Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 3.2. Зміст окремих підручників і навчальних посібників з обліку, звітності і аналізу зовнішньоекономічної діяльності

Бутинець Ф. Ф. та ін.

Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" / Ф. Ф. Бутинець, І. В. Жиглей, В. М. Пархоменко; За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця; 2-е вид., доп. і перероб . - Житомир: Рута, 2001. - 544 с.

Як свідчить зміст наведених вище підручників і посібників, у них містяться завдання для самостійного виконання та контролю знань, тестові завдання, питання для перевірки знань, завдання для перевірки знань, приклади тестових завдань, що виносяться на іспит, завдання для поточного контролю знань студентів заочної форми навчання, термінологічний словник.

Як говориться у прислів'ї, - хто шукає, той знайде. Сподіваємося, що наведений вище зміст книг спростить читачам пошук потрібної інформації.

Слід зробити й таке застереження. З огляду на динамічність розвитку законодавства, інформація, навіть, у недавно опублікованих книгах може виявитися застарілою. Не завадить впевнитися, що те чи інше положення нормативного акта залишається чинним. Слідкувати за чинністю нормативних актів слід за електронними базами даних, бо паперові носії невпинно старіють.

Зазначені вище книги мають багато спільного, адже відомо, що однакове буття диктує і однакову свідомість. Є у книгах і певні відміни.

Що стосується спільних рис, то у вічі, передусім, кидається наявність у книгах матеріалу, який безпосередньо обліку зовнішньоекономічної діяльності не стосується, але стосується цієї діяльності у цілому. Це не є недоліком книг. Слід мати на увазі те, що більшість бухгалтерів, які ведуть облік зовнішньоекономічної діяльності, свого часу її окремо не вивчали. Отже, основні засади зовнішньоекономічної діяльності, які містяться у цих книгах, без сумніву, потрібні для опанування таким важливим її аспектом, яким є облік. Студенти спеціальності "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", приступаючи до вивчення її обліку, звітності, аудиту, вже мають певний запас знань у сфері ЗЕД.

3.3. Основні норми обліку, звітності і аналізу зовнішньоекономічної діяльності

Спочатку розглянемо найважливіший вітчизняний нормативний акт у сфері бухгалтерського обліку.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1998р. № 996-ХІУ має таку структуру.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Сфера дії Закону

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової вітності

Розділ II ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Стаття 6. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

Стаття 7. Методологічна рада з бухгалтерського обліку

Розділ III ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Стаття 8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Стаття 9. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку

Стаття 10. Інвентаризація активів і зобов'язань

Розділ IV ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

Стаття 11 . Загальні вимоги до фінансової звітності

Стаття 12. Консолідована та зведена фінансова звітність

Стаття 13. Звітний період

Стаття 14. Подання та оприлюднення фінансової звітності

Стаття 15. Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність

Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

У статті першій Закону містяться визначення понять: активи, бухгалтерський облік, внутрішньогосподарський (управлінський) облік, господарська операція, зобов'язання, економічна вигода, консолідована фінансова звітність, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку, облікова політика, первинний документ і фінансова звітність, користувачі фінансової звітності.

Процитуємо кілька визначень:

- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

- консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;

- облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;

- фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

Далі процитуємо статті третю та четверту Закону.

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Далі вкажемо основні положення Закону.

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Переходимо до офіційної вітчизняної статистики.

У передмові до 11 розділу "Зовнішньоекономічна діяльність" Статистичного щорічника України, наприклад, 2006 року зазначається, що статистична інформація про зовнішню торгівлю товарами готується на основі даних Державної митної служби України з до-рахуванням обсягів електроенергії, нафти, газу природного, риби, виловленої у нейтральних водах, і товарів, придбаних у портах. Дані про експорт товарів наведено по країнах призначення, про імпорт товарів - по країнах походження.

Статистична інформація про зовнішню торгівлю послугами готується на основі звітів підприємств та організацій України за формами державної статистичної звітності.

У цій передмові пояснено, що таке прямі інвестиції. На жаль, нічого не зазначено про джерела статистичної інформації про них.

У "Статистичному щорічнику м. Києва" за 2006 рік зовнішньоекономічній діяльності присвячено 10-й розділ. Його передмова, по суті, повторює передмову до загальноукраїнського статистичного щорічника.

Як бачимо, облік і фінансова звітність в Україні регламентуються державою. Щодо аналізу зовнішньоекономічної діяльності нормативних документів не існує. Це означає, що такий аналіз виконується автономно і незалежно від державних органів.

Нагадаємо, що у сфері зовнішньоекономічної діяльності, як і в багатьох інших сферах, використовується поняття ефективність. Воно означає співвідношення затрат і результатів.

Для аналізу зовнішньоекономічної діяльності необхідно правильно:

- вибрати джерела інформації та нормативно-правових актів;

- встановити тривалість періоду, що аналізується, і виключити вплив випадкових короткострокових факторів;

- вибрати для порівняння базисний рік.

Аналіз може бути попереднім, поточним (оперативним) та остаточним.

Попередній аналіз проводиться для визначення шляхів досягнення цілей.

Поточний (оперативний) аналіз виконують при розгляді можливих варіантів вирішення певного завдання і вибору найкращого варіанту.

Остаточний аналіз спрямовується на підбиття підсумків аналітичних досліджень і встановлення результатів втілених заходів.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності визначається ступінь та якість виконання зобов'язань за контрактами. Оцінюється вартісний і кількісний рівень зовнішньоторговельних операцій. Співставляються обсяги експорту та імпорту за певний період. Проводиться загальна оцінка динаміки.

Аналізується структура експортних поставок. Окрім структурного проводиться факторний аналіз, який враховує вплив різних факторів на збільшення обсягу експорту. Важливою складовою аналізу експортних операцій є дослідження строків виконання угод.

Беручи до уваги те, що облік зовнішньоекономічної діяльності та її аналіз висвітлено у підручниках та навчальних посібниках, зазначених у рубриці 1.2 цього розділу, а також у розділі 5 цього посібника, далі зупинимося лише на державній статистичній звітності у сфері ЗЕД.