Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Гребельник О. П. - ГЛОСАРІЙ

А-КОНТО — платіж, що здійснюється імпортером згідно з рахунками експортера як попередній розрахунок з останнім.

АБСОЛЮТНА ПЕРЕВАГА — здатність якої-небудь країни, фірми або працівника робити продукти чи послуги за вартістю нижче, ніж у конкурента. В основному світова торгівля здійснюється за мотивами, що диктуються А. п. Під впливом міжнародної торгівлі у світі складається поділ праці, заснований на А. п., оскільки переваги ведуть країни, фірми і працівників до спеціалізації і більшої ефективності.

АВАЛЬ — поручительство за векселем. Банк, що видав А. (аваліст), приймає на себе відповідальність за оплату у випадку неплатежу з боку векселедавця (при простому векселі) чи акцептанта (при перекладному векселі), тоді як банк, що видав акцепт, сам є платником за векселем. При настанні терміну акцептований банком вексель пересилається для оплати безпосередньо банку, а вексель з А. спочатку повинен бути пред'явлений для оплати векселедавцю або акцептантові і тільки при несплаті цими особами векселеутримувач виставляє вимогу банку, що видав А. Застосовується А. значно рідше, ніж акцепт.

АВТОНОМНЕ МИТО — мито або ставка мита, яка встановлюється країною в односторонньому порядку.

АГЕНТ — юридична чи фізична особа, що робить визначені операції за дорученням іншої особи (принципала), за його рахунок і від його імені, а також забезпечує підготовку угод, але без права підписання контрактів. А. є брокери, дилери, комісіонери, маклери, особисті представники, фанд-менеджери, адвокати. Свої дії А. здійснюють з відому принципала за агентською угодою за винагороду.

АГЕНТСЬКА УГОДА — договір між принципалом і агентом, що визначає характер і обсяг доручення, розмір комісійної винагороди, терміни дії й умови припинення договору. Крім того, А. у. з купівлі-продажу товарів, як правило, визначає: сторони, територію, кількість товарів, ціни, права, надані агенту, термін дії і порядок розірвання угоди, винагороду агента, момент виникнення права агента на винагороду і дату його сплати, обов'язки агента, права й обов'язки принципала.

АГЕНТСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — широко поширений елемент міжнародної економічної інфраструктури; вони полягають в дорученні однією стороною, іменованою принципалом, незалежній від нього іншій стороні, іменованій агентом (торговим, комерційним), здійснювати фактичні і юридичні дії, пов'язані з продажем чи покупкою товару на обговореній території за рахунок і від імені принципала. А. о. відбуваються на основі більш-менш тривалої угоди, іменованої агентською угодою. Агент незалежний від принципала в тім, що він не перебуває в трудових відносинах і може здійснювати самостійну діяльність.

АГЕНТСЬКІ ФІРМИ - виступають від імені і за рахунок принципала. Залежно від умов договору фірма сама укладає угоди віл його імені і за його рахунок або тільки є посередником при укладанні угод. Характерним для А. ф. є представництво на тривалий термін і тісний контакт із принципалом. Юридично вони завжди зберігають повну незалежність.

АДВАЛОРНЕ МИТО — різновид мита, при якому митна ставка нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом.

АКРЕДИТИВ — зобов'язання банку зробити з доручення імпортера платежі експортеру чи акцептувати тратту, виставлену експортером у межах визначеної суми і терміну і при наданні експортером товарно-розпорядницьких документів — коносамента, страхового поліса і рахунка-фактури. У залежності від характеру відповідальності банків А. підрозділяються на: І) безвідкличні і відкличні, 2) підтверджені і непідтверджені.

АКЦЕПТ — термін, звичайно використовуваний у значенні документа про обмін. Процес А. пов'язаний з підписанням відповідного документа на лицьовому боці, що означає згоду пред'явника, що підписав за дорученням. Той, що підписав, зобов'язується оплатити визначену суму пред'явнику чи за його дорученням. Після підписання той, що підписав, стає акцептором.

