Міжнародна економіка - Білоцерківець В.В. - 9.5. Форми і методи регулювання інвестування на національному та міжнародному рівнях

Тривала практика міжнародної інвестиційної діяльності довела, що політика стимулювання іноземних інвестицій має бути цілісною системою взаємопов'язаних заходів, органічним елементом стратегії соціально-економічного розвитку країни з огляду на взаємопов'язані фактори ПІІ (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Фактори прямого іноземного інвестування

Назва групи факторів

Фактори ПІІ

Глобально-економічні

- стан розвитку міжнародної економіки, міжнародних факторних ринків, насамперед ринку капіталів;

- стабільність світової валютної системи;

- рівень розвитку міжнародної інвестиційної інфраструктури;

- рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції

Загально-економічні

- темпи економічного зростання;

- співвідношення споживання і заощадження;

- ставка позичкового процента;

- середня норма прибутку в реальному секторі;

- стан транспортної інфраструктури;

- рівень і динаміка інфляції;

- стан платіжного балансу;

- середній рівень оподаткування

Ресурсно-економічні

- географічне положення;

- існування та якість природних ресурсів, насамперед рідких;

- демографічна ситуація

Політико-економічні

- політична стабільність;

- ступінь втручання уряду в економіку;

- відношення до іноземних інвестицій;

- дотримання дво- та багатосторонніх угод;

- "схильність до націоналізації";

- корумпованість влади;

- існування радикальних політичних груп

Кожна країна має певну систему обслуговування міжнародного руху капіталу - сукупність правових актів, інститутів, економічних механізмів та інструментів, що формують і реалізують державну політику. Найбільшою популярністю серед урядів як у країнах базування, так і в приймаючих країнах користуються такі адміністративні та економічні методи та інструменти:

- надання державних гарантій. Гарантії можуть надаватися як країною базування, так і приймаючою країною. Уряди, зацікавлені в стимулюванні експорту капіталу, можуть надавати національним корпораціям гарантії повернення повної суми інвестованого капіталу або якоїсь його частини за рахунок державних джерел у разі націоналізації, стихійних лих, неможливості переведення прибутку за кордон, не конвертованості місцевої валюти й інших непередбачуваних обставин;

- страхування зарубіжних інвестицій може здійснюватись як приватними, так і державними агентствами;

- урегулювання інвестиційних суперечок;

- виключення подвійного оподаткування. Держави, корпорації яких особливо активно здійснюють взаємні прямі інвестиції, нерідко укладають угоди про виключення подвійного оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями. Корпорація платить у приймаючій країні тільки ту частину податку, яку вона не заплатила в країні базування;

- адміністративна і дипломатична підтримка. Прямі інвестори звичайно є об'єктом опіки з боку державних органів країни базування: зокрема, уряд може проводити переговори із зарубіжними країнами про створення найсприятливіших умов для національних інвесторів;

- створення вільних економічних зон. Досягти сприятливого за усіма параметрами інвестиційного клімату і, особливо, постійно утримувати його на високому конкурентному рівні досить важко навіть для розвинутих країн, а для більшості країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою - майже неможливо. Тому урядом підтримується створення локальних зон сприятливого інвестиційного клімату. Найбільш ефективною й апробованою в багатьох країнах формою таких зон є вільні (спеціальні) економічні зони (ВЕЗ) різних типів.

Форми стимулювання іноземної інвестиційної діяльності з боку держави в країнах базування наведено у табл. 9.2.

Важливою є галузева селективність іноземних інвестицій. Спираючись на інтереси національної безпеки, враховуючи стан і перспективи розвитку пріоритетних сфер і галузей, виділяють галузі, закриті для іноземного капіталу, та галузі, в яких участь іноземного капіталу обмежується: телекомунікації, ВПК, супутниковий зв'язок, експлуатація природних ресурсів тощо.

Таблиця 9.2

Форми стимулювання іноземної інвестиційної діяльності

Форми

Інструменти

Фінансово-кредитне стимулювання

Безпроцентні кредити, пільгові кредити, інвестиційні гарантії

Податкове стимулювання

Зниження ставки податку, податкові угоди з іншими країнами, зняття податків на реінвестиції, безмитний імпорт обладнання та / або сировини, прискорена амортизація, податкові кредити

Стимулювання інфра-структурного забезпечення

Надання землі у безкоштовне користування або на пільгових умовах, надання будівель і споруд у безкоштовне користування або за пільговими цінами, субсидії на користування енергією, транспортні гранти, пільги щодо фрахту

Стимулювання конкретних інвестиційних проектів

Гранти (цільове фінансування) ресурсо- і приро-дозберігаючого обладнання; гранти проектів, орієнтованих на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів; поліпшення умов праці; сприяння в проведенні техніко-економічних обґрунтувань проектів; гранти на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи

Протекціоністьські заходи

Тарифи та нетарифні інструменти

9.6. Міжнародна інвестиційна діяльність України
ТЕМА 10. МІЖНАРОДНЕ ПОРТФЕЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ
10.1. Теорії портфельного інвестування
10.2. Структура портфельних інвестицій. Основні портфельні інвестори
10.3. Ринок цінних паперів та його інструменти
10.4. Міжнародні портфельні інвестиції в Україні
ТЕМА 11. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ
11.1. Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці. Принципи міжнародного кредитування
11.2. Форми міжнародного кредитування
11.3. Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru