Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А.А. - Спільні права власності

Формування й функціонування спільних форм організацій потрібно, щоб підтримувати максимальний середній рівень доходу в розрахунку на члена групи або гарантувати кожному старожилу групи приріст доходу під час збільшення чисельності групи.

Спільна приватна власність не забезпечує анонімної відчужуваності приналежної індивіду частки прав, які в усіх інших аспектах є приватними правами власності.

Члени спільної організації можуть передати свою частку іншим лише за умови отримання згоди на це від інших власників або їх повноважних представників. Прикладами таких організацій є братства і клуби. їх діяльність, як правило, не може бути ефективно організованою на тих самих принципах, що й діяльність ресторанів, оздоровчих центрів і спортивних залів, а їх послуги не можна продавати на ринку разом із послугами зазначених організацій. Специфічними ресурсами для групи є її члени, які взаємодіють і створюють суспільну корисність. Двоякий вплив на корисність для кожного її старожила сприяє збільшенню чисельності членів групи (за рахунок чинника особистої сумісності та чинника "перевантаження").

Незалежний зовнішній власник, заінтересований у максимальній цінності організації, не у максимальному середньому доході кожного її члена, може створювати загрозу збільшення групи шляхом додаткового продажу членських прав. Так само підвищується сукупна суспільна цінність організації у зв'язку зі збільшенням кількості членів, але водночас зменшується середній дохід кожного із старожилів. Це є прикладом проаналізованої вище відмінності між максимізацією середньої віддачі на вкладені ресурси і максимізацією сукупного доходу шляхом залучення нових членів групи, їх присутність, хоч і може підвищити їх власний добробут, порівняно з ситуацією, коли вони не були членами цієї групи, проте зменшує дохід попередніх її членів. Окрім того, можливості нових членів групи компенсувати попереднім зниження індивідуальної (середньої) цінності обмежуються, якщо членські внески передаються зовнішньому власникові клубу.

За умови, що грошова компенсація, виплачувана зовнішньому власникові у формі вступного внеску, перевищує скорочення рівня корисності для окремих членів групи і групи загалом, вступ до неї нових членів буде дозволено і власник виграє. Проте сукупний обсяг квазиренту суб'єктів, які ґрунтуються на особистих відносинах уже наявних членів групи, зменшиться. (Донині в економічній літературі не має пояснення, за виключенням вказівки на особливості режиму оподаткування, того факту, чому спільні форми організації використовуються у позикозберігальних і страхових фірмах).

На основі вивчення питань державного регулювання і державної власності відомі зарубіжні науковці (Л. де Алессі, Е. Фуруботн та ін.) прийшли до такого висновку: наслідком державного регулювання є вищі ціни та менший обсяг випуску, збільшення розмірів основного капіталу і зменшення обсягів діяльності, пов'язаної з дослідженнями і розробками. Підприємства, які перебувають у державній власності, порівняно з регульованими приватними фірмами (наприклад, у США муніципальні електроенергетичні компанії), як правило, встановлюють нижчі ціни, мають більші операційні витрати, більше виробничих потужностей, довше утримують менеджерів на посадах. Л. де Алессі підсумовує, що множина емпіричних даних дає підґрунтя підтримувати гіпотезу, згідно з якою права власності справді мають значення. Вплив альтернативних систем прав власності на поведінку і добробут суттєвий та всеосяжний.