Інтелектуальна власність - Базилевич В.Д. - 3.3. Екстраполяція практичної свідомості в економічній реальності

Світ людини, взятий з його життєво-практичного боку у всьому своєму чуттєво-предметному багатстві та смисловій варіативності, не містить спеціальних правил отримання теоретичних узагальнень для орієнтації в економічній реальності. Разом із тим зв'язок економічної теорії та практики, так само як науки і життя, перебуває у постійному розвитку. Притому цей розвиток не абстрактний, а завжди конкретний, оскільки опредметнюється в потребах, власності, грошах, користі, благах, багатстві, праці, а в більш широкому плані — суспільному виробництві. Однак пріоритетне місце у визначенні смислу того чи іншого феномену економічного буття належить практиці. Вона не просто є критерієм істини (занадто це вже спрощено виглядає), а виступає рушійною силою сучасної цивілізації. Енергію цій силі у своїй сукупності надають наука, культура, економіка, які є головною виробничою силою суспільства.

Практика — це вміння, навик, професійність, досвід, якщо хочете — мислення. Отже, вміння не випадково, а осмислено розмірювати безпосередню життєдіяльність з теоретичним знанням й універсальним культурним досвідом, здатність поєднувати світ економічного буття і життєвий світ, поєднувати теорію і чуттєве-предметне багатство світогляду є головною умовою реалізації людського знання. Це вміння можна назвати "практичною свідомістю" (Є.К. Бистрицький), котра є виявленням онтологічного значення знання для життя. Практична свідомість є складовою всіх форм суспільної свідомості, але найбільш реально відображається в економічній сфері. Що може бути більш практичним, ніж економічна свідомість!

Традиційно практична свідомість протиставлялася теоретичному ставленню до дійсності. Починаючи з арістотелівського визначення практичного знання як фронезису — знання, спрямованого на конкретні життєво-практичні потреби, практична свідомість розглядалась як щось другорядне і периферійне порівняно зі свідомістю теоретичною. Пізніше практика дедалі більше набуває вузькоутилітарного, суто прагматичного розуміння. Неправильні інтерпретації практичної свідомості починаються вже з того моменту, коли вона визначається переважно як "атеоретична" — на противагу основним перевагам теоретичної діяльності. В цьому випадку практична свідомість оцінюється як здоровий глузд (розсудок), повсякденна свідомість, яка так вплетена в людську життєдіяльність, що в її актах, на відміну від пізнавального відношення, людина не в змозі піднятися над окремими обставинами життя й об'єктивно поставитись до світу. Разом із тим під практичною свідомістю розуміється лише опредметнений бік наукового пояснення світу: у вузькому значенні — як сукупність технічних засобів і технологічних процесів для "утилізації" наукового знання, а в широкому — взагалі як пасивне знаряддя простого "упредметнення" ідеальних планів людської діяльності, котре в кінцевому підсумку повністю залежить від змісту знання, яке реалізується на практиці.

Люди не знають, на що здатне тіло і що можна вивести з одного лише розгляду його природи, а також що вони самі знають із досвіду, що за одними лише законами природи від­бувається досить багато, у можливості походження чого вони б інакше, ніж під керівництвом душі, ніколи не повірили, при­кладом чому є те, що роблять уві сні сновиди і чому вони самі в бадьорому стані дивуються. Додамо, що з природи, хоч би під яким атрибутом вона розглядалася, випливає нескінченно багато.

Б. Спіноза

Практична свідомість є детермінантом перетворень, які атрибутивні для господарської діяльності в цілому і трансформацій економічного буття в кожному окремому випадку. Головною характеристикою практичної свідомості є її фактичність — спрямованість на конкретні, окремі, специфічні, індивідуальні особливості та сторони існуючого "світу економіки" , в якому живе і діє людина. Це і відрізняє практичну свідомість і від теоретичної свідомості, для якої виявлення спільних закономірностей буття виступає кінцевою метою, і від духовно-практичної свідомості, котра переробляє світ, зокрема економічний на такий, який повинен бути, у своєму існуванні та конструкціях. Практична свідомість — це не просто якесь ідеальне чи ідеалізоване уявлення про світ, "ідеальний план" людського освоєння дійсності. Звичайно, за своєю спрямованістю воно є відображенням найближчого до людини світу, усвідомленням його індивідуальності.

