреб, зовнішніх сил і тенденцій, не помічених іншими, належить до важливих конкурентних переваг.

Наявність у країні базування компанії покупців, постачальників і суміжників світового класу є важливою конкурентною перевагою.

Фірма мусить розпізнати і обслуговувати тих покупців всередині країни, яких вона зможе також обслуговувати і за кордоном. Інтересам фірми відповідає створення у країні свого базування більш вдалої платформи для міжнародного успіху. Рівень конкурентної переваги, якого можуть досягти фірми даної країни, визначається кількістю та якістю факторів. Фірми мають робити прямі капіталовкладення у створення факторів шляхом організації навчання, проведення досліджень та створення інфраструктури.

Жорстка конкуренція на внутрішньому ринку є запорукою конкурентних переваг на зовнішньому. Фірми відіграють важливу роль у формуванні урядової політики і у наданні підтримки конструктивним програмам властей.

Суттєвим елементом вивчення іноземних конкурентів є вивчення середовища їх базування. Їх внутрішня база створює як переваги, так і недоліки. База, яку фірма має у себе в країні, не надає всім рівних шансів для міжнародного успіху. Така база частково визначає її конкурентні переваги і недоліки у глобальних галузях.

Фірма має вибирати такі сегменти, у яких її база дає переваги і які одержали скромний розвиток або щойно зародилися у зарубіжних країнах. Фірмі, окрім конкурентних переваг країни свого базування, слід додавати переваги від своєї діяльності в інших країнах. Глобальна стратегія не може компенсувати слабку базу фірми у власній країні. Слід докладати зусиль до використання плодів іноземного технологічного розвитку. Фірма має бути у змозі протистояти на ринку найвищим стандартам конкурентів. Дія успішної глобальної конкуренції важливу роль відіграє вибір країни базування фірми.

Глобальна стратегія не може компенсувати слабку базу фірми у власній країні. Жодна країна не може дозволити собі бути залежною від іншої фірми щодо тих навиків і фондів, які мають важливе значення для її конкурентної переваги.