Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - 16.4. Регулювання інвестування. Передача технологій

16.3.1. Ситуація у світі

Як правило, держави зацікавлені у збільшенні експорту, а не в його обмеженні. Зростання експорту означає збільшення прибутків скарбниці та зростання зайнятості.

Проте в деяких випадках держави обмежують експорт13. Для торговця важливо брати до уваги обмеження експорту не тільки в країні, де виробляються товари, а йу країнах, де виробляються його компоненти або відповідні матеріали.

Найчастіше обмеження експорту запроваджуються з внутрішньо- або зовнішньополітичних причин, але непоодинокими є випадки, коли в основі таких дій лежать економічні причини. Іноді обмеження експорту запроваджуються з цілої низки причин, серед яких є і політичні, і економічні.

Серед причин обмеження експорту:

- проблеми національної безпеки (наприклад експорт зброї);

- небезпека поширення ядерної зброї (експорт збагаченого урану);

- збереження природних ресурсів (наприклад видів тварин, що вимирають);

- збереження ресурсів для використання всередині країни (наприклад цінних порід дерева);

- збереження ресурсів для використання в майбутньому (наприклад нафти).

Обмеження експорту можуть здійснюватися в різних формах, наприклад:

- експортні квоти;

- експортні мита або податки;

- заборона експорту визначених товарів.

Нерідко держави обмежують експорт, виконуючи свої міжнародні угоди14.

ГАТТ та інші угоди СОТ, хоч і прагнуть максимально зменшити обмеження торгівлі, не містять положень, які б прямо торкалися обмеження експорту. При проведенні переговорів країни -* члени ГАТТ підтвердили необхідність переглянути деякі положення ГАТТ з тим, щоб сфера її застосування охоплювала і обмеження експорту, проте на сьогодні угоди СОТ залишаються документами, націленими насамперед на імпорт.

16.3.2. Регулювання експорту в Україні

В Україні обмежується експорт цілого ряду товарів, серед яких:

- зброя;

- боєприпаси;

- військова техніка і спеціальні комплектуючі вироби для їхнього виробництва;

- вибухові речовини;

- ядерні матеріали;

- технології, устаткування, установки, спеціальні неядерні матеріали і пов'язані з ними послуги;

- джерела іонізуючого випромінювання;

- інші види продукції, технологій і послуг, що використовуються при створенні озброєння і військової техніки або розкривають державну таємницю України;

- дорогоцінні метали і сплави, коштовні камені;

- наркотичні і психотропні засоби;

- твори мистецтва і стародавні предмети з музейних фондів України.

Заходи обмеження експорту включають:

- заборону експортувати товари з України без дозволу Державної служби експортного контролю;

" - вимогу про обов'язкове узгодження з державними органами

умов торгівлі деякими товарами;

- встановлення обов'язкових умов експорту товарів.

Більш докладно про обмеження експорту див. "Положення про державний експортний контроль в Україні", затверджене Указом Президента від 13 лютого 1998 р,№ 117/98, зі змінами, внесеними:

- Указом Президента від 26 березня 1999 р. № 283/99;

- Указом Президента від 2 серпня 1999 р. № 953/99.

16.4. Регулювання інвестування. Передача технологій

Багато країн активно прагнуть залучити якнайбільше іноземних інвестицій. З цією метою вони нерідко створюють особливі, сприятливі умови для іноземного інвестування. Рівень і суть таких сприятливих умов можуть відрізнятися залежно від форми і місця інвестування.

В інших країнах, в силу законодавства або існуючої практики, іноземні інвестиції знаходяться в несприятливих умовах.

Навіть у тих випадках, коли держава прагне залучити іноземні інвестиції, їх можна здійснювати тільки за визначених обставин і з визначеними обмеженнями. Зокрема, репатріація прибутку, роялті, отримані в результаті інвестиції, можуть підпадати під державні обмеження або бути обумовленими одержанням дозволу від Компетентних державних органів.

Після того, як інвестиція була здійснена, вона підпадатиме під дію місцевого законодавства і залежатиме від місцевих політичних подій, у тому числі можливої політичної нестабільності. Перед здійсненням інвестиції необхідно уважно вивчити законодавство країни, в якій здійснюватимуться інвестиції й будь-які двосторонні угоди цієї країни з країною підприємства, яке збирається здійснювати інвестицію. Важливо вивчити всі можливості оскарження дій держави, що призвели до втрати зробленої інвестиції, якщо ці засоби, звичайно, є. Там, де підказує здоровий глузд, необхідно застрахувати іноземну інвестицію від некомерційних ризиків (тобто від втрати внаслідок дій держави або політичних подій).

Коли прийнято рішення про здійснення інвестиції і про те, де саме її здійснити, найчастіше необхідно починати процедуру одержання державного дозволу. Там, де є спеціальні пільги для інвесторів в обмін на виконання ними визначених умов, необхідно буде вступити з державою в переговори про умови таких пільг.

Обмеження на інвестиції може накладати й держава інвестора. Наприклад, багато країн забороняють інвестування за кордоном у вигляді технологій, що особливо важливо для безпеки країни, її зовнішньої політики.

Треба зазначити, що інтелектуальна власність і торгівля нею, в тому числі ліцензування і франчайзинг, займають важливе місце серед причин, що спонукають держави регулювати іноземне інвестування (стимулювати або обмежувати). Наприклад, держава може вимагати від іноземного інвестора передачі цінної технології в обмін на дозвіл працювати в країні або на надання привілеїв (наприклад, податкових пільг).