Так, у кожному конкретному випадку господарсько-економічна реальність постає у своїх особливих рисах. І не лише в конкретно-буденній ситуації, а й у часових вимірах. Однак практична свідомість — це насамперед умова практичного застосування поглядів людини на світ — уявлення, знання тощо — до особливої ситуації. Такою в кожному випадку здебільшого є економічна ситуація, хоча б унаслідок її внутрішньої енергетичності.

Практична свідомість обумовлена насамперед працею, яка у своїй системності виступає як всезагальне. Саме як умова співвіднесення всезагального плану діяльності й особливостей економічної реальності практична свідомість залишається "невизначеною" у предметному і смисловому аспектах. Це "не дозволяє" знанням людини, господарському досвіду в цілому, закріпленому як в категоріях економічного мислення, так і в різноманітних системах значень і цінностей, перетворюватися в абсолют. Інакше кожна економічно-господарська (життєво-практична) ситуація або навіть предмет господарства вимагали б оброблення та свого особливого уявлення про економічну реальність і в принципі не могли б оцінюватися з певної теоретичної позиції. Іншими словами, в кожному окремому випадку практична свідомість збігається з тим пластом знань про світ економічного буття, який є актуальним для людини в цей момент, володіє предметно-господарською дійсністю "тут" і "тепер", тобто може застосовуватися в реальному житті. В цьому значенні практична свідомість є безпосередньою дійсністю людського мислення, знання, ідей, культурних значень, взагалі будь-якого свідомого ставлення до світу, тим більше, якщо цей світ є економічним світом.

Характеристика практичної свідомості не можлива поза економічною категорією "праці". У суспільстві, що ґрунтується на всебічно розвиненому суспільному поділі праці (розщеплення діяльності), людська сутність задається індивідам "абстрактним чином" за панування над індивідами ними ж створеного предметного багатства у формі вартостей і "сили колективності", яка відчужена від людей. Така система байдужа до особливостей індивіда, вона вимагає людського існування лише в проекції однієї, а тому — абстрактної якості. Суспільні відносини "оречевлюються", і на зміну відносинам особистої залежності приходять відносини особистої незалежності, але сама форма соціальної залежності змінюється, стає "речовою залежністю²². В такому випадку практична свідомість зумовлює трансформацію переосмислень економічного буття, вектором якого є прагнення вийти за межі залежності. Досягти цього можна з урахуванням структурності практичної свідомості, відповідної структурі економічного буття. Щоправда ця відповідність не пряма, а опосередкована.

Безпосередня практична свідомість ("здоровий глузд") дає можливість максимально оперативно орієнтуватися в конкретній економічній ситуації вчинку або поведінки, спираючись на певний узагальнений досвід практичного господарського буття. Тим більше це стосується й економічних традицій (в узагальненому уявленні), котрі практична свідомість регламентує: як потрібно чинити, діяти, застосовувати способи розуміння або практичної поведінки в кожному конкретному випадку господарсько-економічної діяльності. А водночас — пізнання і спілкування, що зумовило покладання у формування практичної свідомості "духу" тієї чи іншої традиції. В основі капіталістичного господарства, зазначав М. Вебер, була "традиція підприємницької форми організації господарської діяльності"²³. Вона і визначала практичну свідомість підприємців цього кола.

Одночасно потрібно не забувати, що, виступаючи як певна система загальних значень, ідеалів, норм (у ту чи іншу епоху, в той чи інший господарсько-економічний період), практична свідомість може виявитися не засобом концентрації життєво-практичної, економічної ситуації, а навпаки, знаряддям спотворення її конкретної своєрідності. Прикладів такого спотворення в історії економічних вчень цілком досить. Але кожен із них потрібно розглядати залежно від певного часу і у взаємозв'язку з ним. Як би ми не критикували планову економіку або державний розподіл, або колгоспну власність тощо, проте, попри їх негативне значення, вони можуть бути виправданими міркуваннями практичної свідомості ("здорового глузду"). Проте ця практична свідомість стосується буденної свідомості, традиційної свідомості, символічного мислення тією мірою, якою вони розглядаються не як умова буття у світі, а як саме реальне існування. Тут відбувається підміна дійсності, що призводить до створення "міфологем". У такому випадку практична свідомість знижує значимість смислів економічного буття до їх спрощених форм.