АКЦЕПТИ БАНКАМИ ТРАТТ — форма розрахунків експортерів і імпортерів. Експортер при реалізації товару в кредит найбільше бажає, щоб акцепт тратти був здійснений не покупцем (навіть у тому випадку, якщо покупець є цілком кредитоспроможним), а великим банком. Тратта з акцептом імпортера не завжди може бути врахована, тому що імпортна фірма відома тільки в межах вузької, обмеженої сфери торгового обороту. Інша річ — акцепт великого банку: тратту з таким акцептом легко перетворити в гроші шляхом обліку.

АКЦЕПТНО-РАМБУРСНИЙ КРЕДИТ — форма розрахунків, при якій у тратті, що виставляється експортером на банк, останній виступає в ролі трасанту, але, на відміну від тратти, виставленої експортером безпосередньо на імпортера, банк сам не є боржником.

АКЦИЗНИЙ ЗБІР — непрямий податок на високорентабельні товари (продукцію). Включається до ціни товарів (продукції).

АНТИДЕМПІНГОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО — національні і міжнародні правові норми і положення, спрямовані проти товарного демпінгу, тобто продажу товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими внутрішніх. Основи А. з. зафіксовані в статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (1947 р.) і Міжнародному антидемпінговому пакті, прийнятому ГАТТ у 1967 р. Ці документи визначають поняття демпінгу і передбачають включення в національне законодавство параграфа про збиток у результаті демпінгу і порядку доказу збитку.

АНТИДЕМПІНГОВЕ МИТО — мито на товари що імпортуються, у випадках коли їх ціна нижча, ніж середньосвітові ціни. Використовується для захисту внутрішнього ринку від коливань цін і для підтримки національного виробника.

АНТИТРЕСТОВСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО — законодавство, що забороняє монополії порушення торгового обміну (створення дефіцитів, товарний демпінг і т.п.), і таке, що припускає підтримку конкуренції.

АСОЦІАЦІЇ КРАЇН-ЕКСПОРТЕРІВ — поширена форма координації політики експортерів на світових товарних ринках. У даний час діють асоціації по 18-ти сировинних товарах. Головною метою такої координації, як правило, є підтримка цін на визначеному високому рівні. Найбільш помітну роль у світовому господарстві відіграють такі асоціації: ОПЕК і ОАПЕК (нафта), СИПЕК (мідь), МАБС (боксити), АІЕК (залізна руда) та ін.

АУКЦІОНИ — форма продажу у визначений час і в установленому місці товарів, попередньо виставлених для огляду. А. проводяться з визначених видів товарів: хутро, щетина, вовна, тютюн, чай, пробка, твори мистецтва, антикваріат, худоба, деякі унікальні товари. Особливістю А. є обмеження відповідальності продавця за якість виставлених товарів.

Б

БАЛАНС ЗОВНІШНЬОТОРГОВИЙ — співвідношення між вартістю експорту і імпорту країни в її торгівлі з іншими країнами або групою країн за певний проміжок часу (місяць, квартал, рік). Баланс вважається активним, якщо вартість експорту товарів перевищує вартість імпорту товарів, і пасивним, якщо експорт менше імпорту. Б.з. включає угоди з фактично оплаченим товаром і угоди, які здійснюються в кредит. В тій частині, в якій Б. з. включає оплачені операції, він є складовою частиною платіжного балансу.

БАЛАНС ПЛАТІЖНИЙ — співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходження, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). В найбільшій мірі відображає стан зовнішньоекономічних зв'язків країни. Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, Б. п. стає активним, а при перевищенні платежів над надходженнями — пасивним.

БАНК — у даний час у більшості країн світу немає нормативно усталеного формулювання терміна "банк". Відзначаються лише визначені найбільш загальні функції Б.: 1) збереження внесків; 2) ведення рахунків; 3) оплата чеків; 4) одержання чеків; 5) кредитування. У міжнародній практиці відомі різні види банків: центральні, комерційні, інвестиційні, ощадні, банки-кореспонденти.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА — група фінансових інститутів, об'єднані угодою з метою регулювання кредитних і грошових потоків для сприяння економічному росту. Сучасні Б. с. як головну свою мету розглядають кредитування бізнесу на відміну від класичних банків, що обмежують свою діяльність збереженням внесків і веденням рахунків.

БАНКІВСЬКИЙ ВІДСОТОК (ІНТЕРЕС) — плата за надання грошей у борг. Вона має два різновиди: кредит-відсоток і дебет-відсоток. Це відповідає двом видам діяльності банків: збереження внесків і надання позик.

БАНКІВСЬКІ МЕТАЛИ — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

БАРТЕРНА УГОДА — товарообмінна операція з передачею права власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін). У сучасних умовах Б.у. здійснюється не тільки в зовнішньоторговельному обороті, але й поширюється на угоди між національними товаровиробниками.

БЕЗВІДКЛИЧНИЙ АКРЕДИТИВ — форма акредитива, що не може бути анульований чи змінений банком до настання терміну без згоди на те експортера, на користь якого він відкритий. Б. а. є зобов'язанням банку, що відкрив його, але не створює відповідальності цього банку.

БЕЗОБ1ГОВИИ ІНДОСАМЕНТ — форма індосаменту, при якій індосант (особа, яка робить передатний напис) передає свої права за векселем іншій особі, не приймаючи на себе відповідальності, що виникає при звичайній формі індосаменту. У цьому випадку індосант перед своїм підписом робить застереження: "Без обороту на мене".

БІЛАТЕРИЗМ — організація міжнародної торгівлі на основі прямих угод, укладених безпосередньо між двома державами. Відіграв значну роль у подоланні національної замкнутості при розвитку зовнішньої торгівлі. З другої половини XX століття почався процес мультилатеризму, тобто укладання угод між групами країн, які узгоджують основні правила гри на світовому ринку торгівлі.

БІРЖА — регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (фондова Б.) чи оптова торгівля сировинними, продовольчими й іншими товарами (товарна Б.).

БЛАНКОВИЙ ІНДОСАМЕНТ — форма індосаменту, при якій індосант ставить свій підпис без вказівки особи, якій передається вексель У цьому випадку вексель стає папером на пред'явника і може передаватися далі шляхом простого вручення іншим особам. Однак векселедержатель може перетворити такий вексель в ордерний (чг іменний) шляхом вписання над бланковим індосаментом слів: "Платити за наказом (найменування особи, якій передається вексель)".

БЛАНКОВІ КРЕДИТИ — кредити, що не мають соціального забезпечення конкретними цінностями, а видаються під зобов'язання боржника погасити кредит у встановлений термін чи при настанні визначених умов, наприклад, після прибуття товару в порт призначення.

БРОКЕРИ — особи, які купують чи продають товари, грошові номінали чи акції і т.п. від імені інших осіб.

БРОКЕРСЬКІ КРЕДИТИ — кредити, пов'язані з угодами з реалізації товарів. їхнім джерелом є головним чином капітали великих комерційних банків, що прагнуть надавати кредити не прямо експортерам і імпортерам, а за посередництва брокерів. Така система значно поширена в Англії; у менших масштабах вона застосовується у ФРН. Нідерландах, Бельгії.

БРОКЕРСЬКІ ФІРМИ — посередницькі фірми, що здійснюють пошук і зведення контрагентів. За ці послуги брокери одержують комісійну винагороду. За законами деяких країн брокери не можуть виступати самі покупцями чи продавцями товарів, що їм доручено продати чи купити.

БЮДЖЕТНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКСПОРТУ — відношення експортної вартості товару до його вартості на внутрішньому ринку і витратам на транспортування до кордону.

БЮДЖЕТНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМПОРТУ — відношення вартості товару, що імпортується, реалізованого на внутрішньому ринку, до ціни закупки по імпорту.

В

ВАЛЮТА — в широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривня тощо). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених у грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних кредитних організацій — готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн. У цьому розумінні поняття "валюта" часто зустрічається в практиці міжнародних економічних відносин. Якраз у цій сфері валютою нерідко називають і кошти в національних грошових одиницях. Залежно від країни-емітента валютних коштів валюта підрозділяється на іноземну і національну, валюту експортера і валюту імпортера і залежно від режиму використання — на конвертовану (повністю чи частково) і не конвертовану, а також залежно від сфери і цілей використання — на валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій, валюту векселя тощо.

ВАЛЮТА ІНОЗЕМНА — грошові одиниці інших країн в яких здійснюються розрахунки за міжнародними торговими операціями. Не завжди є валютою платежу, але обов'язково має фіксований курс до твердої валюти. Як іноземна валюта виступають також кредитні і платіжні документи в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках.

