Інноваційний менеджмент - Захарченко В.І. - 3.4. Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку підприємства

Активізація інноваційної діяльності на всіх рівнях економіки повинна супроводжуватися реформуванням, певною адаптацією існуючих організаційно-економічних механізмів і формуванням на їхній основі механізмів, що безпосередньо пов'язані з підвищенням ефективності інноваційного розвитку.

Необхідність переведення промисловості на інноваційний тип відтворення є визначальним моментом у спроможності країни до виходу з глибокої кризи і переходу до стійкого економічного зростання. Науково-технологічний потенціал важливий як фактор інноваційного процесу, який є органічним компонентом процесів суспільного й індивідуального відтворення. Однак цей потенціал не може бути збережений, ефективно використовуватися й відтворюватися, якщо не буде сформований відповідний господарський механізм управління інноваційним процесом.

Господарський механізм - це цілісна система народного господарства (промисловості), яка представлена певною сукупністю організаційних структур, конкретних форм і методів управління, а також правових норм, за допомогою яких реалізуються діючі у конкретних умовах економічні закони, процес відтворення.

Завдання господарського механізму - реалізація стійкого економічного зростання на основі відтворення науково-технологічного, природного, економічного й соціального потенціалів, концентрації інтелектуального ресурсу на ключових напрямах розвитку.

Він має виконувати такі функції:

o реалізація потенціалу, закладеного в кожній формі власності і господарювання, забезпечення конкуренції та співробітництва між ними в справі використання науково-технологічного потенціалу;

o упорядкування процесу відтворення за допомогою формування ринково конкурентної системи самоорганізації, самоврядування процесу господарювання і відповідної системи державного економічного регулювання;

o забезпечення збалансованості і внутрішньовиробничої пропорційності між структурними ланками виробництва на інноваційній основі;

o підтримка стійких стимулів підприємців, менеджерів, працівників і колективів у створенні якісно нових технологій, форм організації виробництва, маркетингового обслуговування, реалізації кваліфікаційного й творчого потенціалу всіх суб'єктів господарювання;

o створення рівних економічних умов для реалізації соціально-економічного потенціалу кожної фірми й суб'єкта власності й господарювання в організації ефективного інноваційного процесу.

Слід зазначити, що в практичних умовах діяльності підприємств та організацій існує велика кількість механізмів управління. Кожна сфера діяльності підприємства вимагає формування і розвитку відповідного механізму.

Господарський механізм підприємства в загальному вигляді складається з чотирьох підсистем: економічної, організаційної, технічної і соціальної. Організаційна підсистема механізму включає процеси, пов'язані з організацією виробництва, праці та управління, і є складною сукупністю організаційних форм, методів і засобів підготовки, ухвалення і втілення в життя управлінських рішень з удосконалення і підвищення ефективності виробництва.

В організаційний напрям діяльності входять:

o розробка організаційної стратегії інноваційного розвитку;

o підвищення рівня нововведення на всіх стадіях його життєвого циклу;

o розробка організаційної структури і складання штатного розкладу;

o визначення типу виробництва, оптимальної спеціалізації підприємства і організації його структурних підрозділів;

o вибір найважливіших проблем, напрямів і тем досліджень та розробок, а також номенклатури виробів, що випускаються;

o накопичення в процесі виробництва і споживання раніше розробленої (старої) моделі інформаційних, інтелектуальних, трудових, матеріальних, грошових ресурсів і проведення їх аналізу;

o відбір і розробка нововведень, які будуть використані в наступній новій моделі, яка замінить стару;

o аналіз, відбір і придбання (продаж) ліцензій на право виготовлення (застосування) інноваційних рішень різного характеру;

o удосконалення організації руху матеріально-технічних, фінансових та інформаційних ресурсів;

o освоєння нових ринків збуту виробів;

o формування каналів розподілу інформації про нововведення;

o забезпечення динамізму збуту і здатності до швидкого реагування на ринкові зміни;

o організація розробки бізнес-плану і плану маркетингу нових виробів з передбаченням зміни конкуренції та кон'юнктури ринку тощо.

Економічна діяльність орієнтується на цілі і завдання інтенсифікації виробництва на основі розвитку конкурентоспроможної продукції. Економічний критерій, або критерій економічної ефективності створення і виробництва продукції, характеризується такими показниками, як витратами всіх видів ресурсів на одиницю виробів, що випускаються; чистим прибутком від їх виробництва і використання; зростанням продуктивності праці; терміном окупності тощо.

Економічна підсистема господарського механізму управління виробництвом є сукупністю економічних методів, форм, способів, критеріїв, за допомогою яких здійснюються економічні процеси і явища з розвитку виробництва.

Економічний напрям об'єднує:

o розробку економічної стратегії інноваційної діяльності;

o підвищення ефективності виробів в процесі їх створення, виробництва та експлуатації;

o підвищення довговічності або строку служби виробів за умови розширення ринку збуту;

o формування ціни на новий виріб в процесі маркетингових досліджень;

o інвестування проектів з тривалим терміном окупності витрат, у тому числі і в розробку техніки, технології, техніко-організаційних, економічних і інших методів, механізмів, форм підвищення ефективності управлінської діяльності, а не орієнтуватися тільки на максимізацію поточного (короткострокового) госпрозрахункового ефекту;

o визначення необхідної величини оборотних коштів, пов'язаних з виробництвом нових виробів;

o удосконалення системи оцінки і стимулювання праці на всіх стадіях життєвого циклу виробів;

o удосконалення рівня визначення ефективності витрат на нову техніку;

o поліпшення використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень;

o удосконалення маркетингової діяльності на всіх стадіях життєвого циклу виробів;

o поліпшення економічних показників, що характеризують конкурентоспроможність виробів;

o удосконалення системи стимулювання збуту виробів, включаючи рекламу і т. д.

Використовуючи системний підхід можна зазначити, що організаційно-економічний механізм включає сукупність простих і складних взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих ключових систем (процесів, елементів, форм, методів), які визначають зміст, порядок розробки і функціонування будь-якого виду робіт, процесів чи об'єктів у сфері діяльності людини і які дозволяють за мінімальних витрат ресурсів і часу задовольнити вимоги інноваційної політики, ринку попиту і ринку пропозиції, тенденції розвитку науки, техніки, технології, організації, економіки та інших аспектів розвитку виробництва.

Механізм, як і виріб, має життєвий цикл, який завжди починається з виникненням певної ідеї та вироблення концепції нового механізму. Перш за все, ідея, або концепція, нового механізму вивчається, детальніше уточнюється, аналізується, опрацьовується і після відповідної розробки проходить апробацію і впровадження.

Робота зі створення механізму супроводжується документацією у вигляді пояснювальної записки, графічних і математичних моделей, що розкривають його сутність, зміст, функціонування та інші аспекти.

Таким чином, створення механізму - це процес, що полягає в перетворенні початкового опису виду діяльності в остаточне, тобто в сукупність ключових процесів (елементів, складових, принципових дій) на основі системного підходу до виконання комплексу взаємопов'язаних робіт пошукового, експериментально-дослідного, розрахунково-аналітичного, описового та іншого характеру, пов'язаних з досягненням мети і вирішенням завдань.

Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком (ОЕМУІР) є підсистемою традиційного організаційно-економічного механізму підприємства і у певний спосіб реалізується через форми і методи управління всією господарською діяльністю.

На рівні підприємства ОЕМУІР завжди конкретний, спрямований на досягнення конкретних інноваційних цілей шляхом впливу на конкретні сфери і фактори, які забезпечують досягнення намічених цілей, і цей вплив здійснюється за допомогою використання конкретних ресурсів або потенціалів підприємства. Головною особливістю ОЕМУІР є його спрямованість на:

o прискорення темпів науково-технічного прогресу;

o підвищення ефективності організаційно-економічних робіт у результаті спланованої і цілеспрямованої розробки і втілення комплексу заходів;

o активізацію і раціональне використання творчої активності робітників.

Організаційно-економічний механізм будь-яких господарських процесів включає відповідний порядок планування, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, спеціальні структури, відповідні канали одержання інформації, оцінку економічної ефективності та інші компоненти.

Тому ОЕМУІР на підприємстві має складатися з таких структурно-функціональних підсистем:

o прогнозування і планування розвитку;

o організації інноваційних процесів;

o мотивації та стимулювання інноваційних процесів;

o фінансування інноваційної діяльності;

o контролю процесу розвитку і зміни пріоритетів;

o інформаційного забезпечення.