У виявленні сенсу буття людини в економічній реальності важливу роль відіграє смислова багатозначність практичної свідомості. Зрозуміло, що застосування деяких загальних значень, норм, ідеалів, ідей, сюжетів тощо в новій (порівняно з історичною вихідною) ситуації, яка постійно змінюється, пов'язане з наявністю конкретних ступенів "свободи" в їх предметній інтерпретації. Вже звичайний життєвий спосіб господарства — від народження до вмирання через становлення, зрілість і старість, не може не демонструвати різних історичних втілень способу господарства, життєвих форм, що змінюють одна одну. А разом з ними — різних смислів, які в цій зміні не можуть бути однозначними. Аргументом багатозначності смислів є також якісна особливість історичних втілень способів господарства. "Тоді виходить, що способи господарства реалізуються історично немовби в різних за якістю способах господарства (підспособах господарства, його формах). Звідси і загальна трансформація способів господарства і зміна конкретних історичних форм, і важливі історичні етапи буття способів господарства (як періоди існування тієї чи іншої конкретної форми). Звідси й особливий трансформаційний циклізм в історичному існуванні способів господарства"²⁴. Разом із циклами — різність смислів буття, які уособлюють час, період, епоху тощо.

Багатозначність смислів економічного буття зумовлює множинність його інтерпретацій і тлумачень, що цілком закономірно, адже у своїх проявах економічне буття виступає частиною світу, науки, мистецтва. Вже сам вибір економічного буття як об'єкта наукового дослідження повинен включати практичну свідомість. Кожна спроба аналізу будь-якого феномену дійсності (природної, економічної чи культурної), спирається на їх буття в цій ситуації, що передбачає насамперед участь у повсякденному господарському житті у всій їх безпосередності. Навіть використання теоретичних методів, перенесених із так званих точних наук у гуманітарні дослідження, обов'язково передбачає наявність практичної свідомості для їх дослідження. Залучення практичної свідомості до виявлення смислів економічного буття є умовою досягнення істини.

Зрозуміти сенс світу — означає передусім зрозуміти внут­рішнє й необхідне співвідношення (ratio) між двома терміна­ми дійсного пізнання — людиною як тим, хто пізнає, і приро­дою як тим, що пізнається. Але замість того, щоб знайти таке співвідношення цих двох необхідних термінів, матеріалізм і ідеалізм однаково їх гублять. Адже в матеріалізмі і людина, і природа, розкладені на безкінечно дрібні частинки, втрача­ють свою живу дійсність, і так само вони втрачають її в іде­алізмі, випаровуючись у діалектиці абстрактних понять. У остаточному підсумку обох цих поглядів уся реальність і того, хто пізнає, і того, що пізнається, замість того, щоб бути ос­мисленою, просто зникає в порожніх абстракціях.

В. Соловйов

Разом із тим головні особливості практичної свідомості відрізняються від принципових установок науково-теоретичної діяльності, як вони особливо визначились у розвитку експериментального знання. З одного боку, ми маємо фактичність практичної свідомості, а з іншого — необхідність наукового узагальнення, "теоретизації" явища, яке пізнається, вираження його особливостей у вигляді закону. Предметна невизначеність практичної свідомості входить у конфлікт із максимально повним визначенням об'єкта наукового пізнання, а неоднозначність смислу суперечить вимогам логічної однозначності наукового міркування. Для наукового (отже, і для економічного) мислення виявлення й об'єктивізація предметних умов пізнання, які передбачаються, — спостереження, опису, а також логіко-методологічних умов теоретичного міркування є обов'язковою нормою діяльності стосовно феноменів економічного буття. А практична свідомість за способом свого існування завжди залишається умовою об'єктивного до них ставлення і дій у світі. Нарешті, завдання орієнтації в безпосередній дійсності відрізняється від загальної установки наукового дослідження, спрямованого за межі безпосередньо даного на виявлення певних сутнісних закономірностей. Сказане означає, що практична свідомість, навіть за найбільш радикального здійснення вимог, які постають перед науковим пізнанням, залишається насамперед "онтологічним визначенням суб'єкта, атрибутом його реального життя, із самого початку включеного в логіку пізнання"²⁵. В цьому і полягає метафізичний смисл економічної свідомості, завжди спрямованої на практичний зміст знання, яке потрібно здобути в процесі пізнавального відношення до господарської реальності.