ВАЛЮТА НАЦІОНАЛЬНА — грошова одиниця даної країни, яка використовується в зовнішньоекономічних зв'язках і міжнародних розрахунках. Як національна валюта виступає реальна валюта країни або умовна одиниця, яка установлює тверде співвідношення національної грошової одиниці до твердих валют.

ВАЛЮТА ПЛАТЕЖУ — валюта, в якій здійснюється оплата товару або погашається міжнародний кредит. В. п. може не збігатися валютою ціни товару. В такому випадку в контракті вказується курс, по якому валюта ціни переводиться в В. п.

ВАЛЮТА УГОДИ — валюта, в якій виражається ціна товару в зовнішньоекономічній угоді, вартість наданих послуг, сума міжнародного кредиту.

ВАЛЮТА УКРАЇНИ — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.

ВАЛЮТНА ВИРУЧКА — іноземна валюта, одержана від продажу по експорту товарів чи послуг, виконання робіт в інших країнах, надання міжнародних кредитів, а також реалізації товарів, послуг та виконання робіт усередині країни за іноземну валюту.

ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА — це сукупність дій держави з метою підтримання економічної стабільності і створення основних засад розвитку міжнародних економічних відносин за рахунок впливу на валютний курс і на валютні відносини. Основними складовими валютної політики є дисконтна та девізна політика держави.

ВАЛЮТНА СИСТЕМА — це державно-правова форма організації валютних відносин. Розрізняють національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — діяльність держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями. Держава за допомогою В. р. прагне поставити під контроль валютні операції, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз та переказ валюти за кордон і тим самим підтримати рівновагу платіжного балансу та стійкість валюти. В багатьох країнах встановлені ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам і т.ін. В. р. переважно нормативне, тобто таке, що здійснюється, головним чином, шляхом складання міжнародних валютних угод та видання нормативних актів.

ВАЛЮТНИЙ ДЕМПІНГ — використання державою знецінення національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами нижче світових. В.д. — один із засобів боротьби за ринки збуту та одержання надприбутку. На відміну від товарного демпінгу, що здійснюється за рахунок субсидій із державного бюджету, умовою В.д. є зниження курсу валюти у більших розмірах, ніж падіння її купівельної спроможності на внутрішньому ринку. Експортер, що купує товари на внутрішньому ринку за відносно низькими цінами, продає їх на зовнішньому ринку за стійку валюту і обмінює її на більшу кількість знеціненої національної валюти, одержуючи при цьому курсовий прибуток.

ВАЛЮТНИЙ КУРС — співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій. Зовні виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни чи в міжнародних розрахункових одиницях (Євро, СДР та ін.). Використовується валютний курс при купівлі і продажу валюти у зв'язку з експортом товарів чи послуг, надходженні в країну капіталів, доходів і кредитів, наданні кредитів іншим країнам, при вивозі за кордон капіталів та прибутків, інших доходів тощо.

ВАЛЮТНИЙ ОПЦІОН — право вибору способу, строку, форми платежу по зобов'язаннях, надане одній зі сторін, чи навіть право відмови від виконання своїх зобов'язань при умовах, передбачених договором. Складова зовнішньоекономічного договору.

ВАЛЮТНИЙ РИЗИК — небезпека валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу іноземної валюти відносно національної, при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних, операцій. В. р. для експортерів та імпортерів виникає у випадках, коли валютою ціни є іноземна для них валюта. Експортер має збитки при зниженні курсу валюти ціни відносно його національної валюти в період між укладанням контракту і здійсненням платежу по ньому. Для імпортера збитки виникають при протилежному русі курсів. В обох випадках еквіваленти в національних валютах будуть відрізнятися в гірший бік від тих сум, на котрі експортер і імпортер

розраховували в момент підписання контракту. В. р. підлягають боржники і кредитори, якщо кредит або позичка виражені в іноземній для них валюті, держателі авуарів у іноземній валюті, включаючи державні організації і банки. В. р. ускладнюють міжнародні торговельні і кредитні відносини.

ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ УМОВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ КОНТРАКТІВ — передбачаються в договорах купівлі-продажу в зовнішній торгівлі з метою страхування інтересів сторін від різних видів ризику. Для страхування від валютного ризику, пов'язаного зі зміною валютних курсів і знеціненням валют, в угодах визначаються валюта ціни, валюта платежу, які можуть незбігатися, курс і умови їх перерахунку. Для страхування від ризику неплатежу, заморожування валютної виручки, відмови від одержання товарів тощо в угодах передбачається способи платежу — негайно чи в кредит, форми розрахунків — по клірингу, інкасо, акредитиву та ін. Валютно-фінансові умови повинні формулюватися в угодах чітко й однозначно, оскільки будь-яка неточність може викликати збитки для однієї зі сторін, суперечки між ними, розрив зв'язків тощо.

ВАНТАЖ (англ. — Load) — товар, який перебуває в процесі перевезення. Залежно від фізико-хімічних властивостей, маси та габаритів вантажу для його перевезення застосовуються різні види тари і упаковки, умови транспортування та поводження з вантажем. Вантаж може бути швидкопсувний, небезпечний, насипний, наливний / тощо.

ВАНТАЖНА МИТНА ДЕКЛАРАЦІЯ — уніфікований документ, в якому містяться основні відомості про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші відомості, необхідні для митного оформлення, в тому числі і про нарахування митних та інших обов'язкових платежів. Декларація виконує також обліково-статистичну та правоохоронну функції.

ВАНТАЖОВІДПРАВНИК — юридична особа, учасник договору перевезення, який здає вантаж для транспортування. До обов'язків вантажовідправника входять: подати вантаж до перевезення у стані, який би забезпечував збереження на всьому шляху транспортування до споживача, завантажити у визначений час транспортний засіб, правильно оформити необхідні документи на перевезення вантажу. В. має право пред'явити перевізнику претензії за погане виконання ним обов'язків за договором перевезення або передати це право вантажоодержувачу.

ВАНТАЖООДЕРЖУВАЧ — юридична особа, яка в пункті призначення одержує вантаж за вказівкою відправника вантажу. Ця особа може бути стороною в договорі поставки, але з моменту одержування вантажу набуває певних прав і обов'язків, які обумовлені укладеним договором між вантажовідправником і перевізником. В. з моменту прийняття вантажу несе відповідальність за його збереження.

ВАРАНТ — 1) довіреність; 2) посвідчення, яке видається товарним складом про прийняття товару на зберігання.

ВАРТІСТЬ ТОВАРУ ЕКСПОРТНА — вартість товару, яка складається з ціни експортованого товару, сплаченого іноземним покупцем з відрахуванням витрат експортера на реалізацію даного товару.

ВАРТІСТЬ ТОВАРУ ІМПОРТНА — включає в себе ціну товару, що імпортується, по рахунку-фактурі постачальника, витрат по транспортуванню товару від постачальника та інших витрат згідно з базовими умовами поставки. Потрібно відрізняти від ціни товару.

ВВЕЗЕННЯ БЕЗМИТНЕ — пропуск у країну іноземних товарів без оподаткування їх митом. Практикується у випадках, коли імпортований товар у країні, що імпортує, не виробляється або виробляється в недостатній кількості. В основному стосується товарів сировини.

ВВЕЗЕННЯ ПОСТІЙНЕ — режим, по якому ввезений товар є власністю покупця. Товар оподатковується митом у звичному режимі.

ВВЕЗЕННЯ ТИМЧАСОВЕ — режим руху товару, по якому він через певний період часу буде вивезений з країни. При В. т. нараховується податок, який в момент вивозу повертається власникові товару. Практикується відносно до обладнання, яке працює у замовника певний час.

ВВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА МИТНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ, ВИВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ЗА МЕЖІ МИТНОЇ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ — сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

ВЕКСЕЛЬ — поширена форма платіжного зобов'язання в міжнародній торгівлі. Найбільш поширеним є перекладний В., чи тратта, що надає безумовну пропозицію одної особи — трасанту, що адресована, іншій особі — трасатові, сплатити в призначений термін визначену грошову суму третій особі — ремітентові.

ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ — це інвестиції у формі випуску нових акцій, що відіграють ключову роль у господарському фінансуванні. В. к. — це капітал, вкладений у нові сфери діяльності. Він, як правило, пов'язаний з великим ризиком. В. к. є однією з найважливіших умов існування середніх і малих фірм.

