Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - 1.1. Міжнародна економіка в системі економічної науки

Ключові поняття

Економічна теорія: мікроекономіка, макроекономіка, міжнародна економіка; міжнародна мікроекономіка; міжнародна макроекономіка; Україна і світове економічне співтовариство: умови залучення, нові форми міжнародного співробітництва, чинники протидії.

1.1. Міжнародна економіка в системі економічної науки

Дисципліна "Міжнародна економіка" с складовою частиною підготовки економістів широкого профілю і однією з профілюючих у підготовці економістів-міжнародників. Вона належить до фундаментальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки і розвиває її, є сполучною ланкою між такими університетськими курсами, як мікроекономіка та макроекономіка і конкретно-економічними дисциплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін.

У системі економічної теорії "Міжнародна економіка" спочатку займала периферійне місце, існувала на засадах окремих розділів мікро- та макроекономіки, які містили аналіз міжнародних економічних відносин, щодо зовнішньої торгівлі, міждержавного руху чинників виробництва, валютно-фінансової системи, що обумовлює цей рух.

Виокремлення "Міжнародної економиш" в самостійну дисципліну було історично зумовлено становленням, розвитком та функціонуванням світогосподарських зв'язків як особливої, цілісної, органічної системи. Формування цієї системи зумовлено еволюцією міжнародного поділу праці, процесами інтернаціоналізації господарського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн у регіональні господарські комплекси (союзи) з міждержавним та наддержавним регулюванням соціально-економічних процесів, транснаціоналізацією виробництва, функціонуванням міжнародної валютно-фінансової сфери як самостійного явища, безпосередньо не пов'язаного із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом чинників виробництва [22; 23; 52].

Визначальною рисою існування "Міжнародної економіки" як самостійної дисципліни є відкритість економіки у співвідношеннях кожної країни із світовою спільнотою. Сучасний стан міжнародних економічних відносин дозволяє виокремити два рівня відкритості:

рівень залученості країн у міжнародний обіг товарів та чинників їх виробництва, а також у міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність;

рівень взаємодії національних економік та світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків [19; 22; 23].

На першому рівні під "відкритістю" звичайно розуміють розвиток трьох ключових каналів, що пов'язують національні економічні системи, обумовлюють ступінь і форми залучення країн до міжнародного руху товарів, капіталу та робочої сили.

Показником відкритості на першому рівні може бути частка експорту (експортна квота) та імпорту (імпортна квота) у валовому внутрішньому продукті (ВВП):

Показником відкритості на першому рівні слугує також інтенсивність міграції, яка визначається зіставленням кількості мігрантів із чисельністю населення країни. В цьому разі розраховуються коефіцієнта еміграції (Ке), імміграції (Ю) та міграційного обороту (Km):

Коефіцієнти міграції звичайно обчислюються в проміле (%о).

Різниця між кількістю іммігрантів і кількістю емігрантів (Mi-Me становить міграційне сальдо країни; воно може бути позитивним або негативним.

На відкритість економіки вказує й участь економіки країни в міжнародному русі капіталу. Роль іноземного капіталу (передусім ПІІ) в економіці країни визначається його часткою в загальній сумі капіталовкладень у країні (включаючи вкладення резидентів).

Іншим показником є частка іноземних інвестицій (переважно ПІІ) у ВВП:

На другому рівні "відкритість" економіки визначається головним чином ступенем самостійності міжнародної валютно-фінансової системи, що здійснюється через функціонування міжнародних фінансових ринків. Провідним показником функціонування ринкової економіки як міжнародної економіки, слугує ефективність моніторингу та регулювання національної економіки і світового господарства в цілому.