Звичайно, "рефлексивний контроль" щодо об'єктивності економічного пізнання, можливість застосування тих чи інших буденних уявлень відносно феноменів економічного буття постійно здійснює в процесі наукового дослідження, зокрема під час аналізу науково-методологічних принципів і традицій. Але безпосередня дійсність економічного буття, дана в повсякденному житті, виступає для людини певною самоочевидною само собою зрозумілою основою теоретичного відношення до "світу економіки". Хоча трудність полягає в тому, що традиція, буденна (повсякденна) свідомість є не тільки способами відношення людини до світу — свідомістю практичних особливостей господарської життєдіяльності, а й фундаментальними характеристиками людського буття у світі. Саме цей початковий взаємозв'язок практичної свідомості — усвідомлення (знання) про світ і буття в світі — і породжує наявні проблеми його науково-теоретичного пізнання. Один зі способів вирішення, по суті, "вічних" екзистенційних проблем — метафізична рефлексія.

У цьому випадку важливим є виявлення того, якою мірою практична свідомість є універсальною основою застосування будь-якого знання на практиці, тобто в здійсненні економічної діяльності. Вона є умовою, за якої економічне знання виявляє своє істинне значення для життя, набуває онтологічних характеристик. У цьому плані практична свідомість є там, де людина діє ("господарює". — Ю.М. Осипов) у світі. Вона повсюдна, вона завжди там, де людський світогляд спирається на результати пізнання, в яких би особливих (у цьому випадку економічних) формах вони не здобувалися. Його межі окреслюють область дійсного буття людини, збігаючись із фактичністю практики, що особливо важливо для економічної практики, яка реалізується в конкретній предметності: грошей, ціни, вартості, товарів, благ тощо. Економічна практика — це не просто "практичний розум", а реальний процес життєдіяльності людей, всередині якого відбувається перетворення його соціальної, культурної, духовної тощо основ.

Економічна практика обумовлює повсюдність практичної свідомості. Вона скрізь, де людина діє у світі, де людський розум спирається на результати пізнання, в яких би формах вони не здобувалися, а його межі окреслюють область дійсного буття людини, збігаючись із фактичністю господарської практики, з якої випливає економічна діяльність. Людське пізнання може "апостеріорно" констатувати тенденції розвитку економічної реальності, отримавши з них висновки про динамічний характер економічного буття; крім того, воно "може і повинно — також апостеріорно — констатувати, що нові, чисто суспільні форми буття суспільства, що виникають таким чином водночас є продуктами власних, людських, соціальних дій"²⁶. Вони, ці дії, і є тією фактичною практикою, вихід за межі якої означає втрату можливості якого б то не було дійсного відношення до світу. Але як в такому випадку можна визначити його реальні межі, не маючи можливості "подивитись" на нього з боку, уявити у вигляді об'єкта пізнання? Як можна, не виходячи за межі практичного відношення, виявити його значення — світ людини, безпосередня господарсько-економічна дійсність якого повинна увійти в повне визначення "живої" економічної свідомості?

Тут знову виникає питання про "світ", на який спрямована практична свідомість, і саме на ту його сферу, в якій людина живе практичним повсякденним життям, тобто сферу господарської реальності. Вона не виступає повсякденно предметом спеціальної теоретичної рефлексії, хоча духовно і переживається людиною (у формах практичної свідомості) як безпосередня реальність свого внутрішнього світу. "Господарства бувають різні — як у часі, так і в просторі. Різні, і відрізнятися вони можуть одне від одного не чимось одним, а буквально всім, тобто за всім колом параметрів. Розмаїття господарств відображає взагалі розмаїття світу.