ВЕРИФІКАЦІЯ — перевірка істинності теоретичних положень, встановлення достовірності дослідним шляхом. Відповідно до вимог міжнародних вимог в Україні запроваджено В. сертифікатів про походження товарів з України, яка здійснюється виключно державною митною службою України (постанова КМУ від 30.07.96 за № 846) на підставі Положення про верифікацію митними органами сертифікатів про походження товарів з України, затвердженого наказом Держмиткому України від 29.08.96 за № 402.

ВИВІЗ КАПІТАЛУ — переміщення капіталу, що належить юридичним і фізичним особам однієї країни, в інші країни з метою одержання прибутку, зміцнення своїх позицій у закордонній економіці, для боротьби за ринки збуту й одержання сировини. В. к. стає типовим явищем в економіці капіталізму з кінця XIX ст. Історично капітал спрямовувався в першу чергу в економічно відсталі країни, колонії і напівколонії, де дешеві робоча сила і земля забезпечували високу норму прибутку. У сучасних умовах змінюються напрямки і структура вивозу приватного капіталу. Якщо раніше основними сферами експорту капіталу в країнах, що розвиваються, були видобувна промисловість і плантаційне господарство, то нині збільшуються вкладення в обробну промисловість. Науково-технічна революція призвела до посилення В. к. з одних в інші промислово розвинуті країни. Цей вивіз пов'язаний із прагненням найбільших корпорацій, що мають технічну перевагу, використовувати його для створення виробництва визначених товарів не тільки в себе, айв інших країнах, сприяє розвиткові спеціалізації і кооперування, поглибленню інтернаціоналізації виробництва. В. к. у промислово розвинуті країни веде до посилення взаємозалежності економіки країн, формуванню транснаціональних корпорацій. Росту В. к. сприяє зняття бар'єрів на його шляху як у таких країнах, що вивозять, так і в таких, що ввозять капітал. Підписано ряд міжнародних угод, спрямованих на лібералізацію В. к. (кодекс лібералізації капіталу та ін.). Капітал вивозиться за кордон у двох основних формах — у підприємницькій і позичковій. Вивіз капіталу в підприємницькій формі припускає його вкладення в створення промислових, сільськогосподарських, фінансових, торгових і інших підприємств, а також покупку акцій діючих компаній закордонних країн. Власник експортованого капіталу дістає підприємницький прибуток. Вкладення капіталу в іноземні підприємства, що забезпечують контроль над ними (формально більше 50 % акцій, насправді в умовах розпорошення акціонерного капіталу для реального контролю буває досить 10—12% акцій), називають прямими. Вкладення, недостатні для встановлення контролю, — портфельними. В.к. досягає величезних масштабів (останнім часом щорічні прямі інвестиції перевищують 300 млрд дол., портфельні — 600 млрд дол.). В. к. у позичковій формі здійснюється у вигляді надання іноземцям позик, кредитів, у тому числі експортних, вкладень на поточні рахунки в іноземні банки, а також покупки облігацій приватних компаній. Капітал, вивезений у позичковій формі, приносить відсоток. Після Другої світової війни 1939—1945 рр. важливою формою В. к. стає експорт державного капіталу з промислово розвинутих держав, що направляється ними у виді позик і кредитів переважно країнам, що розвиваються. Вони використовують їх для будівництва об'єктів інфраструктури, що створюють необхідні умови для вкладення приватного капіталу в країнах, що розвиваються, виступають фактором форсування експорту товарів. Різновидом державного експорту капіталу виступають позики і кредити міжнародних фінансових організацій (Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародної асоціації розвитку. Міжнародної фінансової корпорації та ін.). Політична й економічна нестійкість, особливо в країнах, що розвиваються, змусила промислово розвинуті держави страхувати приватні вкладення за рубежем і приватні експортні кредити, для чого створені відповідні організації (експортно-імпортні банки в США і Японії, Департамент гарантій експортного кредиту у Великій Британії і т.д.) і міжнародні агентства.

ВИГОТОВЛЮВАЧ — підприємство, організація або громадянин які

виробляють продукцію для реалізації.

