Ринки можуть класифікуватися за різними ознаками. Загально визнана класифікація, яка наведена в таблиці 2.6 [9, с. 23-25].
Таблиця 2.6
Класифікація ринків
| Ознакакласифікації | Види ринків | ||
| 1. Галузева належність товару як об'єкта обміну. | Товарні ринки. Вони охоплюють ринок якого-небудь конкретного товару чи групи товарів, пов'язаних між собою певними ознаками виробничого характеру чи таких, що слугують задоволенню однієї і тієї самої потреби (наприклад, ринок взуття, ринок чорних металів, ринок автомобілів, ринки сировинних товарів) | ||
| 2. Об'єкт обміну і межі його охоплення | Товарні ринки країн та регіональні товарні ринки. В основі підрозділу лежить належність до країн чи регіональна галузева належність об'єктів обміну. Ці ринки охоплюють ринок конкретного товару, групи товарів чи товарів певної галузі однієї країни чи регіону (наприклад, ринок взуття Туреччини, ринок побутової електротехніки України, ринок автомобілів ЄС). | ||
| 3. Сфера міжнародного товарного обміну і галузева належність об'єктів обміну | Світові товарні ринки - це сукупність національних ринків. В основі економічних відносин між їхніми учасниками лежить міжнародний поділ праці (наприклад, світовий ринок зерна, світовий ринок гумовотехнічної продукції"). Об'єктами світового товарного ринку є конкретні товари чи групи товарів. Основні риси світового ринку полягають у тому, що він:■ є категорією товарного виробництва, що вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні кордони;■ проявляється в міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом не лише внутрішнього, а й зовнішнього попиту і пропозиції;■ оптимізує використання чинників виробництва, підказуючи виробникові, в яких галузях і регіонах вони можуть бути застосовані най ефективніше;
| ||
| 4. Відношення до національних кордонів сфери обміну | Внутрішній (місцевий) і зовнішній (іноземний) ринок. Внутрішній ринок - це форма господарського спілкування, при якій усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником усередині країни. Зовнішній ринок охоплює всю сферу товарного обігу, що виходить за національні кордони конкретної країни. Міжнародний ринок, ринки країн, світові товарні ринки є зовнішніми (іноземними) тільки для однієї конкретної країни. Економічні відносини між учасниками товарного обміну припускають, що учасники мають різну національну приналежність і об'єкт обміну перетинає національні митні кордони відповідних країн | ||
| 5. Характер об'єкта товарного обміну | Ринок товарів, ринок послуг, ринки технологій, ринки капіталів, робочої сили, цінних паперів | ||
| 6. Характер і рівень попиту та пропозиції на ринку | Ринок продавця, на якому попит перевищує пропозицію. Ринок покупця, на якому пропозиція перевищує попит. Для ринку продавця характерна обмеженість товарного асортименту і кількісної пропозиції товару, а також наявність дефіциту, що спонукає покупця здобувати те, що пропонує продавець, не пред'являючи особливих вимог до якості і техніко-економічних характеристик товару.Ринок покупця характеризується наявністю різноманітного асортименту товарів, що випускаються різними виробниками. Це породжує конкуренцію між продавцями виробів, які задовольняють ті ж самі чи аналогічні потреби покупців | ||
| 7. Характер взаємин між продавцем і покупцем | Ринки вільні, замкнуті, регульовані. На вільних ринках немає обмежень для укладання комерційних угод між контрагентами. У торгівлі різними товарами частка вільних ринків різна (наприклад, на світовому нафтовому ринку - 70, на ринку цукру - 30%). Під замкнутими (закритими) ринками зазвичай мають на увазі внутрішньо корпоративні постачання ТНК, що становлять в цілому близько 40% міжнародного товарообігу.До регульованого відносяться ринки, що підпадають під дію міжнародних товарних угод, спрямованих на їх стабілізацію | ||
В основу класифікації товарів можуть бути покладені різні ознаки: міжнародна мобільність, призначення, терміни використання, рівень попиту і ціна, характер споживання і ступінь оброблення, спосіб виготовлення [9, с. 26-27; 23, с. 19-20].
Міжнародна мобільність. Для визнання торгівлі міжнародною, продажу товару - експортом, а купівлі - імпортом необхідно, щоб товар перетнув кордон держави і цей факт був зареєстрований у відповідній звітності. При цьому немає значення, змінює товар власника чи ні. Так, якщо телевізор продано (передано) японською компанією своїй філії в Україні, він вважається експортом Японії та імпортом України, незважаючи на те, що власником товару залишилась японська компанія.
У міжнародній економіці товар розглядається не як продукт виробництва, а як об'єкт попиту і пропозиції.
Товар (послуга) стає таким за таких умов:
· якщо він комусь потрібен;
· якщо на нього спрямовані дві основні сили ринкової економіки - попит і пропозиція;
· якщо хоча б одна з цих сил (попит і пропозиція) діють із-за кордону.
Здатність виготовити продукт для внутрішнього ринку не означає, що він буде визнаний товаром на світовому ринку, тобто його куплять за рубежем. Товари можуть не продаватися за рубежем з таких причин:
· у зв'язку з їх не конкуренто спроможністю;
· через початкову неможливість поставити їх на зовнішній ринок;
· через їх принципову не торговність.