Життя є найзагальнішою і всеохопною назвою для повноти дійсності повсюдно і в усьому. Ми з однаковим правом гово­римо і про життя божественне, і про життя людське, і про життя природи... Загальна ознака цього життя полягає в послі­довності змін, які, однак, не порушують істотної тотожності в гаданому суб'єкті цих змін. Ми вбачаємо життя в тих змінах, за якими, як ми переконані, ховається неминущий суб'єкт: життя передбачає того, хто живе.

В. Соловйов

Це також свого роду закон — закон відповідності та різноманітності господарств різноманітності буття, життя, світу. Але це ще не все: різноманітність господарств відображає і різноманітність самої людини, її внутрішнього космосу. Воно підкоряється, звичайно, необхідності, але, по-перше, різній, надзвичайно різній, а по-друге, воно все-таки багато в чому є імпровізаційним, як імпровізаційна і сама людина, зокрема людина, що господарює. Господарство, не забудемо, життя, а життя... ох, як різноманітне і не передбачене, яке вільне... за всією цією; що поважається наукою, всезагальної необхідності"²⁷. Це означає не лише той добре відомий факт, що світ у свідомості людини тісно зрощений зі способами його усвідомлення — значеннями сприйняття, мови, символіки, правилами буденної поведінки, цінностями і нормами культурних традицій мислення і пізнання.

Аналіз практичної свідомості показує, що і в дійсності світ для людини — це завжди світ людини як особлива реальність: культурна, економічна, соціальна. Як економічна реальність світ людини в кінцевому підсумку є в основі всіх можливих способів освоєння людиною сущого. Зокрема того, що знаходиться за межами людського світу, тобто трансцендентного. А економіка, як ми з'ясували, "річ трансцендентна" (Ю.М. Осипов). Ось чому для виявлення істинних онтологічних характеристик "світу економіки" як такого мало зафіксувати його усвідомлення людиною. Необхідно ще вказати на особливу предметну реальність — речовинний, матеріальний носій тих типологічних характеристик, які набувають відображення і втілення в категоріях практичної свідомості²⁸. Тільки в цьому випадку можна претендувати на опис і характеристику "світу економіки" "самого по собі" як об'єктивної реальності, в якій здійснюється реалізація людського буття.

У процесі осмислення економічної реальності в її різноманітності перед людиною (суб'єктом пізнання) постає складний об'єкт дослідження, основні характеристики якого спів-мірні з тими особливостями практики, які відображаються в типології практичної свідомості. Цей найближчий для людини світ є фактичним, конкретним світом економічного буття у всій його життєво-предметній розмаїтості. Він дається людині завжди безпосередньо і самоочевидно. Як зазначає Д. Лукач, "онтологічний розгляд суспільного буття неможливий, якщо ми не будемо шукати його вихідний пункт в елементарних фактах повсякденного життя людини"²⁹. Економічне буття через господарську практику і демонструє цю повсякденну безпосередність. Тому його предметні та смислові параметри не визначені явно. Зрештою, хоча "світ економіки" предметно-чуттєвий, проте він завжди виступає у вигляді умов дії людини у світі. Тобто він є взаємодією з іншими речами, що утворює його цілісність.

Кожна річ (предмет) економічного буття, включена в систему господарських, соціальних відносин, передбачає певну цілісність. Тільки стосовно неї вона набуває "світового" значення (значення у світі). Але ця цілісність, в якій виявляється значення тієї чи іншої речі економічного буття (отриманої в процесі економічної діяльності), є результатом співвіднесення з конкретним буттям людини. "Економічність" світу як певна цілісність, що всеохоплює "світ людини", набуває свого значення, тільки спираючись на буття людини в господарській практиці, застосування у світі її практичної свідомості, яка помежово визначає цільові зв'язки речей повсякденності одна з одною. Отже, всі феномени " світу економіки", в якому відбувається самоздійснення людини, реальні речі, предметні посередники економічної практики і спілкування, артефакти економічної творчості набувають свого конкретного значення, лише спираючись на вже існуючий конкретний синтез світу в практичній свідомості людини. У контексті проблеми самовизначення людини практична свідомість є основою способу її буття у світі економічної реальності.