ВИКОНАВЕЦЬ — підприємство, організація, установа або громадянин, які виконують роботи або надають послуги.

ВИПЕРЕДЖАЛЬНІ ІНДИКАТОРИ — статистичні показники, що мають властивості змінювати свої тенденції росту раніше, ніж це робить основна маса індикаторів. До В. і. відносяться: середня тривалість робочого тижня, чистий приріст основного капіталу, індекси акцій і т.д.

ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ДОГОВОРИ МІЖНАРОДНОЇ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ — міжнародна економічна угода, яка укладена у 1980 році та набула чинності з 1 січня 1988 року. На 01.06.91 діє в 38 державах. Україна приєдналася до конвенції в 1991 році. Конвенція забезпечує широку уніфікацію міжнародних торговельних звичаїв, національних законодавств, що застосовуються до відносин за договором купівлі-продажу, коли контрагенти знаходяться в різних країнах. Вона підлягає застосуванню замість інших норм національних законодавств у двох випадках: 1) держави, до яких належать сторони договору, є учасниками конвенції; 2) право держави-учасника конвенції має застосовуватися з огляду на колізійні норми.

ВІДКЛИЧНИЙ АКРЕДИТИВ — форма акредитива, що може бути анульований достроково і до того ж не тільки з ініціативи імпортера, а й самостійно банком, що його відкрив, коли фінансове становище імпортера погіршується і з'являється побоювання щодо оплати імпортером товарних документів.

ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА — у цивільному праві передача майна і права власності на нього, що належить одній особі, іншій; один із засобів здійснення власником права розпорядження майном оплатно (наприклад продаж) і безплатно (наприклад дарування). В. м. буває добровільне і примусове. В. м. крім волі власника провадиться також при реквізиції та примусовому продажу майна боржника за рішенням суду з метою стягнення боргу.

ВІЛЬНА ОФЕРТА — звичайно робиться на ту саму партію товару декільком можливим покупцям. Вона не встановлює термін для відповіді і тому не зв'язує оферента своєю пропозицією. Згода покупця з умовами, викладеними в такій оферті, підтверджується твердою контрофертою. Після підтвердження контроферти продавцем (акцептом) угода вважається закінченою. Продавець акцептує контроферту того покупця, що відповів раніше. В. о. менш зручна покупцю, тому що вона не створює впевненості в тім, що, пославши контроферту, він стане власником товару.

ВІЛЬНИЙ ОБІГ — розпорядження товарами, пропущеними через митний кордон України без митного контролю.

ВНУТРІКВОТНЕ МИТО — ставка імпортного митного тарифу, яка застосовується до товару, імпортованого в межах тарифної квоти.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО! ВЛАСНОСТІ (World Intellectual Property Organization) — міжурядова організація, штаб-квартира знаходиться в Женеві (Швейцарія). Вона являє собою одне з 16 "спеціалізованих підрозділів", що входять у систему Організації Об'єднаних Націй. На БОЇВ покладена задача сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і забезпечення адміністративного керування різними "союзами", кожний з яких був утворений на основі багатостороннього договору і займається правовими адміністративними аспектами інтелектуальної власності. ВОІВ (англ. — WIPO, франц., ісп. — ОМРІ) була заснована конвенцією, підписаною в Стокгольмі в 1967 р. за назвою "Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності". Однак початком цієї організації варто вважати створення ще в минулому столітті спеціальних секретаріатів Паризької конвенції з охорони промислової власності і Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. У даний час секретаріатом ВОІВ є Міжнародне бюро, що займається адміністративними питаннями союзів, створених Паризькою конвенцією. Бернською конвенцією і спеціальними угодами, зокрема союзів, створених Договором про патентну кооперацію, Мадридською угодою, Гаазькою угодою й ін. Міжнародне бюро (МБ) ВОІВ очолює Генеральний директор, має чотири служби міжнародної реєстрації: в області патентів; товарних знаків; промислових зразків; найменувань місць походження товарів. МБ ВОІВ централізує всіляку інформацію, що стосується охорони інтелектуальної власності. Велика частина цієї інформації публікується у двох щомісячних журналах: ((Industrial Property)), "Copyright" — англійською мовою і "La Propriete industrielle" — французькою. Крім того, раз у два місяці випускається журнал "Propriedad Industrial у Derecho de Autor" іспанською мовою. З метою сприяння розвитку міжнародного співробітництва МБ ВОІВ пропонує нові і реалізує існуючі проекти, наприклад, проекти з удосконалення інформаційного пошуку і розвитку систем класифікації об'єктів промислової власності. МБ ВОІВ є ключовим органом, який забезпечує адміністративну роботу з міжнародними заявками, що подаються відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ), публікує всі міжнародні заявки і видає спеціальний бюлетень "РСТ Gazette". Служба міжнародної реєстрації товарних знаків функціонує відповідно до Мадридського договору про міжнародну реєстрацію знаків, забезпечуючи ведення Міжнародного реєстру знаків і видання бюлетеня "Les Marques Internationales)). Контроль за роботою МБ ВОІВ здійснюється через Генеральну асамблею і Конференцію держав — учасників ВОІВ. Крім того, кожен союз має свою асамблею, що контролює і координує діяльність МБ ВОІВ у рамках конкретного союзу.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО (Universal Convention)— підписана в Женеві 6 вересня 1952 p., переглянута в Парижі 24 липня 1971 р. СРСР приєднався до Всесвітньої конвенції 27 червня 1973 р. Прийняття Всесвітньої конвенції дозволило в кінцевому рахунку зблизити норми законодавства про авторське право європейських країн, США, інших країн американського континенту. Саме після прийняття даної Конвенції формальності, що існували раніше в законодавстві про авторське право, були замінені ставленням на примірники товару знака охорони авторського права.