Виходячи з міжнародної мобільності, товари поділяються на "ринкові", тобто такі, що торгуються (РТ), і на "неринкові", такі, що не торгуються (НТ).
"Ринкові товари" - товари, котрі можуть пересуватися між різними країнами.
"Неринкові товари" - товари, котрі споживаються в тій самій країні, де й виробляються, і не переміщуються між країнами.
Головні відмінності між "ринковими" і "неринковими" товарами показані в
таб.2.7.
Таблиця 2.7
Відмінності між РТ та НТ за основними ознаками
| Ознака | "Ринкові" товари | "Неринкові" товари |
| Ціни | Визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на світовому ринку і знаходяться під впливом попиту і пропозиції на них як усередині країни, так і за рубежем | Визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на національному ринку. Коливання цін на такі товари в інших країнах не мають значення |
| Підтримання внутрішнього балансу попиту і пропозиції | Підтримання балансу не особливо істотне, оскільки недостатність внутрішнього попиту можна компенсувати збільшенням попиту за кордоном, а нестачу внутрішнього споживання збільшенням поставок іноземних товарів. | Підтримання балансу дуже важливе. 3 його порушенням можливі соціально-економічні диспропорції |
| Внутрішні ціни | їх динаміка та рівень йдуть за динамікою й рівнем цін в інших країнах | Вони можуть істотно відрізнятись від цін інших країн, а їхня зміна може не призводити до зміни зарубіжних цін на такі товари |
До "ринкових" товарів, як правило, відносяться такі групи товарів: сільського господарства, полювання, лісового господарства, рибальство, товари видобувної й обробної промисловості; до "неринкових" - комунальні послуги і будівництво, оптова і роздрібна торгівля, ресторани, готелі, оборона, соціальні послуги, охорона здоров'я, суспільні роботи і т.п.
Розподіл товарів на "ринкові" і "неринкові" багато в чому залежить від транспортних витрат на їх переміщення за рубіж і від торгівельних бар'єрів, що існують на цьому шляху. Скорочення транспортних витрат зв'язку з розвитком технології призводить до збільшення кількості "ринкових" товарів, а зростання державного протекціонізму призводить до їх скорочення.
"Ринкові" товари поділяються на експортовані й імпортовані (рис.2.4).
Призначення. За цією ознакою товари поділяються на:
· товари споживчого попиту, що призначені для особистого споживання, індивідуального використання і відрізняються широкою номенклатурою та асортиментом (телевізори, холодильники, пральні машини, відеомагнітофони, автомобілі і т.д.);
· товари виробничого призначення, що використовуються в процесі виробництва інших товарів та визначають специфіку конкретної галузі виробництва (технологічне устаткування) або мають загальне призначення (мотори, крани). До них також належать транспортні засоби і пристрої, які застосовувються у виробничому процесі.
Термін використання. Товари поділяються на товари короткострокового і тривалого використання.
Рівень попиту і ціна. За цією ознакою товари класифікуються так:
· товари повсякденного попиту, що придбаваються систематично, орієнтуючись на певні якісні характеристики;
· товари вибіркового попиту, що придбаваються після порівняння з аналогічними товарами відносно ступеня задоволення потреб, рівня якості, ціни і т.п.;
· престижні товари, що мають унікальні властивості, які визначаються модою, підвищеною комфортабельністю;
· предмети розкоші, що задовольняють індивідуальні потреби людей з великими коштами, які значно перевищують їхні повсякденні потреби.
Характер споживання і ступінь оброблення. Це сировина, напівфабрикати, готові вироби, комплектуючі вироби, деталі.
Спосіб виготовлення. Продукція поділяється на стандартну (випускається для невідомого кінцевого споживача) та унікальну (виробляється на основі попередніх замовлень покупця і виготовляється з урахуванням погоджених заздалегідь між постачальником і покупцем техніко-економічних параметрів).
Запитання для самоконтролю
1. Що являє собою міжнародна торгівля та які тенденції її розвитку?
2. Як визначається міра залежності країн від міжнародної торгівлі?
3. Які чинники зумовлюють необхідність міжнародної торгівлі та який виграш вона приносить?
4. У чому полягають специфічні риси міжнародної торгівлі?
5. Які існують основні показники оцінки міжнародної торгівлі?
6. У чому сутність балансу попиту та пропозиції на світових ринках?
7. У чому особливості географічної та товарної структури міжнародної торгівлі?
8. Які існують основні види ринків та товарів?
3.1. Теорія меркантилізму
3.2. Теорія абсолютних переваг
3.3. Теорія порівняльних переваг
3.4. Теорія співвідношення чинників виробництва та її тестування В. Леонтьевым
ГЛАВА 4. СТАНДАРТНА МОДЕЛЬ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
4.1. Порівняльні переваги та постійні витрати заміщення
4.2. Порівняльні переваги та зростаючі витрати заміщення в стандартній моделі
4.3. Розвиток стандартної моделі: модель загальної рівноваги
4.4. Інструменти аналізу міжнародної торгівлі, які впливають зі стандартної моделі