Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - Транспортне страхування

Перші договори страхування перевезеного майна стосувались морських перевезень. Пізніше стали з'являтися договори страхування перевезень сушею, а потім і повітряних. На сьогодні розбіжності в підходах до страхування товарів, що перевозяться різними видами транспорту, у багатьох випадках стерлися. Сучасні договори страхування часто покривають ризики, пов'язані з перевезенням, починаючи з моменту відвантаження товару і до моменту, коли він досягає пункту призначення.

Морське страхування

Є чотири типових види договору морського страхування:

- страхування судна (транспортного засобу);

- страхування вантажу;

- страхування одержання плати за фрахт власником судна;

- страхування відповідальності товаровідправника або перевізника перед третіми особами.

Страхування судна, як правило, діє тільки в межах географічної території, зазначеної в договорі.

Вантаж звичайно страхується шляхом укладання договору, в якому передбачається, які усі вантажі, що відвантажуються страхувальником, підпадають під його дію. При страхуванні вантажу часто використовується страховий сертифікат на пред'явника, що передається разом із правом власності на вантаж. Володар такого сертифіката автоматично стає страхувальником вантажу і має право одержати відшкодування у разі випадкової загибелі або ушкодження вантажу.

Страхування одержання плати за фрахт може здійснюватися двома способами.

Якщо за договором товаровідправник зобов'язаний сплатити перевізнику обумовлену суму незалежно від того, чи був товар доставлений, вартість перевезення страхується як частина вартості товару. Якщо оплата фрахту поставлена в залежність від безпечної поставки товару, одержання плати за фрахт страхується як частина страховки судна.

На практиці склалося декілька типових умов договорів транспортного страхування.

1. "Running down clause" (RDC). Це застереження передбачає, які саме події є страховим випадком.

2. Застереження про відповідальність перед третіми особами в разі виникнення спору.

3. Застереження "free of particular average". Відповідно до цього застереження страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо тільки не відбудеться хоча б одна з чотирьох подій:

- судно сяде на мілину;

- на судні станеться пожежа;

- судно затоне;

- станеться зіткнення.

Крім того, за цим застереженням страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо загальний обсяг збитків не перевищує 10 % вартості застрахованого.

4. Застереження про загальну аварію. Зобов'язує страховиків різних об'єктів страхування розділити між собою витрати на відшкодування збитку, нанесеного навмисно при рятуванні судна від повного знищення.

5. Застереження про позови і трудові відносини. Передбачає, що судновласник повинен вжити всіх заходів для того, щоб запобігти завданню шкоди застрахованому майну або іншим інтересам. Наприклад, якщо судно сяде на мілину, судновласник повинен найняти рятувальників, і ці його витрати мають бути відшкодовані страховиком, навіть якщо судно не вдалося врятувати.

6. Застереження про "абандон". Якщо порятунок або відновлення корабля коштує більше, ніж загальна вартість товарів або інших застрахованих об'єктів, страхувальник має право вимагати виплати страхової суми, як при повній загибелі майна. При цьому до страховика переходять усі права на товари або інші об'єкти, що були предметом страхування.

7. Поділ ризику між страховиком і страхувальником. Якщо в договорі передбачено, що страховик зобов'язаний відшкодувати тільки 60 % вартості товару, то навіть якщо товару завданий збиток, але він не загинув, страховик зобов'язаний відшкодувати тільки 50 % розміру збитку.

8. Договірні гарантії. У морському страхуванні є дві форми гарантій:

- пряма гарантія (порука);

- гарантія, що мається на увазі. До прямих гарантій можна віднести:

- умову, за якою страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо збитків було завдано внаслідок воєнних дій;

- умову, за якою страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо збитків було завдано внаслідок заворушень, страйків і т. ін.

Три найбільш типових приклади гарантій, що маються на увазі: 1. Застереження про морехідність. Судновласник ручається, що судно є морехідним, тобто:

- судно є придатним до плавання;

- каштан і команда достатньо кваліфіковані;

- наявне устаткування, необхідне для плавання. (Страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо збитків завдано внаслідок неморехідності.)

2. Застереження про девіацію передбачає, що судно не має права відхилятися від курсу, за винятком тих випадків, коли це необхідно для порятунку життя. Застереження про суднохідність і застереження про девіацію діє завжди, крім тих випадків, коли сторони спеціально передбачили в договорі, що воно до них не застосовується.

3. Застереження про законність. За цим застереженням, якщо за законом прапора судна перевезення є незаконними, договір страхування не має сили. Це застереження діє завжди, і сторони не мають права його виключити.

Сухопутне страхування

Хоча в практиці не склалося стандартних форм договорів сухопутного страхування, більшість подібних контрактів схожі. В них, як правило, докладно визначається страховий випадок. До нього найчастіше належить:

- зіткнення;

- сходження з рейок; повінь;

- смерч;

- пожежа;

- буря;

- удар блискавки.

Страховик звільняється від обов'язку виплачувати страхову суму, якщо збиток було завдано в результаті:

- злодійства;

- страйку;

- цивільного безладу;

- війни;

- втрати ринку;

- затримки відвантаження;

- незаконної торгівлі;

- недоліків тари.