ВТРАЧЕНА ВИГОДА — дохід або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав унаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обгрунтувати.

Г

ГААЗЬКА УГОДА ПРО ДЕПОНУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ (Hague Agreement Concerining the International Deposit of Industrial Designs) — угода, укладена в 1925 p., відповідно до якої міжнародне депонування промислового зразка може бути здійснене або безпосередньо в Міжнародному бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), або за посередництвом національного відомства промислової власності держави-учасника угоди, що є державою походження зразка. У кожній державі-учасниці угоди, зазначеній заявником, міжнародне депонування має такі самі наслідки, якби заявник і відомство виконали формальності, зв'язані з одержанням охорони в цій державі. Міжнародне бюро ВОІВ публікує в періодичному бюлетені з кожного міжнародного депонування зображення депонованого зразка. Міжнародне депонування може продовжуватися кожні п'ять років. Угода дозволяє заявникам просити в ряді країн міжнародну охорону для своїх промислових зразків з виконанням мінімальних формальностей і мінімальних витрат — шляхом подачі однієї заявки в Міжнародне бюро. ВОІВ.

ГАРАНТІЇ КРЕДИТУ — це форма гарантій, що застосовуються, коли боржник може виявитися неспроможним. Кредитори, крім векселів та інших зобов'язань, звичайно вимагають більш надійних гарантій погашення кредиту. Видами цих гарантій є: гарантійні листи банків; авалі й акцепти банків тратт кредитора; поручительства великих комерційних фірм; охоронні розписки, що засвідчують право власності кредитора на товар, переданий боржнику.

ГАРАНТІЙНИЙ СТРОК У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОМУ КОНТРАКТІ — період, протягом якого діє порука продавця за відповідність товару, що постачається за умови дотримання покупцем правил його експлуатації, використання та зберігання. У зовнішньоекономічному контракті гарантійний строк визначається за згодою сторін. Щодо ряду видів товарів (машини та обладнання, приладдя, товари народного споживання тривалого користування та деякі інші) договірна умова про гарантійний строк є загальноприйнятою в комерційній практиці.

ГАРМОНІЗОВАНА СИСТЕМА ОПИСУ І КОДУВАННЯ ТОВАРУ — міжнародні правила класифікації статистичної інформації щодо товарів, що надходять до зовнішньої торгівлі.

ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ (ГАТТ) — зобов'язуючий договір між урядами країн-учасниць (спочатку їх було 23, а наприкінці 1994 р. — понад 100, на які припадає понад 90 % світового товарообігу). Набрав чинності із січня 1948 р.. Секретаріат ГАТТ мав постійну штаб-квартиру в м. Женеві, періодично організовував сесії на рівні міністрів і видавав статистичні й аналітичні матеріали з св