Міжнародна економіка - Білоцерківець В.В. - 4.7. Нефакторні теорії міжнародної торгівлі

Нові явища в міжнародній торгівлі після II світової війни, динамічний НТП та дискусії навколо "парадоксу Леонтьєва" обумовили подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі. Найбільш значущою вважається розробка нефакторних моделей та моделей неотехнологічного напряму.

Нефакторний підхід в цілому зберігає методологію неокласичної торгової моделі. До нефакторних моделей належать:

- модель з урахуванням різної інтенсивності факторів: на відміну від розрахунків В.Леонтьєва (на основі продукції, що заміщувала імпорт, а не за фактичними витратами зарубіжних виробників) розробники цієї моделі використовували для розрахунків показники не імпортозаміщення, а реального імпорту;

- модель з урахуванням особливостей попиту: надлишок капіталу, наприклад, у США, обумовлюючи капіталомістке споживання, спричиняє його нестачу для експорту і, таким чином, формує велику трудомісткість товарів, що експортуються;

- модель з урахуванням неоднорідності факторів: виділення "фізичного" і "людського" капіталу; обґрунтування переважаючої значущості кваліфікованої праці тощо;

- модель з урахуванням нових факторів: разом з трудом і капіталом враховуються також природні ресурси.

Основними моделями неотехнологічного напрямку є:

1. Модель наукомісткої спеціалізації обґрунтовує спеціалізацію розвинутих країн на виробництві та експорті наукомістких та високотехнологічних товарів, які імпортують країни, що розвиваються, в обмін на експорт сировини та матеріалів.

2. "Модель технологічного розриву" пов'язує торгівлю між країнами з існуванням відмінностей у рівнях їх технологічного розвитку. Саме прогресивні технології надають країні переваги у боротьбі за ринки. У цій моделі розглядається імітаційний лаг, що складається з лага попиту і лага реагування. Лаг попиту являє собою час, необхідний для розвитку попиту на новий експортний продукт. Лаг реагування пов'язаний з часом, що необхідний виробникам країни-імпортера для реагування на конкуренцію з-за кордону. Різниця між цими двома лагами і обумовлює міжнародну торгівлю (експорт в іншу країну можливий, коли лаг попиту коротший за лаг реагування). Технологічний розрив можна подолати через копіювання нововведень, але тільки "потік" нововведень забезпечує умови стабільної технологічної переваги і відповідної спеціалізації країни.

3. Модель "економії на масштабах виробництва" доводить, що країни з містким внутрішнім ринком повинні розвивати виробництво, яке забезпечує зростання економічного ефекту при збільшенні масштабу виробництва. Основним у цій моделі є припущення, що розвинуті країни наділені факторами виробництва приблизно в однакових пропорціях, а тому торгівля між ними доцільна в тому разі, якщо вони спеціалізуються на виробництві товарів різних галузей, що дозволяє знижувати витрати за рахунок масового виробництва.

4. Моделі внутрішньогалузевої торгівлі відображають міжнародну торговельну практику, коли країни торгують між собою товарами однієї галузі, які виробляються майже при однаковій фактороінтенсивності, а дуже часто і факторонаділеності. Іншими словами, мотивація міжнародної торгівлі обумовлена не умовами виробництва, а умовами попиту.

Виділяють п'ять головних факторів розвитку цієї торгівлі: 1) близькість рівнів ВВП на душу населення та ідентичність кривих попиту у двох країнах; 2) близькість цін факторів і витрат виробництва диференційованих продуктів; 3) близькість величин тарифних і нетарифних бар'єрів або їх відсутність; 4) приблизно однаковий ступінь диференціації конкуруючих товарів; 5) невеликі транспортні витрати.

Усвідомлюючи значимість наслідків глобальної економічної кризи, її руйнуючий характер, наукове співтовариство поступово схиляється до необхідності обґрунтування теоретичних пріоритетів її подолання, розробки моделей стабілізації світового господарства в цілому. Перш за все, це стосується міжнародної торгівлі.

Домінуюча неоліберальна модель глобалізації відповідає коротко- і середньостроковим інтересам розвинутих країн. Активізація відпливу продуктивних ресурсів по каналах міжнародної торгівлі позбавляє країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, джерел саморозвитку, ініціює процеси інтенсифікації вторинності їх національних виробництв. А у довготерміновій перспективі - стимулюватиме глобальні дисбаланси: дефіцити і коливання цін на енергетичні ресурси і продовольчі товари.

Ефективним теоретичним підґрунтям для розробки механізму стабілізації міжнародної торгівлі у період подолання глобальної кризи є нова теорія міжнародної торгівлі і нової економічної географії Пола Кругмана, лауреата Нобелевської премії з економіки 2008 року, що не ставить під сумніви результати класичних теорій, а лише доповнює їх. Йдеться про вплив монополістичної конкуренції та ефекту масштабу на ефективність міжнародного товарообміну. Крім того відмічено, що мобільність факторів і зростаюча економія від масштабу призводить до перетоку факторів у певні економічні регіони. Це дасть можливість концентрації та активізації ділової активності окремих економічних регіонів з метою стабілізації міжнародної торгівлі.